
- •Управління витратами
- •1.1. Загальна характеристика витрат
- •1.1.1. Поняття витрат та їх форми
- •1.1.2. Принципи формування витрат
- •1.1.3. Загальна класифікація витрат підприємства
- •1.1.4. Місце інформаційних ресурсів про витрати у процесі прийняття рішень та формування витрат на макроекономічному рівні
- •2.1. Система управління витратами
- •2.1.1. Загальна характеристика системи управління витратами
- •2.1.2. Функціональний та організаційний аспекти управління витратами
- •2.1.3. Класифікаційні ознаки системи управління витратами
- •2.1.4. Планування витрат підприємства
- •2.1.5. Розрахунок планових витрат за окремими елементами
- •Формування витрат за місцями і центрами відповідальності
- •Передумови розвитку центрів відповідальності
- •Ознаки та аспекти формування центрів відповідальності
- •Управління підприємством за центрами відповідальності
- •Кошториси витрат підприємства та порядок їх складання
- •Методи розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами
- •4.1. Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів
- •4.1.1. Сутність і методи калькулювання
- •4.1.2. Особливості калькулювання в одно- і багатопродуктовому виробництвах
- •4.1.3. Методи розподілу витрат за калькулювання та сфери їх застосування
- •5.1. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів
- •5.1.1. Система внутрішнього контролю на підприємстві
- •5.1.2. Види контролю витрат та їх особливості
- •5.1.3. Контроль витрат в умовах застосування системи гнучких кошторисів
- •5.1.4. Розрахунок економії витрат за окремими показниками
- •5.1.5. Форми стимулювання економії ресурсів
- •6.1. Аналіз системи «витрати—випуск—прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень
- •6.1.1. Сутність і передумови аналізу системи «витрати—випуск—прибуток»
- •6.1.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
- •Звідси маємо відому формулу:
- •У точці беззбитковості:
- •6.1.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
- •7.1. Оптимізація операційної системи підприємства за критерієм витрат
- •7.1.1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •Порівняння основних систем управління запасами
- •7.1.2. Оцінка руху виробничих запасівта її вплив на собівартість продукції
Порівняння основних систем управління запасами
Система |
Переваги |
Вади |
З фіксованою величиною запасу |
Менший рівень максимального запасу |
Необхідність здійснення постійного контролю наявності запасів на складі |
|
Економія витрат на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси |
|
З фіксованим інтервалом часу між поставками |
Відсутність постійного контролю наявності запасів на складі |
Високий рівень максимального запасу |
|
|
Збільшення витрат на утримання запасів на складі за рахунок збільшення площ під запаси |
Проте в системі з фіксованою величиною запасу максимальний запас завжди менший, ніж в іншій системі. це зменшує витрати на утримання запасів на складі за рахунок скорочення площ під запаси, що, у свою чергу, є перевагою системи з фіксованою величиною запасу перед системою з фіксованим інтервалом поставки.
В основу інших систем управління запасами покладені елементи наведених вище систем з фіксованою величиною запасу та з фіксованим інтервалом між поставками.
Найбільш поширеною у вітчизняній практиці господарювання є система “максимум—мінімум”, згідно з якою запаси поповнюються до рівня, не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не перевищують установлений максимальний обсяг. Для забезпечення цих умов чергова партія матеріалів замовляється за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи до її надходження.
Одним із нових сучасних підходів до організації виробничого процесу є упровадження системи “точно за часом” (“just in time”), згідно з якою обробка та рух матеріалів і виробів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба.
Основна ідея системи полягає в тому, щоб скоротити виробничий процес та оптимізувати використання ресурсів. Для цього мають бути забезпечені такі умови:
відсутність порушень у процесі виробництва;
наявність гнучкості виробничої системи;
короткий термін підготовки і виконання всіх виробничих процесів;
мінімальна величина матеріальних запасів;
відсутність необґрунтованих витрат.
Характерна риса системи “точно за часом” — наявність високоспеціалізованих та ефективних виробничих центрів, які поєднують обладнання та інструменти для обробки групи деталей з відповідними технологічними вимогами. Формування таких центрів має певні переваги: скорочується час переходу до нового виду виробів, ефективно використовується обладнання, у працівників зростають можливості для оволодіння суміжними спеціальностями. Поєднання високої ефективності роботи виробничих центрів з невеликими запасами (або їх повною відсутністю) створює умови для мінімізації обсягів незавершеного виробництва. Переваги та недоліки системи “точно за часом” узагальнені в табл. 4.
Таблиця 4
Основні переваги та недоліки системи “точно за часом”
Переваги |
Недоліки |
Скорочення запасів |
Невеликі запаси підвищують ризик зупинки виробничого процесу внаслідок непередбачених ситуацій |
Зменшення складських площ |
Упровадження системи вимагає докорінної перебудови організації процесу виробництва, що потребує великих ресурсних затрат |
Висока пропускна спроможність |
|
Активність та зміцнення мотивації робітника |
|
Повільний ритм роботи |
|
Високі прибутки та продуктивність |
|
Висока якість обслуговування |
|
Висока гнучкість системи |
|
Своєчасна доставка |
|
Одним з відомих різновидів системи “точно за часом” є так звана система “канбан”, що була впроваджена “Тойотою” у 80-х роках. Канбан — слово японського походження, яке означає “сигнал”, або “візуальний запис”. По суті, це картка, яку використовують для замовлення комплектних виробів з попередньої дільниці. У системі “канбан” жодна деталь чи партія деталей не може переміщуватися або оброблятися без такої картки.
Упровадження системи “канбан” надає підприємству такі переваги:
швидкість і надійність постачання;
високу якість обслуговування;
дизайн / інженерне рішення;
зменшення витрат на одиницю виробу.
Деякі з цих факторів важко вимірювати у грошовому виразі (наприклад, швидкість та надійність постачання, якість і дизайн), тому що вони не пов’язані безпосередньо з вартістю продукту. Проте вони становлять основу конкурентоспроможності та активно використовуються у конкурентній боротьбі.
Головним позитивним моментом цієї системи є зниження витрат за рахунок зменшення запасів. Але недосконалість вітчизняної контрольної системи, низький рівень договірно-правової культури менеджменту та вимог виробничої поведінки робітників не дає змоги без високого ризику впровадити елементи системи “канбан”.