4. Медична освіта та наука в Західних українських землях.

Наприкінці ХVІІІ ст. Західна Україна стала частиною Австро-Угорської імперії. Представники династії Габсбургів проводили реформи в усіх сферах життя імперії, але найбільшим вплив цих реформ був у Галичині. Імператриця Марія-Терезія почала реформи і в галузі освіти та охорони здоров’я. Реформи Габсбургів не були до кінця втілені у життя через непередбачені труднощі, серед яких чимале значення мав відчайдушний опір польської шляхти. Недарма наступник Марії Терезії імператор Йосиф ІІ залишив по собі гірку епітафію: «Тут спочиває Йосиф ІІ, усі починання якого пішли прахом». Але, саме друга половина ХVІІІ ст.. стала початком розвитку вищої і середньої медичної освіти в Західних землях, а засновника і першого викладача Львівського акушерського колегіуму Андрія Крупинського (1744 - 1783) вважають її родоначальником в Україні.

Андрій Крупинський народився у 1744 р. в містечку Бєляни (Польща) у родині шляхтича. Тут він здобув середню освіту. В 1765 р. він вступив до медичного факультету Віденського університету, де навчався у Г. ван Світена і А. Гаєна. Його навчання тривало майже 7 років. Андрій Крупинський залишив стіни Alma mater енциклопедично освіченою людиною. Досить лише сказати, що він вільно володів чотирма іноземними мовами, не рахуючи латину. Він був гарячим прихильником освіти і палко закликав усіх лікарів глибоко оволодівати таємницями лікарської майстерності, бо, за його мудрим висловом, краще хворіти зовсім без лікаря, ніж за допомогою лікаря-невігласа.

У 1772 р. він захистив дисертацію «Про лихоманку» і отримав ступінь доктора медицини. У тому ж році А. Крупинського призначили крайовим протомедиком Галичини і Лодомирії (Волині), і на початку 1773 р. він зі своїми колегами – крайовими хірургами і акушерами – прибув до Львова.

Неважко уявити собі той біль і жах, ті почуття відчаю та безпорадності, що охопили молодого протомедика Галичини, коли він ознайомився з медико-санітарним станом підлеглих територій.

«Хворі, бідні, убогі і немічні старці, вкриті виразками і брудом, лежать у гною, або тиняються вулицями...За таких умов може спалахнути епідемія. Слід зробити все, щоб запобігти такому нещастю», - писав він у доповідній губернатору від 30 травня 1773 р. У всьому Львові на той час було лише кілька лікарів-іноземців. По селах лютували інфекційні хвороби. Туберкульоз, дизентерія трахома, черевний та висипний тифи мали масовий характер. Та найстрашнішою здавалася смерть, що стерегла людину на самому початку її життя. У своїх меморіалах від 1773 р. А Крупинський з гіркотою відзначав, що через відсутність відповідної допомоги під час пологів часто гинуть матері зі своїми немовлятами (в 1772 –1776 рр. у всій Галичині не було жодної дипломованої акушерки).

Але це жахливе становище і спонукало його до рішучих дій.

Вже в жовтні 1773 р. на клопотання А. Крупинського був відкритий акушерський колегіум у Львові. Дату його відкриття 1 жовтня вважають днем народження середньої медичної освіти в Україні.

За десять років свого існування Львівський акушерський колегіум, першим ректором якого був А. Крупинський, випустив понад 100 спеціалістів. Викладання велося польською і німецькою мовами. Слухачі перебували на повному утриманні землевласників, які посилали їх учитися, і отримували з губернаторського фонду кишенькові гроші - один гульден щотижня. Навчання тривало від одного до трьох років, також існували прискорені курси підготовки акушерок.

Видатний просвітянин А. Крупинський мріяв про створення у Львові університету, й імператори династії Габсбургів вважали його найбільш достойним кандидатом на посаду декана медичного факультету. Але вчений не дочекався цього призначення, бо помер у 1783 р.

За своє таке коротке життя А Крупинський написав багато творів - підручник з фармакології, яким користувалися слухачі усіх госпітальних шкіл, трактати про гарячку, її причини і лікування, про будову людського тіла. Його твори багато разів видавалися у Києві і Почаєві українською та польською мовами. Великий гуманіст, людина з чистим серцем і загостреним почуттям сумління, він закінчував свої рукописи зворушливим малюнком янгола-охоронця і написом Q. A. D. G. – початковими буквами латинських слів Quam ad majorem Dei gloriam ( «Для більшої слави Божої»)

Рис. Портрет А. Крупинського

У листопаді 1784 р. був відкритий Львівський університет. Попередником його був Львівський єзуїтський колегіум, який отримав «гідність академії та титул університету» ще в 1661 р. Але єзуїтський орден, а з ним і колегіум були ліквідовані у 1773 р.

У відновленому Львівському університеті було чотири факультети – філософський, юридичний, медичний, теологічний – і гімназія. Першим деканом медичного факультету був Якоб Костишевський – соратник Андрія Крупинського. Майбутні студенти спочатку мали навчатися протягом 5 років у гімназії, далі вони вступали на філософський факультет, а через три роки починали спеціалізацію на одному з інших факультетів. Одночасно в університеті навчалося 250 студентів, в основному поляки, але серед них траплялись і українці. З часом для них навіть був організований спеціальний факультет – Студіум рутенум (від слова «русини» - самоназва західних українців), де викладання велося на «язичні» – суміші церковнослов’янської мови з місцевим діалектом українського. При медичному факультеті існувала акушерська школа з однорічним терміном навчання, що продовжила славні традиції акушерського колегіуму.