Медицина України хvіі – хvііі ст..

1. Загальна характеристика епохи.

2. Джерела відомостей про медицину ХVІІ ст. в Україні

3. Організація медичної допомоги в Україні в ХVІІ – ХVІІІ ст.

5. Медична освіта та наука в Західних українських землях.

6. Розвиток медичної освіти в Лівобережній Україні.

7. Внесок українських медиків у розвиток медицини.

8. Висновки і контрольні запитання.

1. Загальна характеристика епохи.

ХVІІ – ХVІІІ віки - виключно складний період в житті українського народу. Після скасування монголо-татарського ярма національна держава на теренах України не була створена, але, на відміну від традиції державоутворення, збереглися культурні традиції Київської Русї, розвинена матеріальна і духовна культура.

Це була яскрава і плідна епоха, в політичній історії вона охоплює такі події, як перехід українських земель під владу Речі Посполітої, наростання визвольної боротьби, створення національної державності в ході Хмельниччини. Внаслідок цих подій у середині ХVІІ ст., згідно з Андрусівським миром, Лівобережна Україна потрапила під панування Росії, Правобережна – залишилася під владою Польщі. Наприкінці ХVІІІ ст., коли перестала існувати Річ Посполіта, західні українські землі відійшли до Австро-Угорської імперії.

Національно-визвольна боротьба проти іноземної агресії була важливим чинником, що впливав на розвиток культури в Україні. Боротьба проти наступу католицької церкви була частиною боротьби з Річчю Посполітою, боротьба за вихід до Чорного моря була невід’ємна від боротьби з Османською імперією і Кримським ханством.

Українська еліта в ті часи, коли українські землі перейшли під владу Польщі, здебільшого була полонізована, і в цій історичній ситуації роль духовного лідера народу зіграло козацтво, яке підхопило традиції національної дежавності, виступало захисником православної віри й української мови.

2. Джерела відомостей про медицину хvіі ст. В Україні Літературні пам’ятки хvіі ст. Містять багато свідчень про медицину того часу.

Певні відомості про народну медицину, яка перебувала на емпірічному рівні, ми знаходимо в релігійно-містичних рукописах ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Наприкінці ХVІІІ ст. переписування рукописів припинилося, та їхнє місце заступили друковані твори. До теперешнього часу збереглося близько 250 рукописів, неоднакових за обсягом ( від кількох до кількохсот сторінок).В багатьох рукописах надаються назви лікарських рослин – м’ята, часник, звіробій, материнка, валеріана, ромашка, хрін, описання місцевості їхнього поширення, корисні поради про час і способи збирання і зберігання всякого зілля. Зустрічаються також елементи раціональних медичних знань, запозичених з творів Гіпократа, Галена, Ібн –Сіни.

Особливе місце серед рукописів займають праці Єпифанія Славинецького. «Білорус за походженням, українець за вихованням». Є. Славинецький закінчив Київську братську школу, навчався в Краківському університеті, потім працював викладачем у Києво-Могилянській академії. На запрошення царя Олексія Михайловича він переїхав до Москви для виправлення за першоджерелами релігійних книг. Він прославився перекладом твору А. Везалія «Будова людського тіла». «Враческая анатомія з латинська Андреаса Вессалія Брукселенска» (таку назву мав переклад Славинецького) була першим науковим медичним твором слов’янською мовою. Рукопис зберігався в бібліотеці Синоду, але був втрачений і досі не знайдений. Вважають, що він згорів під час пожежі Москви в 1812 р.