Медицина Візантії, середньовічного Сходу та Тібету
1. Загально-історичні відомості про Візантійську імперію.
2. Розвиток медичних знань у Візантії.
3. Лікарняна справа та суспільна гігієна в Візантії.
4. Медицина народів Сходу в середні віки.
5. Медицина Тибету.
6. Висновки і контрольні запитання.
1. Загально-історичні відомості про Візантійську імперію
У ІV ст. колосальна Римська імперія розділилась на Західну і Східну. Занепадом західної Римської імперії, послабленої класовими суперечками і знекровленої повстаннями рабів, скористалися сусідні варварські народи, які в V ст. покінчили з її існуванням. Інша доля спіткала Східну Римську імперію. Умовна назва Східної Римської імперії – Візантія. З часів її засновника імператора Костянтина і до підкорення турками в 1453 р. держава називалась імперією Ромеїв, або Романією. Термін «Візантійська імперія» був введений тоді, коли Романія вже припинила своє існування.
Візантія – унікальна держава Європейського Середньовіччя, що виникла на руїнах рабовласницької Римської імперії. Вона проіснувала понад тисячу років – з початку IV до середини XV століття. В період розквіту до її складу входила Мала Азія, Балканський півострів, Східне Середземномор’я, Єгипет та північний схід Африки. Її столицею був Константинополь, у давнину – Візантій, державною мовою – грецька, що змінила латину в державному та культурному житті.
Своїм довголіттям Візантія була зобов’язана становленню християнства, яке стало пануючою релігією з IV ст., та збереженню багатьох елементів античної культурної традиції.
В цілому у Візантії, як і в Західній Європі, християнство набуло всеохоплюючого характеру: стало і філософією, і основою мистецтва, і моральною доктриною. Але особливості кризи рабовласницького ладу та переходу до феодалізму в Східній Римській Імперії призвели до того, що тут не лише вціліли старі центри античної науки – Афіни, Олександрія, Бейрут, Газа, але й виникли нові, наприклад, Константинополь. Наукова творчість у V-VII ст. тут не завмирала, як було в цей час на Заході, а крім того зберігались античні системи уявлень про астрономію, медицину, хімію, хоча вони весь час піддавались критиці з боку церкви. Дуже болісною для розвитку візантійської науки була втрата найбільшої в світі Олександрійської бібліотеки, спаленої фанатиками-християнами у боротьбі з язичниками (поганами) у 415 р.
Вплив християнства на природничі науки виражався у спробах створити цілісні описання космосу («Шестидневи», «Фізіологи»), де живі спостереження переплелися з благочестивою моралізацією та розкриттям алегоричного змісту, який нібито полягає в природних явищах. При цьому «Фізіологи» та «Шестидневи» містили обширні відомості з теоретичної та практичної медицини. Традиція їх укладання була продовжена в X-XII ст., коли почали відроджуватися античні традиції та зріс інтерес до прикладних знань, перед усім до медичних. Тексти «Фізіологів» та «Шостидневів» значною мірою стали звільнятися від містичного змісту та доповнюватися практичними рекомендаціями з діагностики, терапії та гігієни. В цьому вигляді вони були перекладені на слов’янську мову та вплинули на розвиток медицини Київської та Новгородської Русі.
В кінці IX ст. відродилася вища освіта, яка практично зникла до кінця VII ст., – в Константинополі було створено Магнаврську вищу школу з викладанням богослов’я та світських наук, а в 1045 р. (XI ст.) – університет з філософським та юридичним факультетами (раніше, ніж в Болоньї та Парижі). В тому ж XI ст. при церкві святих Апостолів відкрилась вища медична школа.
Не дивлячись на всі історичні потрясіння та негаразди, Візантія до кінця XII ст. залишалась найбільш культурною державою Європи. Її цивілізаційний вплив розповсюдився на сусідні південнослов’янські країни, Київську Русь, Кавказ, Італію та країни центральної Європи. Захоплення та грабунок Константинополя хрестоносцями в 1204 р. призвів Східну Римську імперію до глибокої кризи та до трагічної загибелі в 1453 р. в боротьбі з Османською турецькою імперією. Але вся сучасна європейська культура зобов’язана Візантії збереженням та передачею культурного спадку античного світу.