Лекція 6. Управління інноваційним розвитком підприємства

1. Мотивація праці науковців

Досвід розвинених країн показує, що необхідною умовою прогресу науки і техніки є розвиток і максимальне розкриття творчого потенціалу науковців. Активізація людського фактора і прискорення науково-технічного прогресу — це взаємозалежні проблеми збалансованості та динамічного розвитку факторів виробництва. Сучасні технології мають ряд особливостей: вони вузько спеціалізовані, видко застарівають, вимагають постійного удосконалювання, їх неможливо впровадити лише за допомогою документації, без люди­ни — носія ноу-хау.

Основою для мотивованої трудової діяльності є покликання до того чи іншого роду занять, тобто наявність відповідних здібностей, схильностей, а також можливості реалізації професійного потенціа­лу. При цьому дуже важливі індивідуальні самооцінки, оскільки від свідомості того, що людина займається своєю справою, значною мі­рою залежить ефективність її праці. Такі оцінки виявляються за до­помогою обстеження шляхом анкетування. Доцільно до анкети включати перелік трудових цінностей, як-от: достатній заробіток; гарні колеги по роботі; цікава робота; робота за здібностями; зруч­ний час роботи; корисність для суспільства; тривала відпустка; на­дійне місце роботи; шанована робота; можливість ініціативи; досяг­нення результатів; можливість спілкування; відповідальність у робо­ті; міжнародні контакти.

Для більш системного представлення весь спектр можливостей наукової праці можна згрупувати в чотири основні категорії — про­фесійні, матеріальні, статусні й особистісні.

До першої віднесено наступні позиції: повною мірою розвива­ти й використовувати свої знання, здібності, досвід; самому регла­ментувати свою роботу, робочий день; робити свій внесок у до­слідження й розробки, над якими працюєш; реалізовувати свої ідеї на практиці, працювати зі своїми однодумцями, служити суспільству, прогресу.

До другої — мати високі заробітки, гідне матеріальне станови­ще, відчувати стабільність, впевненість у житті.

До третьої: почувати стабільність, впевненість у житті, домага­тися високого суспільного становища, визнання.

До четвертої: самому регламентувати свою роботу, робочий день, жити у відповідності зі своїми інтересами, не обмеженими роботою.

Для наукової діяльності особливо актуальним є співвідношення мотивації за результатами і статусом. Наукові результати оцінюються на основі публікацій (статей, книг, доповідей), премій за окремі досягнення і цикли робіт, нагород конкурсів, медалей наукових товариств, грантів на проведення досліджень, відображення робіт вченого у доповідях керівників Академії наук і т. ін. Науковий статус оцінюється відповідно до вченого ступеня, звання, членства у наукових товариствах, займаної посади.

Нині у теоретичних дослідженнях основним методом добору найбільш результативних робіт стали конкурси грантів. При доборі заявок на гранти, як правило, проголошують абсолютну рівність заявників, тобто незалежність рішень від наукових ступенів, звань, місця роботи, посади. У цьому розумінні конкурси грантів — одна з найдемократичніших форм мотивації за результатами.

Ефективність мотивації і стимулювання значною мірою пов'язані з проблемою диференціації доходів. Облік безпосереднього внеску кожного працівника у вирішення конкретної науково-технічної проблеми має покладатися в основу вдосконалення системи оплати праці вчених, розробників, техніків. Від вирішення цього питання залежить підвищення ефективності наукових досліджень і розробок, творча активність працівників сфери науки і техніки. Матеріальне стимулювання дослідників і розробників припускає використання системи посадових окладів та спеціального преміювання.

При стимулюванні необхідно зважати на те, що у сфері науки існує асинхронність здійснення витрат і одержання результатів. Для посилення зацікавленості працівників у досягненні ефективніших результатів можна використовувати пропозицію про застосування авторських облігацій. За цими облігаціями авторську винагороду пе­редбачається виплачувати протягом деякого періоду, в міру реаліза­ції розрахункових ефектів від упровадження розробки. Перспективним є й застосування принципу «роялті», що припу­скає право дослідника, розробника на частку прибутку від виробни­цтва нової техніки, використання наукових та технічних пропозицій. Це дасть змогу підвищити зацікавленість науковців як у перспектив­ності напрямів досліджень і розробок, так і в термінах впроваджен­ня останніх.