Тема 3. Система міжнародних відносин та міжнародне право

1) Міжнародні відносини і міжнародна політика у політичному житті суспільства

Міжнародні відносини – це сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових та гуманітарних зв’язків і відносин між різними суб’єктами світової політики. Однією з провідних тенденцій розвитку міжнароднихполітичних відносин в остання десятиріччя стає глобалізація якскладний та багатоплановий і різнорівневий процес. Міжнародні відносини виступають специфічним видом суспільних відносин. Як і суспільні відносини в цілому, вони с відносинами між людьми; в них чітко вирізняються економічний, соціальний, політичний і духовно-культурний аспекти.

Особливості міжнародних відносин:

1. Невладний характер. У відносинах між державами владні відносини як відносини панування і підкорення є не правилом, а відхиленням від нього. Тут має бути рівність партнерів під кутом зору міжнародного права. Це відносини конкуренції, суперництва або співробітництва і лише як виняток – панування й підкорення.

2. Децентралізований характер. Якщо всередині держави є загальнодержавний центр прийняття рішень, яким виступає система владних органів, то в міжнародних відносинах таких керівних центрів, діяльність яких ґрунтувалася б на пануванні й підкоренні, немає.

3. Консенсус, як головних засіб розв'язання суперечностей в міжнародних відносинах – прийняття рішення на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі спільної згоди учасників без проведення формального голосування, якщо протии нього не виступає жоден з учасників.

4. Значна роль суб’єктивного чинника – у розв’язанні наявних суперечностей (особливо діяльність керівників держав і міжнародних організацій)

Класифікація міжнародних відносин – міжнародні відносини виявляють себе у різних типах, видах, станах.

Напрями міжнародних відносин. У сучасній теорії міжнародних відносин прийнято виділяти такі напрямки: політичний ідеалізм, політичний реалізм, модернізм, транснаціоналізм, неомарксизм та неореалізм.

Сьогодні можна виділити дві провідні парадигми подальшого розвитку міжнародних відносин – геополітичну і геоекономічну.

Відповідно до геополітичної парадигми, захист національних інтересів більшості держав світу має базуватися на недопущенні іноземного втручання у внутрішні справи країни, забезпечення недоторканості національних кордонів.

Геоекономічна парадигма стверджує, що забезпечення високих темпів економічного зростання можливе через інтернаціоналізацію господарських зв’язків та поступове розмивання національних кордонів.

Основними тенденціями розвитку сучасних міжнародних відносин є:

– гуманізація;

– деідеологізація та демократизація;

– перехід від конфронтації до партнерства та співробітництва;

– глобалізація, розширення міжнародних відносин.

Суб’єкти міжнародних відносин.

1. Основними суб’єктами міжнародних відносин у сучасному світі є міжнародні урядові організації. Найбільш впливовою з них починаючи з середини ХХ століття є ООН (Організація Об’єднаних Націй). Важливу роль у забезпечення глобальної безпеки, розвитку світових економічних відносин, вирішенні комплексу глобальних проблем сучасності відіграють НАТО, ОБСЄ, СОТ, МВФ, Європейський Союз тощо.

2. В останні десятиріччя значно активізувалася діяльність різноманітних інституцій міждержавного, наднаціонального характеру, що спричинило перегляд принципів міжнародних відносин та міжнародної політики. Наприклад, важливим суб’єктом міжнародних відносин стає діяльність так званих «Великої вісімки» – G8 (до неї входять найбільш розвинуті країни світу – США, Велика Британія, Канада, ФРН, Італія, Франція, Японія та Російська Федерація) та «Великої двадцятки» – G20 (країни – члени G8, а також Австралія, Аргентина, Бразилія, Європейський Союз, Індія, Індонезія, КНР, Мексика, Саудівська Аравія, Туреччина, ПАР, Республіка Корея).

3. Незбалансованість міжнародних відносин в останні десятиріччя зумовила те, що на міжнародну політичну арену, окрім держав і міждержавних організацій, починають виходити такі самостійні суб’єкти, як:

– соціальні (національні, конфесійні, демографічні та інші) групи, які мають прихильників у світі;

– транснаціональні кампанії, які мають величезний економічний і політичний вплив; різноманітні корпоративні структури (ЗМІ, громадські організації, терористичні угруповання тощо);

– окремі особи (зазвичай, колишні політики, які виконують функції посередників-миротворців у різноманітних політичних і міждержавних конфліктах).

Завдяки сучасній системі міжнародного права навіть пересічний громадянин має можливість виступити опонентом щодо своєї держави і влади, висуваючи ті чи інші претензії.

Міжнародні відносини виявляються у царині міжнародної політики.

Міжнародна політика – комплекс двосторонніх та багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами; це спосіб взаємодії держав, націй, союзів, інших суб’єктів міжнародних відносин на світовій арені. Починаючи з кінця ХХ століття, у структурі цілей і завдань міжнародної політики відбулися наступні зміни:

– активізується участь держав у міжнародному поділі праці та взаємо обміні технологіями, інформацією, духовними цінностями і культурними надбаннями;

– розвиваються культурні взаємини і культурне взаємозбагачення різних регіонів світу;

– більшість суб’єктів міжнародної політики дійшли згоди щодо необхідності спільного розв’язання глобальних проблем сучасності і забезпечення глобальної безпеки.

Одним з цільових пріоритетів сучасної міжнародної політики виступає ідея «глобального гуманізму» – захисту прав людини в загальносвітовому вимірі.

Міжнародні відносини і міжнародна політика є епіцентром світового політичного процесу.