Алгоритм виконання маніпуляції

„ВИЗНАЧЕННЯ ВОДНОГО БАЛАНСУ ТА ДОБОВОГО ДІУРЕЗУ”

Знати: значення визначення добового діурезу для контролю ефективності лікування.

Вміти: визначити водний баланс та добовий діурез.

І. Місце проведення:

стаціонар, домашні умови.

ІІ. Оснащення робочого місця:

Мірний стакан, ваги для зважування фруктів, овочів, градуйована ємність (бажано на 3 л), банка ємністю 0,5 л,

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

• написати етикетку для вимірювання добового діурезу:

Добовий діурез

Прізвище, ім’я, по-батькові пацієнта

Відділення, палата

Дата, час початку збирання сечі

• прикріпити етикетку на градуйовану ємність (бажано 3 л);

• поставити ємність на поличку в кімнаті перед туалетом і показати пацієнту, де вона знаходиться;

• звечора пояснити пацієнту правила збирання добового діурезу;

• дати пацієнту банку емнісгю 0,5 л для полегшення збирання сечі: він буде мочитися у цю банку і зливати сечу у градуйовану ємність;

• якщо пацієнт лежачий, то попередити молодшу медичну сестру про необхідність збирання добового діурезу.

IV. Основні етапи виконання навику:

а) визначення добового діурезу:

1. Пацієнт вранці о б годині повинен прокинутися і звільнити сечовий міхур в туалет (ця сеча не збирається). Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно; молодша медична сестра виливає її в туалет.

2. Протягом доби (вдень та вночі) до 6 години ранку наступного дня пацієнт збирає сечу в банку ємністю 0,5 л і зливає її в градуйовану ємність. Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно; молодша медична сестра зливає її у відповідну ємність.

3. Після закінчення доби медична сестра визначає кількість виділеної сечі і записує цифрою результат вимірювання у відповідну графу температурного листа.

б) визначення водного балансу:

1. Протягом всієї доби фіксувати кількість випитої пацієнтом рідини, включаючи не тільки напої, а і рідку частину перших страв.

2. Зважувати на вазі фрукти і овочі, тому що маса фруктів та овочів приймається повністю за кількість спожитої рідини.

3. Враховувати кількість рідини, введеної парентерально.

4. Водний баланс визначити по співвідношенню прийнятої рідини та виділеної за добу сечі. Дані зареєструвати у відповідній докумен­тації.

Алгоритм виконання маніпуляції

„ПУНКЦІЯ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (ЛАПАРОЦЕНТЕЗ) ТА ОБОВ’ЯЗКИ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПРИ НІЙ”

Знати: значення дотримання правил асептики при проведенні процедури.

Вміти: асистувати лікарю під час проведення лапароцентезу.

І. Місце проведення:

стаціонар, домашні умови.

ІІ. Оснащення робочого місця: стерильний троакар зі стилетом на стерильному лотку, стерильні: шприци ємністю 5-10 мл з голками, пінцет, перев'язувальний матеріал, скальпель, шкірна голка, голкоутримувач, шовк, пелюшка, рукавички; 2% розчин новокаїну в ампулах, дренажна гумова трубка довжиною 70 см, затискач, клеол або липкий пластир, клейонка, ємність для збирання асцитичної рідини - відро або миска, стерильна пробірка з пробкою, 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату у флаконі, 70° розчин етилового спирту, розчин йодонату у флаконі; серцеві засоби: розчини кофеїну, кордіаміну, мезатону, промедолу, атропіну сульфату в ампулах, простирадло, стілець.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

• провести психологічну підготовку пацієнта;

• пояснити мету і хід процедури;

• отримати згоду пацієнта на її проведення;

• за кілька годин до пункції поставити пацієнту очисну клізму;

• безпосередньо перед пункцією запропонувати пацієнту спорожнити сечовий міхур;

• підготувати руки до роботи (лікарю та медичній сестрі);

• підготувати все необхідне для пункції. IV. Основні етапи виконання навику:

1. За призначенням лікаря за 15-20 хвилин до пункції пацієнту ввести підшкірно 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату.

2. Посадити пацієнта на стілець так, щоб він упирався спиною в його спинку.

3. На коліна пацієнта покласти клейонку, а між ніг поставити відро чи миску для збирання асцитичної рідини.

4. Прокол, як правило, роблять по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м'яза живота.

5. Медична сестра подає серветку, змочену розчином йодонату, а потім змочену 70^о розчином спирту або 0,5% спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату для обробки передньої черевної стінки в місці проколу.

6. Медична сестра подає лікарю стерильний шприц ємністю 10 мл з голкою, наповнений 2% розчином новокаїну для знеболювання передньої черевної стінки. Повторно знезаражують шкіру.

7. У місці пункції при необхідності (для полегшення просування троакару) стерильним скальпелем лікар робить надріз, довжиною 0,5-1 см в місці проколу.

8. Троакаром разом зі стилетом при невеликому зусиллі лікар проколює передню черевну стінку і відчуває при цьому провал у порожнину.

9. Із троакару видаляється стилет І через трубку цівкою витікає асцитична рідина в миску або відро.

10. Для уточнення характеру рідини її набирають у стерильну пробірку, в кількості 5-10 мл для лабораторного дослідження, одразу ж закриваючи проб­кою.

11. Простирадло скачують по діагоналі і санітарка утримує його кінці за спиною пацієнта; основна частина простирадла лежить на животі пацієнта вище місця проколу. По мірі витікання рідини кінці простирадла стягують, щоб ви­текло більше рідини.

12. Потім до трубки троакару приєднують дренажну трубку, кінець якої опускають у відро чи миску і повільно (1 л протягом 5 хвилин) з перервами (медична сестра перетискає трубку затискачем), випускають асцитичну рідину. Повільне випускання рідини є профілактикою колапсу, який може виникнути ри швидкому видаленні рідини.

13. Після видалення рідини лікар видаляє троакар.

14. На місці пункції лікар при необхідності накладає шви.

15. Накладає асептичну пов'язку, користуючись стерильними серветками, липким пластиром чи клеолом.

16. Зверху зав'язують простирадло, тому що асцитична рідина може ще довго просочуватися через місце проколу.

17. Пацієнта транспортують у палату, кладуть у ліжко, надають зручного положення.

18. На живіт необхідно покласти міхур з льодом.

19. Напоготові мають бути судинні засоби (кофеїн, кордіамін, мезатон в ам­пулах), стерильні шприци з голками на випадок розвитку колапсу. В процесі про­цедури необхідно слідкувати за станом пацієнта. При колапсі пацієнт стає блідим, шкіра вкривається холодним потом, значно частішає пульс, знижується тиск. В такому випадку застосовують парентеральне введення судинних засобів.