2. Бойові можливості авіаційних частин (підрозділів)

Бойові можливості авіаційних частин (підрозділів) – це комплекс кількісних та якісних показників, які характеризують можливості екіпажів, підрозділів та частин авіації ПС ЗС України виконувати поставлені бойові завдання за визначений термін у конкретних умовах обстановки.

Основу розуміння “бойові можливості” складає очікуваний результат бойових дій авіаційних частин (підрозділів) у різних умовах обстановки, який характеризується ймовірнісними показниками. Але лише очікуваний результат бойових дій не дає повного опису бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів), тому що не відповідає на питання про те, в якому просторі та проміжку часу цей результат може бути реалізованим. Повний опис бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів) дає загальна сукупність просторових, часових та ймовірнісних показників (рис. 2.1).

Просторові показники бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів) характеризують повітряний простір, у межах якого авіаційні частини (підрозділи) здатні вести бойові дії.

Просторові показники залежать від таких складових, як:

льотно-тактичні характеристики літаків;

склад груп літаків та ступінь їх готовності до бойового застосування;

способи бойових дій авіаційних частин (підрозділів);

запас палива на літаках;

бойове навантаження на літаках;

характер бойового завдання, що виконується авіаційними частинами (підрозділами);

метеорологічні умови в районі бойових дій авіаційних частин (підрозділів);

профіль і режим польоту літаків при виконанні бойових завдань;

повнота радіолокаційної інформації про повітряного противника.

До основних просторових показників бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів) відносяться: тактичний радіус дії, область бойової дії, глибина дії, рубіж введення винищувачів у бій.

Тактичний радіус дії – це найбільша відстань, на яку може віддалитися літак (група літаків) для виконання бойового завдання при повному заправленні паливом й нормальному бомбовому навантаженні та здійснити зворотний політ без проміжної посадки на аеродром вильоту.

Область бойової дії – це повітряний простір навколо аеродрому вихідного базування, розосередження та маневру, у будь-якій точці якого літаки можуть виконати бойове завдання з урахуванням запасу пального, що є у розпорядженні екіпажу. Область бойової дій має ближню, дальню і бокові межі. У тактиці авіації ПС України розглядається, як правило, дальня межа, яка визначає глибину дій. Бокові межі визначаються оперативно-тактичною обстановкою, яка складається. Розмір області бойових дій визначається льотно-тактичними характеристиками літаків на заданих висотах, складом груп літаків, які виконують бойові завдання, а також аеродромною мережею.

Глибина дії залежить від глибини базування авіаційних частин (підрозділів), тобто віддалення аеродромів вихідного базування від ЛБЗ з противником, а також від дальності застосування авіаційних засобів ураження, тактичного радіуса дій літаків (груп літаків).

Рубіж введення винищувачів у бій – це рубіж, на якому знаходяться повітряні цілі противника на початку повітряного бою (у момент виявлення їх винищувачами). Він визначається з урахуванням безперервної дії винищувачів по повітряних цілях противника та виконання бойових завдань на шляху до рубежу введення винищувачів у бій.

Винищувачі виконують бойові завдання щодо прикриття військ (сил) і об’єктів тилу, а також забезпечують бойові дії інших родів авіації як у радіолокаційному полі, так і поза ним. При наведенні винищувачів на повітряні цілі з наземного ПУ початковою (вихідною) величиною при визначенні максимального віддалення рубежу введення у бій є дальність виявлення наземної РЛС. Крім того на віддалення рубежу введення у бій мають вплив: положення аеродрому вихідного базування; ступінь готовності винищувачів до бойового вильоту і бойового застосування; висота і швидкість польоту повітряних цілей противника; тривалість маневру винищувача для виходу в атаку; швидкість винищувача.

Часові показники бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів) характеризують виконання бойових завдань авіаційними частинами (підрозділами) за часом з точки зору мобільності та бойової напруженості.

Мобільність характеризується часом виконання бойового завдання авіаційними частинами (підрозділами), який відраховується від моменту його отримання до завдання авіаційних ударів (перехоплень повітряних цілей, передавання розвідувальних даних і т.п.).

Час виконання бойового завдання витрачається на організацію, підготовку і виконання бойового польоту до об’єкта дій (цілі). Він залежить від таких складових:

ступінь готовності авіаційних частин (підрозділів) до бойового вильоту і бойового застосування;

стан забезпеченості авіаційних частин (підрозділів) у момент одержання бойових завдань;

професійне уміння і досвід командирів авіаційних частин (підрозділів) у прийнятті рішень на виконання бойових завдань;

ступінь досконалості й злагодженості роботи офіцерів штабу і служб авіаційних частин;

склад сил і засобів авіаційних частин (підрозділів), які залучаються до виконання бойових завдань;

характер бойових завдань авіаційних частин (підрозділів);

засоби авіаційного озброєння, які застосовуються авіаційними частинами (підрозділами).

Бойове напруження – це кількість бойових вильотів на екіпаж, ае, авіаційну частину за певний період часу (день, ніч, добу, місяць, період виконання бойового завдання).

Ступінь бойового напруження встановлюється старшим командиром (начальником) або командиром авіаційної частини залежно від:

характеру бойового завдання й умов його виконання;

рівня підготовки і фізичних можливостей льотного складу;

кількості бойових літаків;

умов базування;

рівня забезпечення бойових дій;

можливостей підготовки авіаційної техніки до бойових польотів.

Бойове напруження обмежується, головним чином, фізичними можливостями льотного складу. Кількість вильотів, яку може виконати літак за своїми технічними можливостями, перевищує норму бойових вильотів на екіпаж на 30 – 50 % і більше. Тому для збільшення ступеня бойового напруження в авіаційних частинах (підрозділах) передбачається резерв льотного складу.

Імовірнісні показники бойових можливостей авіаційних частин (підрозділів) характеризують виконання бойових завдань авіаційними частинами (підрозділами) з точки зору очікуваного результату бойових дій авіаційних частин (підрозділів) у різних умовах обстановки.

Основні ймовірнісні показники бойових дій авіаційних частин (підрозділів) такі: повна ймовірність виконання бойового завдання та математичне сподівання кількості уражених (знищених) цілей.

Повна ймовірність виконання бойового завдання залежить від ряду послідовно виконуваних подій, найважливішими з яких є такі: повне використання виділеного льотного ресурсу; успішне подолання ППО противника; вихід у район виконання бойового завдання (вихід на ціль); ураження (знищення) цілі (безпосереднє виконання розвідки і десантування).

Математичне сподівання кількості уражених (знищених) цілей для частин і підрозділів ВА визначається з урахуванням таких умов: кількість, типи і ТТХ винищувачів, що застосовуються для ведення повітряного бою; кількість, типи і ТТХ винищувачів противника; умови бойової обстановки; рівень підготовки льотного складу; ефективність управління і наведення.

Розрахунки ймовірнісних показників проводяться з використанням відповідних довідників для інженерних і штурманських розрахунків, а також певних методик для визначення ймовірнісних показників.

У заключній частині викладач підводить підсумки групового заняття з оголошенням результатів оцінювання студентів та надає завдання на самостійну підготовку.