Стаціонарна автоматична оливо роздавальна колонка з електричним приводом:

а – загальний вигляд; б – схема (1- насос; 2 – електродвигун; 3 – повітряно-гідравлічний акумулятор; 4 – манометр; 5 – реле тиску; 6 – кран; 7 – лічильник оливки)

(рис. 1. б), коли клапан роздавального крана закритий, олива насосом 1 подається в повітряно-гідравлічний акуму­лятор 3, створюючи там тиск 15 МПа, який контролюється маномет­ром 4. Після відкриття клапана роздавального крана мастильний матеріал надходить під тиском повітря у повітряно-гідравлічному акумуляторі 3. Коли тиск у системі знижується до 8 МПа, автома­тично вмикається електродвигун, і мастильний матеріал нагнітається насосом. Витрата мастильного матеріалу визначається лічильником 7. Пневматичний оливороздавальний пристрій для подавання рідких мастильних матеріалів (рис. 2) складається з бака 7, насоса 2 з пне­вматичним двигуном, барабана 3 із самонамотуваним шлангом і роз­давального пістолета 4. Насос 2 й бак 7 установлюють в окремому приміщенні, що обігрівається, а барабан 3 — на механізованому посту централізованої подачі мастильного матеріалу до автомобіля.

Для збирання відпрацьованого мастильного матеріалу викорис­товують стаціонарні або переносні резервуари з приймальними лій­ками. Баки розміщують у підвальному приміщенні. Приймальні лій­ки монтують безпосередньо на постах мащення, в канаві або біля підйомника. Трубопроводи до лійок виконують із шарнірними з'єд­наннями або у вигляді гнучких шлангів. Лійку можна легко встановити в потрібному положенні під отвором для зливання мастильного матеріалу.

Рис. 2.

Схема пневматичного оливо роздавального пристрою:

1- бак; 2 – насос; 3 – барабан; 4 - пістолет

Заправляння агрегатів автомобілів трансмісійними мастильними матеріалами здійснюють уручну з роздавального бака або механізо­ваним способом з використанням стаціонарної електромеханічної установки. Подають мастильний матеріал із стаціонарного бака шес­теренним насосом з електроприводом.

Для подавання консистентного мастильного матеріалу застосову­ють солідолонагнітачі (рис. 3.). Мастильний матеріал за допомогою мішалки 2 та шнека 3 подається з бункера крізь сітчастий фільтр 4до плунжерної пари насоса високого тиску. Шнек розпушувача й кула­чок 5 плунжера обертаються від електродвигуна 8 через шестеренча­стий редуктор 9. Реле тиску 7 забезпечує

Рис. 3.

Схема електромеханічного солідолонагнітача:

1 – бункер; 2 – мішалка; 3 – шнек; 4 – сітчастий фільтр; 5 – кулачок плунжера; 6 – плунжерна пара насоса високого тиску; 7 – реле тиску; 8 – електродвигун; 9 – шестеренчастий редуктор

автоматичне вимикання двигуна в разі перевищення тиску 25 МПа та пуск двигуна, коли тиск в лінії знизиться до 12 МПа. Тиск подачі мастильного матеріалу ре­гулюють спеціальним пристроєм.

Діагностування технічного стану автомобілів

Діагностування дає змогу оцінити технічний стан автомобіля в ці­лому й окремих його агрегатів і вузлів (складальних одиниць) без розбирання, виявити несправності, для усунення яких потрібні регу­лювальні або ремонтні роботи, а також прогнозувати ресурс автомо­біля.

За часом проведення діагностування поділяють на: • періо­дичне (здійснюється після певного пробігу автомобіля); • непе­рервне.

Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види діаг­ностування: • перше (Д-1), • друге (Д-2). Під час Д-1, що, як прави­ло, виконується перед ТО-1 і в процесі його, визначають технічний стан агрегатів та вузлів, які забезпечують безпеку руху й придатність автомобіля до експлуатації. Під час Д-2, що здебільшого здійснюєть­ся перед ТО-2, оцінюють технічний стан агрегатів, вузлів і систем ав­томобіля, уточнюють обсяги робіт з ТО-2 та визначають, чи потрібен ремонт.

Засоби діагностування бувають: • зовнішні; • вбудовані.

Зовнішні засоби діагностування не входять до конструкції автомо­біля. До них належать: • стенди; • переносні прилади; • пересувні станції, укомплектовані потрібними вимірювальними пристроями.

Вбудовані засоби діагностування є складовою частиною автомобі­ля. Це датчики та прилади на панелі приладів, їх використовують для неперервного або досить частого визначення параметрів технічного стану автомобіля. Вбудовані засоби діагностування дають змогу во­дієві постійно контролювати стан гальмової системи, витрату пали­ва, токсичність відпрацьованих газів, а також вибрати найекономічніші й безпечні режими роботи автомобіля або своєчасно припинити рух у разі аварійної ситуації.