Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність страхових резервів та доведіть необхідність їх формування.

1. Охарактеризуйте систему технічних резервів, які формують вітчизняні страховики, та поясніть її логіку.

2. Охарактеризуйте систему резервів зі страхування життя, які формують вітчизняні страховики, та поясніть її логіку.

3. Перелічте методи формування резерву незаробленої премії, поясніть їх сутність.

4. Розкрийте призначення окремих видів резервів збитків.

Бібліографічний список до практичного заняття № 1:

Основна: [8; 16; 18; 21]

Додаткова: [1; 2; 4; 5; 8; 9; 11; 16; 27]

Змістовий модуль 3. Фінансовий результат діяльності страховика та оцінка його фінансового стану

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2

Тема 7: Оцінка фінансового стану страхової компанії

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички з оцінки фінансового стану страхової компанії.

Обладнання: Законодавчі матеріали.

Роздавальний матеріал.

ПЕОМ.

План заняття

1. Поняття фінансового стану страховика.

2. Оцінка платоспроможності страхової організації.

Фінансовий стан страхової компанії— це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів фінансово-господарської діяльності страхової компанії і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів (капіталу) страховика.

Для аналізу фінансового стану використовують такі форми фінансової звітності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Звіт про до­ходи і витрати страховика та іншу фінансову та спеціалізовану звітність.

Також згідно з Розпорядженням Державної комісії з врегулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків» № 39 від 03.02.2004 року Проміжна звітність страховика складається щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного періоду за станом на останній день кварталу. Щокварталу страховик складає такі форми звітності :

1.) Загальні відомості про страховика;

2.) Звіт про доходи та витрати страховика;

3.) Звіт про страхові платежі та виплати за структурними підрозділами страховика;

4.) Пояснювальну записку до звітних даних страховика ;

Пояснювальна записка є обов'язковим документом, який відповідно до статті 34 Закону України "Про страхування" подається страховиками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України разом з фінансовою звітністю та іншими формами звітних даних і складається із 7 розділів.

Студентам потрібно самостійно більш детально ознайомитись з витягом з пояснювальної записки до звітних даних страховика, розділом 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика»звітом даною звітністю страховиків.

Отже, найважливішою характеристикою фінансового стану страхо­вої компанії є її фінансова надійність.

Під фінансовою надійністю підприємства, у тому числі страхової компанії, розуміють його здатність протистояти різ­номанітним дестабілізуючим чинникам при здійсненні госпо­дарської діяльності.

Фахівці визначають фінансову надійність страховика як здатність виконувати взяті зобов'язання за дого­ворами страхування навіть за умов дії несприятливих чинників, зміни економічної кон'юнктури.

Найважливішою характеристикою фінансової надійності страхо­вика виступає його платоспроможність.

Платоспроможність страховика — це його здатність своєчасно в повному обсязі вико­нати свої фінансові зобов'язання (передусім страхові) за рахунок достатньої суми ліквідних активів.

Визначення маржі платоспромож­ності для страховиків полягає в зіставленні фактичної платоспро­можності з розрахунковою нормативною. Фактична маржа плато­спроможності визначається як різниця між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактична маржа платоспроможності перевищує розрахункову нормативну, страхова компанія вважається платоспроможною.

Для «лайфових» страховиків розрахункова нормативна маржа визначається за формулою:

P = 0,04MR x MRn / MR, де

Р — розрахункова нормативна маржа платоспроможності;

MR — величина математичних резервів;

MRn — величина математичних резервів-нетто (тобто за вирахуванням тієї частки математичних резервів, яка складає права вимоги до перестраховиків).

Для «ризикових» страховиків розрахункова нормативна маржа платоспроможності має дорівнювати більшій із двох величин, одна з яких обчислюється на базі страхових премій, а друга — на базі страхових виплат.

Перша величина визначається на підставі надходжень страхових премій за звітний період за такою формулою:

РІ = (0,18 х SPI + 0,16 х SP2) х Vn /V , де

РІ — розрахункова маржа платоспроможності (обчислена на базі страхових премій);

SPI — сума надходжень страхових премій до 10 млн. евро;

SP2 — сума надходжень страхових премій понад 10 млн. евро (загальна сума страхових премії за вирахуванням SP1);

Vn — страхові виплати-нетто (загальна сума страхових виплат за вирахуванням виплат, сплачених перестраховиками);

V— загальна сума страхових виплат.

Розподілення обсягів страхових премій на «до» і «понад» 10 млн. євро пов'язане із застосуванням різних коефіцієнтів (відповідно 0,18 і 0,16). Менший коефіцієнт (0,16) розглядається як «пільговий» і вживається до страховиків, які мають надходження страхових премій понад 10 млн. євро. Вважається, що такі страховики мають більш збалансований страховий портфель і в них ширше розподілений ризик, отже до них висуваються менш жорсткі вимоги.

Відношення загальної суми страхових виплат (за вирахуванням виплат, компенсованих перестраховиками) до загальної суми страхових виплат — це коефіцієнт виплат, здійснених власне страховиком. Він має бути не меншим за 0,5. Якщо він менший за 0,5, то до розрахунку беруть 0,5.

Друга величина визначається на підставі здійснених середньорічних страхових виплат за такою формулою:

Р2 = (0,26 х П + 0,23 х Г 2) х Кл / К, де

Р2 — розрахункова маржа платоспроможності (обчислена на базі страхових виплат);

VI — середньорічна сума виплат до 7 млн. евро;

V2 — середньорічна сума виплат понад 7 млн. евро (загальна сума страхових виплат за вирахуванням VI)

Vn — страхові виплати-нетто (загальна сума страхових виплат за вирахуванням виплат, сплачених перестраховиками);

V— загальна сума страхових виплат.

Величина середньорічної суми виплат розраховується за пері­од, що дорівнює 3 рокам (при страхуванні кредитів — 7 рокам, оскільки цей вид страхування характеризується значними коливаннями збитковості). Використання у формулі показника середньорічної суми виплат, а не суми виплат за звітний період (як при розрахунку маржі платоспроможності на базі страхових премій) продиктоване принципом обережності і необхідністю врахувати середньорічні коливання обсягів збитків.

Поділ загальної середньорічної суми страхових виплат на дві частини зумовлений тими самими причинами, що й поділ загальної суми страхової премії.

Перший нормативний показник маржі платоспроможності відрізняється від другого тим, що нормативний, запас платоспроможності на базі страхових премій визначається згідно із взятими страховими зобов 'язаннями, а нормативний запас платоспроможності на базі страхових виплат — згідно із виконаними страховими зобов 'язаннями.

Оцінка платоспроможності страхових організацій здійснюється за показником, який у вітчизняному законодавстві носить назву «запас платоспроможності». Законодавство розрізняє поняття фактичного і нормативного запасу платоспроможності. Порядок їх визначення дано в Законі України «Про страхування». Показник фактичного запасу платоспроможності обчислюється однаково для страховиків, що здійснюють страхування життя, і для страховиків, що провадять загальне (ризикове) страхування. Показник нормативного запасу платоспроможності для страховиків, які здійснюють загальне (ризикове) страхування, та страховиків, що здійснюють страхування життя, обчислюється по-різному. Висновок щодо достатнього рівня платоспроможності страхових організацій роблять на підставі порівняння показників фактично­го запасу платоспроможності з нормативним.

Фактичний запас платоспроможності являє собою вартісний показник, який уособлює співвідношення між зобов'язаннями страхової організації та її активами, що можуть бути використані для покриття цих зобов'язань.

Фактичний запас платоспроможності можна обчислити на основі даних балансу страхової організації таким чином (для розрахунку використовуються відповідні показники на кінець звітного періоду):

ФЗП = А-А_Н-3, де

ФЗП — фактичний запас платоспроможності (нетто-активи);

А — загальна сума активів (рядок 280 балансу);

А_н — сума нематеріальних активів (рядок 010 балансу);

З — загальна сума зобов'язань (сума рядків 430, 480, 620, 630 балансу).

Для страховиків, що здійснюють загальне (ризикове) страхування, існує інший порядок визначення розрахункового нормативного запасу платоспроможності. При цьому слід зауважити, що нормативний запас платоспроможності таких страховиків, за ви­могами законодавства, обчислюється двома способами: 1) на базі страхових премій; 2) на базі страхових виплат. Для подальшого порівняння з фактичним запасом платоспроможності обирається більша з отриманих величин.

Відповідно до першого способу, нормативний запас плато­спроможності обчислюється шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,18 (останній мі­сяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на скориговану суму страхових премій, належних перестраховикам. Сума страхових премій, належних перестраховикам, коригується шляхом множення на встановлений Законом «Про страхування» коефіцієнт у розмі­рі 0,5. Формалізовано це виглядає так:

НЗП1 = 0,18 х (СП - 0,5 х СПП), де

НЗП1 — нормативний розрахунковий запас платоспроможно­сті на підставі страхових премій;

СП — сума надходжень страхових премій протягом звітного періоду;

СПП — сума страхових премій, переданих у перестрахування протягом звітного періоду.

Відповідно до другого способу, нормативний запас платоспроможності обчислюється шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на скориговану суму страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. Коригування здійснюється з використанням такого ж самого коефіцієнта 0,5, що вико­ристовуються у першому способі розрахунку нормативного запа­су платоспроможності:

НЗП2 = 0,26 х (СВ - 0,5 х СВП), де

НЗП2 — нормативний розрахунковий запас платоспроможно­сті на підставі страхових виплат;

СВ — сума страхових виплат, здійснених страховиком протя­гом звітного періоду;

СВП — сума страхових виплат, компенсованих перестраховиками протягом звітного періоду.

Після розрахунку обох передбачених законодавством показників нормативного запасу платоспроможності обирається більший з них і порівнюється з фактичним нормативним запасом.