Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте систему оподаткування страховиків в Україні.

2. Перелічте прямі податки, сплачувані страховиками.

3. Перелічте непрямі податки, сплачувані страховиками.

4. Висвітліть розвиток системи оподаткування вітчизня­них страховиків податком на прибуток.

5. Розкрийте порядок оподаткування податком на прибу­ток операцій із загального страхування та страхування життя

6. Розкрийте зміст та призначення декларації податку на прибуток страховика.

Теми для підготовки доповідей

1. Особливості оподаткування страхових компаній відповідно до Податкового кодексу України.

2. Вплив нового Податкового кодексу на інвестиційну політику страховиків.

3. Аналіз змін в оподаткування та оцінка їх впливу на розвиток страхового ринку України.

4. Особливості визначення бази оподаткування податком на прибуток доходів страхової компанії від фінансової та інвестиційної діяльності.

5. Порівняльна характеристика оподаткування страховиків податком на прибуток в Україні і в Росії (або в будь-якій іншій країні за вибором студента).

Бібліографічний список до семінарського заняття №5:

Основна: [3; 16; 17; 18; 19; 20; 21]

Додаткова: [ 18; 19; 20]

4. методичні рекомендації до ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Модуль 1.

Змістовий модуль 2. Страхові резерви

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема 3. Страхові резерви, їх склад та порядок формування

Мета заняття: закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички відносно методів та порядку формування страхових резервів.

Обладнання: Законодавчі матеріали.

Роздавальний матеріал.

ПЕОМ.

План заняття

1. Поняття страхових технічних резервів із загального стра­хування та їх склад

2. Резерви премій та методи їх формування

3. Резерви збитків та методи їх формування

4. Інші види технічних резервів та методи їх формування

5. Поняття резервів зі страхування життя та їх склад

Методичні рекомендації до практичних занять

Технічними резервами називаються страхові резерви, які створюються страховиками, що здійснюють загальне страхування.

Головні дві групи у складі технічних резервів страховиків — це резерви премій і резерви збитків.

Склад та порядок формування і розміщення страхових технічних резервів в Україні регламентується такими нормативними актами:

• Закон України «Про страхування»;

• Закон України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту»;

• Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджені Розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 №3104 (зі змінами та доповненнями);

• Порядок і правила формування, розміщення та обліку страхових резервів з обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затверджені Розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 123.

Для обчислення резерву незаробленої страхової премії існують три групи методів (вони розташовані за ступенем точності у порядку наростання):

1. Методи 40%, 36% (читається як «Метод сорока відсотків», «Метод тридцяти шести відсотків»);

1. Методи ¹/₄; ¹/₈; ¹/_12; ; ¹/₂₄ читається як: «Метод однієї четвертої»; «Метод однієї восьмої»; «Метод однієї дванадцятої»; «Метод однієї двадцять четвертої»). Ці методи ще мають назву «Паушальні методи»;

2. Метод ¹/₃₆₅ (читається як «Метод однієї триста шістдесят п'ятої»), ще він називається «Метод «pro rata temporis» (читається як «Метод «про рата темпоріс»).

3. Перший з зазначених методів — Метод ^ХЦ — використовується вітчизняними страховими компаніями починаючи з 1996 р. Головна ідея методу така: припустимо, що всі договори страхування укладені страховиком у січні строком на рік. Оскільки рік складається з чотирьох кварталів, то природно вважати, що в кінці першого кварталу за­робленою буде U частина отриманої на початку року страхової премії, a U будуть ще не заробленими; у кінці півріччя (тобто коли мине ще один квартал) заробленою буде вже ²/₄, або ¹/₂ страхової премії і стільки ж — незаробленою; у кінці дев'яти мі­сяців, коли з початку року мине вже три квартали, у кожному з яких зароблялося по ^XU частині сплаченої страхової премії, заро­бленою стане ³/₄ загального обсягу премії, і тільки ⁷/₄ залишиться поки що незаробленою; вона перетвориться на зароблену по за­кінченні останнього, четвертого, кварталу поточного року. Таким чином закінчиться процес перетворення отриманої страхової премії на зароблену.

Методи 40 % і 36 % є найпростішими. Але при цьому вони найменш точні — дають змогу оцінити обсяги резервів незароблених премій лише приблизно. Відповідно до цих методів страхова премія, отримана у звітному періоді, поділяється навпіл. На звітну дату половина отриманої премії вважається заробленою. Друга половина перебуває у резерві незароблених премій. Але резервується не 50, а лише 40 або 36 % — тому, що страхова премія у своєму складі містить витрати на ведення справи (включаючи комісійні страховим посередникам). Якщо вони приймаються на рівні 20 % тарифної ставки, то між суміжними звітними періодами буде розподілятися не 100, а 80% страхових премій (100 % — 20 %), що складе 40 % (звідси — назва «Метод 40 %»). Якщо ж витрати на ведення справи приймаються на рівні 28 %, то ділити навпіл доведеться не 80, а лише 72 % (100—28), що складе 36 % (звідси — назва «Метод 36 %»).

Резерв незаробленої премії за Методом ¹/₄ (законодавчо встановленим методом) можна обчислити за такою формулою:

РНП _кін.=1_/4СП_і+²/₄СП₂+³/₄СП₃, де

РНП_КІН —резерв незароблених премій на кінець звітного періоду;

СП_і — надходження страхових премій у перші три місяці розрахункового періоду;

СП₂ — надходження страхових премій у наступні три місяці розрахункового періоду;

СП₃ — надходження страхових премій у останні три місяці розрахункового періоду.

Використання цього методу дає змогу більш точно у порівнянні з Методом '/₄ визначити величину резерву незароблених премій і, таким чином, більш коректно розподілити страхову премію, отриману у звітному періоді (році) між поточним та наступним звітним періодом. Логіка цього методу подібна до логіки методу ^хіа, але при цьому рік розподіляється не на 4 інтервали, а на 24. Зміст цього методу такий.

Для досягнення більшої точності звітний період (рік) розподіляється на 24 частки і робиться припущення, що страхова премія за укладеними протягом кожного місяця договорами надходить в середині місяця. Отже, зважаючи на те, що стандартний термін дії більшості договорів — рік, простежимо долю отриманої за конкретним договором страхування страхової премії із застосуванням Методу ¹/₂₄.

Методом V24 беруть всю суму отриманих протягом коленого місяця страхових премій і діють так само, як у прикладі з одним договором.

Розраховується Методом ¹/₃₆₅, визначається за кожним договором як добуток частки надходжень суми страхової премії, яка не може бути меншою за 80 відсотків суми надходжень страхової премії, та результату, отриманого від ділення строку дії договору, який ще не минув на дату розрахунку (у днях), на увесь строк дії договору (у днях) за такою формулою:

РНП = СП*(ТМ/Ч)* т_і , де

РНП — резерв незароблених премій на за і-им договором страхування;

СП — страхова премія за і-им договором страхування;

т_і — термін дії і-го договору страхування;

Ч — кількість днів, які минули з моменту набуття чинності і-им договором страхування до звітної дати.

Резерв заявлених, але не виплачених збитків (RBNS) утворюється на підставі обліку кожної заяви страхувальників щодо страхової виплати (окремо за видами страхування) і за суттю своєю відображає потенційний обсяг відповідальності страховика за отриманими заявами на виплату. У зв'язку з цим для страховика дуже важливим є сформувати цей резерв з достатнім ступенем точності. Порядок формування резерву заявлених, але не виплачених збитків визначено Правилами формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя,, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 № 3104.

Згідно з цими Правилами, величина резерву заявлених, але не виплачених збитків (RBNS) визначається страховиком за кожним видом страхування з урахуванням умов відповідних договорів. Підставою для формування цього резерву є заяви страхувальників (так звані «відомі вимоги страхувальників»), отримані страховиком у будь-якій формі (письмова заява, факсимільне повідомлення тощо). Резерв формується залежно від сум збитків (шкоди), яких фактично зазнав страхувальник або яких він очікує зазнати у результаті настання страхового випадку. Якщо про страховий випадок заявлено (повідомлено), але розмір збитку не визначений, для розрахунку резерву використовують максимально можливу величину збитку. Максимально можливий збиток за договором є своєрідним орієнтиром для страхової компанії при визначенні суми, яка має бути зарезервована. При цьому він не може перевищувати страхову суму, на яку був укладений договір.

Загальна величина RBNS, яка відображається у звітності страховика, являє собою суму відповідних резервів, утворених окремо за всіма видами страхування, які здійснює страхова компанія. Станом на кожну звітну дату величина цього резерву коригується і розраховується за алгоритмом:

RBNS на звітну дату = RBNS на попередню звітну дату + Сума заявлених збитків у звітному періоді - Сума виплачених збитків у звітному періоді + Витрати на врегулювання збитків (у розмірі 3 % від суми невиплачених збитків на кінець звітного періоду).

Показник фактичної збитковості за конкретним видом страхування розраховується за такою формулою:

ЗФ={ФВ+(РЗЗ_кін-РЗЗ_поч)+(РЗНЗ_кін-РЗНЗ_поч)}/ЗСП_{звіт.періоду}, де

ЗФ — показник фактичного рівня збитковості за видом страхування у звітному періоді;

ФВ — фактичні виплати за страховими випадками у звітному періоді (зменшені на суму виплат, які складають частку перестраховиків у виплатах);

РЗЗ_кін,РЗЗ_поч — величина резерву заявлених, але не виплачених збитків на кінець та початок звітного періоду (зменшені на суми, які складають частку перестраховика у цих резервах);

РЗНЗ_кін,РЗНЗ_поч — величина резерву збитків, які виникли, але не заявлені на кінець та початок звітного періоду (за вирахуванням частки перестраховика);

ЗСП _{звіт. періоду} — зароблена страхова премія у звітному періоді.

Тобто, фактична збитковість являє собою відношення сум, які фактично сплачені страхувальникам за страховими випадками (за вирахуванням частки перестраховика в сумі виплачених збитків), та зміни величини резервів збитків на звітну дату (за вирахуванням частки перестраховика в резервах збитків) до заробленої страхової премії у звітному періоді.

Після того, як отримано показник фактичної збитковості, можна обчислити величину резерву коливань збитковості за такою формулою:

РКЗ_кін=РКЗ_поч.-(ЗФ-ЗР)хЗСП_{звіт.періоду,} де

РКЗ_кін —резерв коливань збитковості на кінець звітного періоду;

РКЗ_поч — резерв коливань збитковості на початок звітного періоду;

ЗФ — показник фактичного рівня збитковості у звітному періоді;

ЗР — показник середнього очікуваного рівня збитковості, який взято за основу при розрахунку тарифної ставки за даним видом страхування;

ЗСП _{звіт. періоду} — зароблена страхова премія у звітному періоді.

Якщо страхова компанія вперше починає формувати резерв коливань збитковості, то його величина на початок звітного періоду приймається рівною нулю.

Якщо розрахована за даною формулою величина резерву коливань збитковості набуває від'ємного значення, резерв коливань збитковості теж вважається рівним нулю. В цьому випадку відрахування до резерву не здійснюються.

Іншим специфічним страховим резервом, формування якого залежить від здійснюваних видів страхування, є резерв катастроф. Резерв катастроф {catastrophe reserve) формується з метою здійснення страхових виплат у разі настання природних катастроф (повінь, виверження вулканів, землетрус тощо) або крупних промислових аварій, збитки за якими набагато перевищують середньостатистичні збитки у певних видах страхування. Страхові компанії мають право формувати резерв катастроф у тих випадках, якщо умовами здійснюваних видів страхування передбачена відповідальність страховика забезпечити страхову виплату у зв'язку зі шкодою, заподіяною внаслідок таких подій. У західно-європейській практиці страховики можуть використовувати кошти резерву катастроф лише тоді, коли спеціальними рішеннями органів влади подія, що сталася, буде визнана природною або техногенною катастрофою.

В Україні резерв катастроф в обов'язковій формі мають утворювати страховики—члени Ядерного страхового пулу. Ядерний страховий пул створено для координації страхування ядерних ризиків — зокрема, для здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту. Методика формування резерву катастроф встановлена Порядком і Правилами формування, розміщення та обліку страхових резервів з обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затвердженими Розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 №123.

Відповідно до зазначеного Порядку, величина резерву катастроф на будь-яку дату формується залежно від загальної величини зароблених у відповідному звітному періоді страхових премій за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду за такою формулою:

РК_кін=РК_поч. + ЗСП_{звіт.періоду} х К - П_кін, де

РК_кін — величина резерву катастроф на кінець звітного періоду;

РК_поч — величина резерву катастроф на початок звітного періоду;

ЗСП _{звіт періоду} — зароблені страхові премії у звітному періоді;

К — коефіцієнт відрахування у резерв катастроф у розмірі не менше як 80 відсотків загальної величини зароблених у звітному періоді страхових премій;

П_кін — сума повернень з резерву катастроф на кінець звітного періоду.