Питання для самоконтролю

1. В чому необхідність державного регулювання інвестиційної діяльності страховиків?

2. Пригадайте напрямки розміщення коштів страхових резервів згідно з чинним законодавством.

3. Дайте визначення поняттям «активи» та «дозволені активи».

4. Охарактеризуйте структуру активів страхових організацій, чим вони відрізняються від звичайних підприємств?

5. Назвіть основні принципи розміщення страхових резервів

6. На скільки важливим є дотримання всіх принципів розміщення страхових резервів?

Теми для підготовки доповідей

1. Роль розміщення резервів страхових компаній в сучасних умовах господарювання.

2. Інвестиційний потенціал страхової організації та фактори, що його визначають.

3. Необхідність та цілі регулювання інвестиційної діяльності страховиків.

4. Проблеми інвестиційної діяльності страхових компаній України.

5. Розподіл інвестиційного доходу страхових компаній.

6. Оптимізація інвестиційної діяльності страхової компанії в умовах фінансової кризи.

7. Інвестиційні стратегії страховиків та перспективи їх впровадження

8. Структура активів страховиків, сформованих за рахунок страхових резервів. Аналітичний огляд.

Бібліографічний список до семінарського заняття № 3

Основна література: [1; 4; 10; 11; 15; 17]

Додаткова література: [7; 10]

Змістовий модуль 3. Фінансовий результат діяльності страховика та оцінка його фінансового стану

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема 5. Прибуток страховика, його формування та розподіл

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань порядку визначення та розподілу прибутку страхових компаній.

План заняття

1. Сутність прибутку страхової компанії та його складові.

2. Порядок визначення прибутку від страхової діяльності.

3. Доходи страховика: їх склад та особливості, пов’язані зі специфікою страхування.

4. Склад та економічний зміст витрат страховика

5. Розподіл прибутку страховика.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При вивченні питань, передбачених у межах цієї теми програмою курсу, треба усвідомити, що загальні ринкові підходи до формування прибутку господарюючих суб'єктів поширюються й на страхові компанії. Разом з тим процес формування прибутку страховика має певні особливості через специфіку економічної сутності страхування і особливості кругообігу коштів страхової організації, який поєднує вхідні і ви­хідні грошові потоки від усіх видів діяльності, котрі здійснює страхова організація (страхової, перестрахової, інвестиційної, фі­нансової, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій).

Вивчення теми «Прибуток страховика, його формування та розподіл» необхідно почати з визначення поняття «прибуток».

У цілому ж, як зазначають фахівці, прибуток (у тому числі прибуток страхової організації) можна характеризувати, керую­чись «економічним» і «бухгалтерським» підходами.

Сутність «економічного підходу» полягає в тому, що прибу­ток (збиток) розглядається як фінансовий результат змін (приро­сту або зменшення) капіталу власників за звітний період.

Згідно з «бухгалтерським» підходом:

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Таке визначення прибутку, збитку, доходів та витрат вітчизняних суб'єктів господарювання (в тому числі страховиків) дають На­ціональні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокре­ма — П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» (форма № 2).

При вивченні першого питання важливо зрозуміти, що балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності, прибутку від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій.

Також студенти мають звернути увагу на категорію «чистий прибуток страхової компанії» та розібратися у відмінностях визначення чистого прибутку страховиків, що здійс­нюють загальне (ризикове) страхування та стра­ховиків, що здійснюють страхування життя. Загальний алгоритм визначення чистого прибутку страховиків наведений на рис. 5.

Рис. 5. Загальний алгоритм визначення чистого прибутку страховиків

Важливо розуміти, що у складі прибутку (збитку) від звичайної діяльності розріз­няють прибуток (збиток) від звичайної діяльності до і після опо­даткування.

Вивчаючи друге питання цієї теми, студенти мають чітко усвідомити, що у страховій діяльності розрізня­ють два види прибутку: фактичний, отриманий за результатами роботи організації, та нормативний, який закладений в структуру брутто-премії. Розходження між значеннями нормативного прибутку та прибутку від реальної страхової діяльності поясню­ються впливом багатьох факторів і, в першу чергу, ймовірною природою страхових виплат, яка призводить до відхилення ре­альних страхових виплат від тих, що були враховані в структурі страхового тарифу.

Прибуток від страхової діяльності планується при розробці тарифів за всіма видами страхування (виняток складають окремі види обов'язкового страхування) як складова навантаження, що є невід'ємним елементом тарифної ставки.

Різниця між доходами від страхової діяльності і витратами, пов'язаними з її здійсненням, становить прибуток страховика від страхової діяльності, який відображається у Звіті про доходи і витрати страховика (рядок 410 «Фінансовий результат основної діяльності»). При цьому під доходами компанії розуміють збільшення економіч­них вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) та (або) погашення зобов'язань, що призводить до зростання капіталу цієї компанії, за винятком вкладів власників. Витратами страховика е зменшення економічних вигод у резуль­таті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) та (або) виникнення зобов'язань, що призводить до зменшення капіталу страховика, за винятком зменшення вкладів за рішенням влас­ників.

Використання наступної формули для обчислення прибутку від страхової діяльності обумовлене вимогами Закону України “Про страхування ”:

ЗП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;

КП – комісійні винагороди за перестрахування;

ВП – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;

ПЦР – повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;

ПТР – повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;

ВС – виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

ВЦР – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

ВТР – відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

ВВС – витрати на ведення справи.

Більше того, прибуток від страхової діяльності не завжди є головною частиною балансового прибутку страховика. Дуже часто основна діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, що компенсуються прибутком від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів, а також прибутком від інших операцій. Ці види прибутку страховика визначаються як різниця між відповідними доходами та витратами.

Прибуток від діяльності зі страхування життя визначається сумою надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяг страхових зобов'язань, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика.

При вивченні третього питання слід усвідомити, що доходи від реалізації послуг зі страхування за своїм еконо­мічним змістом відповідають поняттю «виручка від реалізації». Вони визначаються по-різному для страховиків, що здійснюють загальне страхування, і для страховиків, що здійснюють страху­вання життя.

Доходи від надання послуг для інших страховиків та інших послуг можуть виникати у страховиків, що здійсню­ють страхування життя, і в страховиків, що здійснюють загальні види страхування. Право на надання таких послуг, а отже — на отримання відповідних доходів, закріплене чинним законодавст­вом. До таких доходів може належати, наприклад, сума агентсь­ких винагород, які отримує страхова компанія, що не є членом МТСБУ, за реалізацію полісів з обов'язкового страхування цивіль­но-правової відповідальності власників наземного транспорту страхової компанії-члена МТСБУ тощо.

Крім безпосередніх доходів від реалізації страхових послуг, джерелом яких виступають страхові премії, страховик може отримувати та­кож інші види доходів, які, згідно із чинним законодавством, на­лежать до доходів від страхової діяльності (так звані інші опера­ційні доходи). Інші операційні доходи від звичайної діяльності та надзви­чайних подій включають:

• доходи від продажу основних засобів, матеріальних цінно­стей та інших активів;

• доходи від здавання майна в оренду;

• штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;

• надходження у відшкодування спричинених страховику збитків;

• доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за збиток;

• доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та бе­зоплатно наданих товарів (послуг);

• суми кредиторської заборгованості, за якими закінчився строк позовної давності;

• курсові різниці, які виникли при переоцінці в установле­ному порядку майна та зобов'язань, які виражені в іноземній ва­люті;

• надзвичайні доходи: надходження, що виникли як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності, в тому числі стихійного лиха, пожежі, аварії.

Доходи цієї групи не мають ніяких особливостей, пов'яза­них зі специфікою страхування.

При підготовці даного питання необхідно також опрацювати поняття «зароблена страхова премія» і порядок її обчис­лення. Зароблені страхові премії — головне джерело доходів страхо­вика від страхової діяльності.

Розкриваючи зміст четвертого питання, слід підкреслити, що витрати страхової компанії, так само, як і доходи, пов’язані із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).

Понад 90 % загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Після вивчення дисципліни «Страхування» студенти повинні були усвідомити, що усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;

2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3) витрати на утримання страхової компанії.

У Звіті про доходи і витрати страховика витрати страхової ор­ганізації групуються таким чином: страхові виплати і страхові відшкодування та викупні суми (розділ V); операційні витрати, інші та надзвичайні витрати (розділ VI)

Безперечно, найвагоміша стаття витрат страховика – виплати страхових сум та страхових відшкодувань.

При вивченні цього питання слід звернути увагу на різницю в поняттях «страхова сума» та «страхове відшкодування».

Що стосується особистого страхування, то виплату за умовами такого страхування у вітчиз­няному страхуванні називають не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою». Використання неоднакових термінів по­в'язане з тим, що коли йдеться про відшкодування, то звичайно під ним розуміють компенсацію матеріальних збитків, які мають грошову оцінку. Що ж до шкоди, заподіяної здоров'ю людини, або втрати нею життя, то такі збитки не можна оцінити у грошо­вій формі. Тому йдеться тут не про компенсацію страховиком матеріальних збитків, а про виплату при настанні страхової події страхової суми або її частини згідно з умовами договору страху­вання. Тобто ця виплата має швидше характер фінансової допо­моги застрахованому або його родині, аніж відшкодування збит­ків, як у майновому страхуванні та страхуванні відповідальності. Тому й називається вона не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою». Але слід зазначити, що узагальнюючим по­няттям для позначення виплат на користь страхувальника слід вважати термін «страхова виплата».

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про страхування»:

Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страхови­ком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Студентам необхідно також з’ясувати склад страхових виплат та поняття «викупна сума», більш детальніше розібратися у процедурі виплати страхових відшкодувань і страхових сум.

Крім страхових виплат страховик несе інші операційні витрати, а саме:

• відрахування до технічних резервів, інших, ніж резерви незароблених премій;

• відрахування до резерву катастроф з обов'язкового страху­вання цивільної відповідальності за ядерну шкоду;

• відрахування до резервів зі страхування життя;

• відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

• витрати, пов'язані з укладанням та пролонгацією договорів страхування (аквізиційні витрати);

• витрати, пов'язані з укладанням та пролонгацією договорів перестрахування;

• витрати, пов'язані з врегулюванням страхових випадків (лік­відаційні витрати) у звітному і у попередніх звітних періодах;

• інші витрати, що належать до собівартості реалізованих послуг;

• інші адміністративні витрати;

• інші витрати на збут послуг (у тому числі витрати на рек­ламу та маркетинг);

• інші операційні витрати.

Студенти мають розуміти зміст кожної із вищенаведеної груп витрат.

П’яте питання семінару відводиться студентам на самостійне опрацювання.