Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте страхову організацію як специфічну фінансову установу. Назвіть основні законодавчі акти, які регламентують її діяльність.

2. Назвіть організаційно-правові форми суб'єктів підприємницької діяльності, які можуть, за вітчизняним законодавством, набути статусу страховиків в Україні. Охарактеризуйте їх особливості.

3. Дайте визначення фінансів страхових організацій.

4. Розкрийте зміст фінансових взаємовідносин страхової організації з іншими суб'єктами.

5. Які органи здійснюють державне регулювання фінансів страхових організацій?

6. У чому полягає державне регулювання фінансів страхових організацій?

Теми для підготовки доповідей:

1. Проблематика управління фінансами страхової організації.

2. Інвестиційна привабливість страхових компаній з позиції власників страхових компаній та інвесторів (кредиторів).

3. Особливості формування капіталу страховиків різних організаційно-правових форм.

4. Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування.

Бібліографічний список до семінарського заняття №1:

Основна: [1; 2; 14; 17]

Додаткова: [4; 20; 9; 25; 27]

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №2

Тема 2: Грошові надходження страхових організацій

Мета заняття: поширити та закріпити знання студентів з питань грошових надходжень страхових організацій, розкрити сутність та значення надходжень від страхової та не страхової діяльності

План вивчення теми

1. Сутність грошових надходжень страховиків та їх класифі­кація 2. Страхові премії як головне джерело надходжень страхової організації

3. Грошові надходження від інвестиційної та фі­нансової діяльності

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до семінарського заняття необхідно усвідомити, що страхова організація в процесі кругообігу грошових коштів отримує певні надходження — як результат стосунків між нею та іншими суб'єктами фінансових відносин.

Ці грошові надходжен­ня забезпечують страховикові можливість:

• вести гос­подарську діяльність;

• сплачувати страхувальникам страхове від­шкодування;

• створювати у необхідних розмірах страхові резерви;

• забезпечувати вимоги законодавства щодо запасу платоспромож­ності; розміщувати та інвестувати тимчасово вільні кошти у різ­номанітні фінансові інструменти;

• отримувати прибуток.

Склад грошових надходжень страховиків обумовлюється двої­стим характером діяльності страховика: головною складовою над­ходжень є страхові премії, отримувані від страхувальників за укладеними договорами страхування, але, разом із тим, не менш важливими є надходження від розміщення та інвестування тим­часово вільних власних коштів і коштів страхових резервів.

Доходи страховика можна поділити на три великі групи (рисунок 2):

- доходи від основної, тобто страхової діяльності (всі надходження на користь страховика, пов'язані з проведенням страхування і перестрахування);

- доходи від інвестиційної та фінансової діяльності, тобто пов'язані з інвестуванням і розміщенням тимчасово вільних коштів (як власних, так і коштів страхових резервів);

- інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика у процесі його звичайної господарської діяльності і надзвичайних подій.

Рис. 2. Джерела надходжень (доходів) страховика від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності

Доходи від страхової діяльності є, так би мовити, первинними доходами страхової компанії. Саме на залучення цих доходів розраховує страховик, з'являючись на страховому ринку і пропонуючи страхові послуги за певну плату.

Розкриваючи зміст другого питання слід підкреслити, що найбільші грошові надходження від операційної діяльності страховик отримує у вигляді страхових премій за укладеними до­говорами страхування та перестрахування. Страхові премії ви­ступають основним джерелом грошових надходжень страховика від страхової діяльності.

Термін «страхова премія» — загальноприйнятий у світовій практиці для позначення таких доходів страховика. У практиці українських страховиків і в українському законодавстві частіше використовується термін «страховий платіж» або «страховий внесок».

Страхова премія — це базове фінансове поняття у страхуван­ні. Будь-який договір страхування набирає чинності тільки після сплати страхувальником страхової премії (або першого платежу страхової премії, коли вона сплачується в кілька строків), якщо інше не передбачено угодою сторін. Своєчасне внесення страхо­вих премій — один з найважливіших обов'язків страхувальника щодо страховика. Саме надходження страхової премії приводить у дію механізм страхового захисту.

Страхувальники мають право сплачувати страхові премії як го­тівкою, так і безготівково.

Страхова премія визначається залежно від суми, на яку укла­дається договір страхування (страхової суми), і страхового тари­фу (страховий тариф ще називають ставкою страхової премії). Розмір і порядок визначення страхової суми, а також рівень стра­хових тарифів — це найважливіші елементи договору страхування, адже вони є фінансовою основою взаємовідносин між страхо­виком і страхувальником, оскільки безпосередньо впливають на ціну страхової послуги. Ціна страхової послуги (страхова премія) у більшості випадків обчислюється за формулою:

Страхова премія = Страхова сума х Страховий тариф

Страхова сума, згідно із Законом України «Про страхуван­ня», — це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це та сума, на яку укладається договір стра­хування.

В обов'язкових видах страхування страхова сума встановлю­ється Кабінетом Міністрів України у відповідних постановах що­до проведення конкретного виду обов'язкового страхування.

У добровільних видах страхування страхову суму встанов­люють страховик і страхувальник самостійно, за взаємною зго­дою.

Згідно з Законом України «Про страхування», страховий та­риф — це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Тариф може мати вартісне вираження або встановлю­ватися у відсотках до страхової суми.

Якщо йдеться про ставку премії з одиниці страхової суми, то вона встановлюється у вартісному вираженні (у гривнях чи ко­пійках) з кожної тисячі або сотні страхової суми.

Особливістю договорів страхування життя є те, що ставка страхової премії завжди встановлюється у гривнях та копійках, а не у відсотках.

Щодо більшості договорів загального (ризикового) страху­вання, за якими ставка премії встановлюється в цілому до варто­сті об'єкта страхування (тобто до повної страхової суми), то вона виражається у відсотках.

У вітчизняній практиці більш поширеним є встановлення став­ки премії у відсотках. Для західних компаній більш звичним с встановлення ставки премії у грошовому вираженні. Стандартним терміном дії більшості договорів загального стра­хування є рік

Страховик розраховує страхові тарифи, виходячи з того, що страхових премій, обчислених на основі цих тарифів, має бути достатньо, аби, по-перше, він міг виконати свої зобов'язання пе­ред страхувальниками з конкретних видів страхування (тобто провести виплати); по-друге — покрити витрати на утримання страхової компанії і на проведення страхування (ці витрати у страхуванні називаються «витрати на ведення справи»; по-третє, отримати прибуток. Тому повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві невіддільні частини: нетто-тариф і наванта­ження (яке, в свою чергу, включає витрати на ведення справи і прибуток). Структуру страхового тарифу унаочнює рис. 3.

Тариф - брутто
Тариф – нетто Забезпечує виплати страхових сум і страхового відшкодування, а також формування страхових резервів		Навантаження
		Витрати на проведення страхування				Прибуток
	Собівартість страхової послуги

Рис.3. Структура страхового тарифу

При підготовці третього питання спочатку слід визначити основні поняття інвестиційної та фінансової діяльності, оскільки саме вони займають друге місце у статті доходів страхових компаній.

Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довго­строкових активів (у вітчизняному законодавстві — необоротних активів), а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошо­вих коштів.

Прикладами вхідних грошових потоків, що виникають у ре­зультаті інвестиційної діяльності, є:

• надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових активів;

• надходження грошових коштів від продажу власного капі­талу або боргових інструментів інших суб'єктів господарювання, а також часток у інших підприємствах;

• надходження грошових коштів від повернення авансів та позик (інших, ніж аванси та позики фінансової установи), нада­них іншим сторонам;

надходження грошових коштів від ф'ючерсних і форвард­них контрактів, опціонів та контрактів «своп».

Основними у цьому складі для страховика є доходи від інвестиційної діяльності (тобто від інвестування і розміщення тимчасово вільних власних коштів і тимчасово вільних коштів стра­хових резервів). Ці доходи є похідними від первинного джерела до­ходів страховиків — страхових премій. Збираючи страхові премії, нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отрима­ними від страхувальників, інвестувати їх у різноманітні сфери.

У країнах з розвиненим страховим ринком страховики висту­пають одними з найзначніших інвесторів. При цьому ряд західних економістів схильні розглядати страхові компанії як інституційних інвесторів, провідною функцією яких в економіці ринкового типу є залучення капіталу за допомогою страхування, а власне надання страхових послуг — лише засобом для здійснення мети нагромадження коштів. Нерідко буває так, що за підсумками фі­нансового року страхова компанія має збитки від своєї основної, тобто страхової, діяльності, і покриває їх за рахунок доходів від інвестиційної та фінансової діяльності.

Фінансова діяльність — діяльність, що спричиняє зміни роз­міру і складу вкладеного капіталу та запозичень суб'єкта госпо­дарювання.

Прикладами вхідних грошових потоків від фінансової діяльності є:

• надходження грошових коштів від випуску акцій або інших інструментів власного капіталу;

• надходження грошових коштів від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій, іпотек, а також інших коротко- або довгострокових позик.

Свобода дії страховика у сфері інвестиційної та фінансової ді­яльності безпосередньо пов'язана з джерелом походження коштів, що використовуються для інвестування. Страховик має в розпорядженні дві групи коштів:

1.) Перша група— власні кошти у вигляді статутного фонду (капіталу), додаткового капіталу, резервного капіталу, нерозподі­леного прибутку;

2.) Друга група — залучені кошти у вигляді страхових резервів.

Інвестування коштів, що належать до першої групи, законодав­чо не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд.

Інвестування коштів страхових резервів жорстко регламенту­ється. Тим самим регламентуються можливості отримання пев­них видів доходів. Регламентування пов'язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обережно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхо­вих зобов'язань компанії. Щоб у будь-який момент мати змогу виконати свої зобов'язання перед страхувальниками, страховик повинен тримати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності (більш докладно — тема 4). Грошові надходження страховика від інвестиційної діяль­ності відображаються у Звіті про рух грошових коштів (П(С)БО 4) і включають три групи надходжень.

Перша група — надходження від реалізації:

• фінансових інвестицій (грошові надходження від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств, якими володіє страхова організація);

• необоротних активів (грошові надходження від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довго­строкових необоротних активів (крім фінансових інвестицій);

• майнових комплексів (тобто грошові надходження від про­дажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць).

Друга група — надходження у вигляді отриманих:

• відсотків (грошових коштів у вигляді відсотків за аванси гро­шовими коштами та позик, наданих іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою установою);

• дивідендів (грошових надходжень у вигляді дивідендів як результат придбання акцій або боргових зобов'язань інших під­приємств, а також часток участі у спільних підприємствах).

Третя група — інші надходження (грошові надходження, крім перелічених вище):

Грошові надходження страховиків від фінансової діяльно­сті так само відображаються у Звіті про рух грошових коштів (П(С)БО 4) і включають:

• надходження власного капіталу (надходження грошових кош­тів від розміщення акцій та інших операцій, що приводять до збіль­шення власного капіталу);

• отримані позики (надходження грошових коштів у резуль­таті утворення боргових зобов'язань (позик, векселів, облігацій, а також інших видів короткострокових і довгострокових зобов'я­зань, не пов'язаних з, операційною діяльністю);

• інші надходження (грошові надходження, крім переліче­них вище).