Зміст розділів балансу

АКТИВ	ПАСИВ
Розділ І. Необоротні активи Розділ ІІ. Оборотні активи Розділ ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу та групи вибуття	Розділ І. Власний капітал Розділ ІІ. Довгострокові зобов’язання та забезпечення Розділ ІІІ. Поточні зобов’язання та забезпечення Розділ ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу та групами вибуття

3.

В процесі здійснення господарських операцій на підприємстві засоби та їх джерела приводяться в рух. Відбувається безперервний процес збільшення і зменшення, залучення і вибуття засобів господарства, здійснюється їх кругообіг.

Тому, для обліку руху засобів та зміни їх джерел, зумовлених господарськими операціями, використовується такий елемент методу бухгалтерського обліку, як бухгалтерські рахунки.

Рахунки бухгалтерського обліку, як елемент методу бухгалтерського обліку є способом групування здійснюваних господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою поточного відображення наявності і руху (змін) окремих видів засобів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності.

Збільшення і зменшення засобів і їхніх джерел під впливом господарських операцій відображується на рахунках окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято будувати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву частину якої називають умовним терміном "дебет", а праву – "кредит". Назву рахунка пишуть посередині

Щоб мати повне уявлення про обліковий об’єкт, на кожному рахунку показують початковий стан засобів або їхніх джерел, що називається початковим залишком (сальдо) на рахунку. Рахунки бухгалтерського обліку тісно пов’язані з балансом. Відповідно до балансу вони поділяються на активні і пасивні.

Активними називають рахунки, що відкриваються на підставі статей активу балансу, і призначені для обліку стану та руху господарських засобів.

Пасивними називають рахунки, що відкриваються на підставі статей пасиву балансу, і призначені для обліку стану та руху джерел формування господарських засобів.

Тому періодично, як правило, в кінці місяця, підраховують підсумки записів операцій за дебетом і кредитом рахунків, які називаються оборотами за рахунками.

Підсумок дебетових записів на рахунку називається дебетовим оборотом, а підсумок кредитових записів – кредитовим оборотом.

Внаслідок господарських операцій відбуваються подвійні, взаємопов’язані, взаємозумовлені і рівновеликі зміни господарських засобів та джерел їх формування. Це зумовлює необхідність відображення господарських операцій на рахунках способом подвійного запису. При цьому способі кожну операцію записують двічі - за дебетом і кредитом двох взаємопов’язаних рахунків.

Бухгалтерським записом (розрахунковою формулою або проведенням) називають зазначення рахунків, що дебетуються і кредитуються, і суми господарської операції, що відображається в обліку.

Взаємозв’язок рахунків, що виникає внаслідок відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.

Залежно від кількості кореспондуючих рахунків бухгалтерські записи можуть бути простими і складними.

Подвійний запис як елемент методу бухгалтерського обліку є способом відображення господарських операцій на рахунках, при якому кожна операція відображується за дебетом одного і кредитом другого рахунку в одній і тій же сумі.

Синтетичними називають такі рахунки, які узагальнюють групу економічно однорідних видів засобів, їх джерел, господарських процесів або розрахунків.

Аналітичними називають такі рахунки, на яких обліковують окремі види цінностей, розрахунки з окремими установами, підприємствами чи особами.

Синтетичні рахунки та субрахунки до них визначені Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, а аналітичні рахунки – визначаються на підприємстві самостійно.

4.

Метод кожної науки представляє собою сукупність способів, за допомогою яких вона вивчає всій предмет.

Бухгалтерський облік має свій метод, який зумовлений особливостями його предмета, завданнями і вимогами, що ставляться перед обліком.

При більш конкретному вивченні метода необхідно його розчленувати на окремі елементи або способи. До них відносяться:

• документування та інвентаризація, як способи первинного спостереження і контролю за господарськими явищами;

• оцінювання та калькулювання, як способи вартісного вимірювання об’єктів і явищ, що обліковуються;

• бухгалтерські рахунки і подвійний запис на рахунках, як способи поточної реєстрації й групування змін, що відбуваються з господарськими засобами в процесі їх руху;

• бухгалтерський баланс і звітність, як способи заключного узагальнення облікових записів.

Документування – це спосіб первинної реєстрації об’єктів обліку, при якому кожна господарська операція обов’язково оформляється відповідним документом, що служить письмовим доказом її здійснення.

Інвентаризація – це спосіб перевірки фактичної наявності матеріальних цінностей і грошових коштів та достовірності розрахункових операцій, при якому одержані дані порівнюють с показниками обліку, а виявлені розбіжності документують і відображають в обліку.

Оцінювання – це спосіб грошового вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку, при якому натуральні і трудові вимірники переводять у грошовий.

Калькулювання – це способи та прийоми обчислення собівартості об’єктів бухгалтерського обліку у грошовому вимірнику з метою контролю витрат підприємства.

Рахунки – це спосіб групування, поточного бухгалтерського обліку і систематичного контролю господарських засобів, джерел їх утворення та господарських операцій (процесів) підприємства за економічно однорідними ознаками. Нами цей елемент методу бухгалтерського обліку розглянутий раніше.

Звітність – це спосіб підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників господарської діяльності підприємства за звітний період.

Таким чином, прийомами повного (комплексного) узагальнення інформації про об’єкти бухгалтерського обліку є баланс і звітність.

Кожен елемент методу бухгалтерського обліку виконує свою конкретну функцію, а в загальному відображає предмет бухгалтерського обліку.