Тема 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку

Питання для розгляду

1.1. Сутність бухгалтерського обліку, його характеристика

1.2. Предмет бухгалтерського обліку

1.3. Класифікація господарських засобів та джерел їх утворення

1.4.Господарські процеси та їх характеристика

Нормативні та регулюючі документи

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV.

2. Україна. Закон. Про господарські товариства : від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII.

3. Україна. Закон. Про аудиторську діяльність : від 22 квітня 1993 р. № 3125-XII.

4. Україна. Закон. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : від 16 липня 1999 р. № 996-XIV.

5. Україна. Закон. Про державну статистику : від 13 липня 2000 р. № 90225-ІII.

1.

Для ефективного управління окремими суб’єктами господарювання (підприємствами, організаціями тощо) і здійснення контролю за їх діяльністю, тобто за процесами виробництва, розподілу, обміну і споживання, необхідно мати про них об’єктивну і достатню інформацію. Цю інформацію одержують переважно за допомогою обліку.

Предметом господарського обліку є господарська діяльність, що пов’язана з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Суб’єктами господарського обліку є фізичні та юридичні особи.

Таким чином, господарський облік – це система спостереження, вимірювання, реєстрації і збереження інформації про господарську діяльність, як форму існування економічного об’єкта, з метою контролю та активного впливу на неї.

Отже, для відображення багатогранної діяльності підприємств у процесі розширеного суспільного відтворення, забезпечення їх своєчасною і вірогідною інформацією про хід і результати господарських процесів використовують три види обліку:

• оперативний;

• бухгалтерський;

• статистичний.

Бухгалтерський облік – це спосіб безперервного і постійного відображення господарської діяльності підприємства (організації, установи) в грошовому виразі для забезпечення керівництва необхідною інформацією.

«Бухгалтерський облік «– це наука про завдання, предмет, метод і принципи побудови «техніки і організації» бухгалтерського обліку в системі конкретного підприємства.

Вона розглядає такі питання:

• виникнення і розвиток господарського обліку і становлення бухгалтерського обліку;

• предмет бухгалтерського обліку та його об’єкти;

• метод бухгалтерського обліку – способи і прийоми, за допомогою яких відображує його предмет;

• основні принципи побудови бухгалтерського обліку: відображення на рахунках процесу створення суспільного продукту, його наявності, рух і невиробниче споживання, побудова рахунків бухгалтерського обліку відповідно до їх економічного змісту і призначення, а також побудова форм бухгалтерського обліку та звітності й організації облікової роботи.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р., № 996 – ХІV визначає бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Всі юридичні особи України незалежно від форм власності та організаційних форм зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про діяльність підприємства і його фінансовий стан для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Слід зазначити, що бухгалтерський облік є однією з функцій управління в системі планування, контролю, регулювання, організації та стимулювання на підприємстві. Вдосконалення процесу управління пов’язане з розвитком бухгалтерського обліку.

Мета та функції бухгалтерського обліку визначають завдання, що стоять перед ним:

- формування повної та правдивої інформації про стан майна, джерела його утворення, господарські процеси та фінансові результати діяльності;

- забезпечення контролю за наявністю та рухом майна і раціональним використанням всіх видів ресурсів;

- контроль за дотриманням законодавства України при здійсненні господарських операцій та їх доцільністю;

- своєчасне попередження негативних фактів в господарській діяльності, виявлення та мобілізація резервів, розробка заходів щодо їх використання;

- надання інформації для управління;

- забезпечення збереження майна власника.

- підсистема бухгалтерського обліку, яка за певними правилами, затвердженими державою, виконує функції нарахування та сплати податків та контролюється фіскальними органами.

2.

Одним із основних питань бухгалтерського обліку є вчення про його предмет.

Правильне визначення цього питання має принципове значення для бухгалтерського обліку, оскільки залежно від того, що він відображає, що за його допомогою контролюється і в якому масштабі, розглядаються всі питання теорії і практики бухгалтерського обліку.

Процес розширеного суспільного відтворення включає – виробництво, розподіл, обмін (обіг), споживання.

Відтворення суспільного продукту охоплює три сфери:

• сферу матеріального виробництва;

• сферу обігу;

• невиробничу сферу.

До сфери матеріального виробництва відносяться галузі економіки, що виробляють матеріальні цінності (промисловість, сільське господарство, будівництво, автотранспорт та інші).

До сфери обігу відносять галузі, що здійснюють рух матеріальних цінностей від виробників до споживачів (гуртова та роздрібна торгівля, заклади ресторанного господарства).

До невиробничої сфери відносять галузі, в яких суспільний продукт не створюється, але їх діяльність сприяє матеріальному відтворенню (заклади культурно-побутового обслуговування населення, медичні та санаторно-курортні заклади, готелі та туристичні комплекси, наукові та навчальні, установи державного управління та інші).

Найістотнішими складовими предмета бухгалтерського обліку, що визначають його зміст є:

- наявність і рух майна підприємства, що є матеріальною основою діяльності;

- процес створення суспільного продукту, його розподіл, обмін і споживання;

- розрахункові, кредитні та інші відносини, зобов’язання, що виникають у процесі суспільного відтворення між суб’єктами господарювання.

Якщо предмет обліку – це загальне поняття того, що вивчає бухгалтерський облік, то об’єкт обліку означає частину цілого, тобто елемент предмету бухгалтерського обліку.

Щодо терміну "об’єкт", то тлумачний словник говорить, що предмет і об’єкт близькі за змістом, але відрізняються за обсягом інформації, що вкладається в це поняття.

Всі об’єкти предмету бухгалтерського обліку можна узагальнити у такі групи:

1) господарські засоби;

2) джерела формування господарських засобів;

3) господарські процеси.

Господарська операція – це факт господарського життя, що викликає зміни в господарських засобах та джерелах їх формування.

Підприємство, організація і установа в процесі діяльності здійснює найрізноманітніші операції:

• надходження і вибуття цінностей, їх переробка, виготовлення нової продукції, її реалізація;

• розрахунки з організаціями (постачальниками, покупцями, органами державного бюджету і банками), зі своїми працівниками;

• визначення результатів господарської діяльності.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є спостереження, вивчення і фіксація стану і руху господарських засобів та джерел їх формування узагальнених у грошовому вимірнику, з метою створення інформаційної бази для управління господарською діяльністю підприємств, організацій і установ.

3.

Засоби підприємств (організацій та установ), які необхідні їм для здійснення господарської діяльності, називають господарськими засобами.

Господарські засоби формуються за рахунок певних джерел.

Джерела господарських засобів показують, за рахунок чого утворені засоби господарства та яке їх цільове призначення.

Господарські засоби можна перевірити в натурі чи встановити, де вони знаходяться, або, в чиєму розпорядженні. Джерела формування засобів перевірці в натурі не підлягають.

Так як господарські засоби та їх джерела формування представляють собою різні групування одних і тих же засобів, то сума господарських засобів завжди дорівнює сумі джерел їх формування.

Таким чином, в бухгалтерському обліку засоби підприємства класифікують за економічними ознаками подвійно:

• за складом та розміщенням;

• за джерелами формування та цільовим призначенням.

В свою чергу, всі господарські засоби за складом та розміщенням групують наступним чином:

- за формами функціонування;

- за функціональною роллю в суспільному відтворенні;

- за способом перенесення вартості на продукцію;

- за ступенем ліквідності.

Господарські засоби підприємства називають активами, тобто ресурсами підприємства, які мають активно працювати і давати прибуток.

Активи підприємства за формою функціонування поділяються на нематеріальні, матері­альні та фінансові.

До матеріальних активів відносять засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму (будівлі, споруди, устаткування, машини, інвентар, матеріали, запасні частини, товари, готова продукція тощо).

До фінансових активів відносять господарські засоби підприємства у формі готівкових та безготівкових коштів, заборгованості покупців, заборгованості підзвітних осіб, інвестиції в цінні папери та капітали інших підприємств.

За функціональною роллю в суспільному відтворенні нематеріальні, матеріальні та фінансові активи поділяються на засоби виробництва, засоби обігу та засоби споживання.

Засоби виробництва в будь-якому процесі виробництва поділяються на засоби праці та предмети праці.

Усі засоби обігу залежно від їх функціональної ролі у процесі відтворення поділяються на три групи: предмети обігу, грошові кошти та їх еквіваленти і кошти в розрахунках.

Предмети обігу функціонують лише в ланках сфери виробни­цтва та обігу у вигляді готової продукції і товарів.

За способом перенесення вартості на продукцію активи поділяються на необоротні та оборотні.

За ступенем ліквідності активи підприємства поділяються на абсолютно ліквідні, ліквідні та малоліквідні.

Тому господарські засоби підприємства за джерелами формування та цільовим призначенням поділяються на дві групи:

- джерела власних засобів;

- джерела залучених (позикових) засобів.

4.

Особливості кожної сфери суспільного відтворення, що визначають склад і характер процесів діяльності підприємств, зу­мовлюють потребу розглянути ці процеси окремо, за сферами суспільного відтворення (діяльності).

У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти, а натомість купує у постачальників засоби праці, предмети праці, засоби споживання та предмети споживання для подальшої своєї діяльності.

У процесі виробництва відбувається споживання предметів праці і засобів праці (у формі їх зносу), а також живої праці робітників (у формі оплати праці) для виробництва готової продукції, виконання робіт, надання послуг.

У процесі реалізації здійснюється передача готової продукції, товарів шляхом купівлі – продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує грошові кошти, але в більшому розмірі, ніж було ним витрачено.

На підприємствах сфери матеріального виробництва бухгалтерський облік відображає стан і рух господарських засобів на кожній стадії їх кругообігу, в кожному господарському процесі: процесі постачання, виробництва і реалізації.

На підприємствах сфери обігу (торгівля) бухгалтерський облік відображає стан і рух господарських засобів на кожній стадії їх кругообігу, в кожному господарському процесі: процесі постачання і реалізації.

На підприємствах ресторанного господарства бухгалтерський облік відображає стан і рух господарських засобів не тільки в процесі постачання і реалізації, а і у процесі виробництва (приготування) страв, що реалізуються в ресторанах, кафе, барах, їдальнях.

На підприємствах невиробничої сфери бухгалтерський облік відображає стан і рух господарських засобів, що включає закупівлю засобів споживання (будівель, устаткування та обладнання, меблів, транспортних засобів) і предметів споживання (медикаментів та перев’язочних матеріалів, миючих засобів, білизни тощо) та їх використання в процесі діяльності.

Таким чином, на всіх трьох стадіях кругообігу господарських засобів бухгалтерський облік на підприємствах охоплює як процеси споживання засобів виробництва і праці, так і процеси розподілу новоствореного національного доходу.