Розділ ііі. Індивідуальне завдання. Умови та межі використання вогнепальної зброї, засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та службових собак працівниками міліції

У сучасних умовах держава спрямовує свою діяльність на побудову громадянського суспільства, за якого людські цінності є найголовнішими, а їх охорона набуває першочергового значення.

Одним з органів, діяльність якого спрямовано на захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, є міліція як державний озброєний орган виконавчої влади. У процесі реалізації покладених на неї завдань міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України.2

Правовою основою застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї є Закон України "Про міліцію" 2, Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні 6, Положення про порядок застосування вогнепальної зброї 3, Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії 5, Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві 4, та інші нормативно-правові акти.

Для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків, працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою. Під заходами фізичного впливу слід розуміти дії співробітника міліції, що виявляються в застосуванні мускульної сили та механічного впливу на будь-який орган, частину тіла або весь організм правопорушника без допомоги спеціальних засобів і вогнепальної зброї, щоб припинити правопорушення, затримати порушника та відвести небезпеку, що загрожує життю й здоров'ю громадян. До прийомів рукопашного бою слід віднести кидки, удари, захвати, прийоми звільнення від них, прийоми обшуку та конвоювання, блоки, відходи з лінії атаки й т. ін.

Вид засобу фізичного впливу та інтенсивність його застосування кожний співробітник міліції визначає самостійно, виходячи з оцінки обстановки, що склалася.

Крім того, працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні й транспортні засоби, а також використовувати службових собак для:

- захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров'ю;

- припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;

- відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди й транспортні засоби, незалежно від їхньої належності, або звільнення їх у разі захоплення;

- затримання й доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання та тримання осіб, затриманих і заарештованих, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть втекти чи завдати шкоди оточуючим або собі;

- припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть зумовити зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя та здоров'я людей;

- припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки з охорони громадського порядку й боротьби зі злочинністю;

- звільнення заручників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначають з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника. Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлює Кабінет Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України й Генеральної прокуратури України; їх має бути опубліковано в засобах масової інформації.

Зокрема, згідно з Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні спеціальними засобами, які застосовують під час охорони громадського порядку, є:

1) засоби індивідуального захисту: шоломи (сталеві армійські, "Сфера", каска захисна пластмасова), бронежилети, протиударні та броньові щити;

2) засоби активної оборони: гумові кийки; наручники; електрошокові пристрої; патрони та пристрої для них вітчизняного виробництва, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; ручні газові гранати, а також патрони з газовими гранатами ("Черемуха-1", "Черемуха-4", "Черемуха-5", "Черемуха-6", "Черемуха-7", "Черемуха-10", "Черемуха-12", "Сирень-1", "Сирень-2", "Сирень-3"); балончики, патрони, гранати та інші спеціальні засоби з препаратами сльозоточивої та дратівної дії. 6

Використовуючи засоби активної оборони, слід враховувати Деякі особливості. Зокрема, під час застосування наручників потрібна періодична (не рідше як через 2 години) перевірка стану фіксації замків. Заборонено наносити удари гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животі, статевих органах. У ході використання сльозоточивих речовин заборонено прицільну стрільбу по правопорушниках, розкидання та відстрілювання фанат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин. o"Черемуху-1", "Черемуху-4", "Черемуху-12", "Сирень-3" та "Облако" застосовують тільки на відкритій місцевості. Патрони з гумовою кулею ударної непроникливої дії "Волнар" відстрілюють з допомогою спеціального карабіна на відстані не ближче 40 метрів від людини й тільки по нижній частині ніг,

3) засоби забезпечення спеціальних операцій: ранцеві апарати "Облако", світлошумова граната "Заря" та світлошумовий пристрій "Пламя", патрони з гумовою кулею "Волна-р", водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрій для примусової зупинки автотранспорту "Еж-М". При цьому потрібно враховувати, що світлошумові засоби відволікаючої дії (світлошумова граната "Заря", світлошумовий пристрій "Пламя") слід застосовувати на відстані не ближче двох метрів від людини, а водомети - для розосередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 °С. Заборонено застосовувати пристрій типу "Еж-М" для примусової зупинки автотранспорту, в тому числі вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, який належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав; мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;

4) пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками: малогабаритні підривні пристрої "Ключ", "Імпульс". У той же час заборонено їх застосовувати для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники. Під час охорони громадського порядку можна також використовувати службових собак, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування й перебувають у штатах підрозділів службового собаківництва. Право застосування службових собак надають працівникам міліції, які несуть з ними службу. Службових собак використовують на довгому та короткому повідках, без повідка, в наморднику і без нього, виходячи з конкретної ситуації, що склалася. 6

Використанню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заручників, має передувати попередження про намір їх застосувати. Попередження може бути зроблено голосом, а якщо значна відстань або потрібно звернутися до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови й у кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуть, та українською й російською мовами не менш як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення. Рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Про застосування цих засобів вони в письмовій формі доповідають безпосередньому начальникові із зазначенням коли, де, проти кого, за яких обставин застосовували спеціальні засоби та наслідки їхнього застосування. Вогнепальну зброю працівники міліції мають право застосовувати як крайній захід, зокрема, її застосовують для:

- захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю й здоров'ю, а також визволення заручників;

- відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їхньому життю або здоров'ю загрожує небезпека;

- відбиття нападу на об'єкти, які охороняють, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

- затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину та яка намагається втекти;

- затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю й здоров'ю працівника міліції;

- зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Проте, слід зауважити, що заборонено застосовувати й використовувати вогнепальну зброю за значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю й здоров'ю громадян або працівника міліції. Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю та привести її у готовність, якщо вважає, що за обставин, які склалися, можуть виникнути підстави для її застосування. Спроби особи, яку затримує працівник міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю відповідно до чинного законодавства України.

Під час затримання злочинців чи правопорушників або осіб, яких він запідозрив у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також під час перевірки документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести в готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї має передувати попередження про намір їх використання, якщо є можливість. Без попередження фізичну силу, спеціальні засоби та зброю можна застосовувати тільки в тому разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Відповідальність за ці недоліки можна покласти як на керівників підрозділів міліції, так і на кожного співробітника.

Керівники:

- не проводять відповідні заняття з особовим складом;

- не забезпечують відповідними спеціальними засобами підрозділи;

- не контролюють забезпеченість засобами індивідуального захисту підлеглих, які виконують службові обов'язки, пов'язані з ризиком для життя і здоров'я. 15, с. 190-195

В Законі України «Про міліцію» ст. 12 "Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї" сказано, що міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом «Про міліцію». 2

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший термін.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав застосування сили, взятих у їх сукупності. Правова підстава - це наявність складу правопорушення у діях особи, а фактична - необхідність негайного його припинення із застосуванням сили. Працівник міліції не буде нести відповідальності, передбаченої кримінальним законодавством, за нанесення шкоди особі, якщо його дії по застосуванню сили відповідали вимогам законодавства, що регламентує дії в стані необхідної оборони (ст.15 КК України). Для цього необхідно:

- щоб посягання було суспільно небезпечним, тобто таким, що стосується інтересів, які охороняються законом;

- посягання повинно бути наявним, тобто відбуватися в межах якогось часу.

Воно починається з безпосередньої реальної загрози його виконання і закінчується в ту хвилину, коли перервано захистом або припинене самою особою, яка посягає;

- посягання має бути дійсним, тобто існуючим об'єктивно, а не тільки в уяві того, хто захищається;

- шкода повинна задаватися тільки тому, хто посягає або затримується, а не стороннім особам;

- оборона допускається тільки у випадках, коли треба захистити інтереси громадян, суспільства або держави;

- захист не повинен перевищувати меж необхідної оборони. 13, с. 172

До необхідної оборони прирівнюються дії по затриманню особи, яка вчинила напад, і доставляння її відповідним органам влади.

Співробітник міліції попереджує особу, проти якої має намір застосувати силу, коли вважає, що обстановка дозволяє це зробити без шкоди для досягнення мети застосування сили.

Попередження про намір застосування сили подається голосом. Оголення вогнепальної зброї є попередженням про застосування її на ураження правопорушника (ст.151) і не вимагає будь-якого додаткового попередження (пострілом вгору, голосом).

Попереджуючи про застосування сили, працівник міліції повинен, якщо дозволяють обставини, дати особі, яка посягає, час для виконання його вимог. У випадку безпосередньої загрози життю та здоров'ю громадян ( тобто такої, яка може перерости у посягання на їх життя та здоров'я) сила застосовується без попередження.

Попередження не робиться і тоді, коли внаслідок невчасного застосування або незастосування сили можуть настати тяжкі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на залізничному транспорті). У таких випадках злочинець не може усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені з нанесенням йому шкоди, аж до заподіяння йому смерті. 14, с. 48-49

Норма, що закріплена в ч. 3 ст. 12, забороняє працівникам міліції застосовувати силу проти окремих категорій осіб, крім випадків групового або озброєного нападу з їх боку.

До таких осіб закон відносить: 1) жінок з явними ознаками вагітності; 2) осіб похилого віку 3) осіб з явними ознаками інвалідності; 4) малолітніх. 2

До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об'єктивними ознаками сприймаються працівником міліції як вагітні.

До осіб похилого віку належать особи, які сприймаються працівником міліції такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров'я громадян і працівників міліції.

Особами з явними ознаками інвалідності є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органа, втрати його функцій не можуть створювати небезпеку для життя і здоров'я громадян.

Закон не роз'яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Враховуючи процеси, що прискорюють розвиток молоді, особами, що через малолітній вік не можуть створювати небезпеку для життя і здоров'я, вважаються такі, що сприймаються працівником міліції як особи, які не досягли 14-річного віку. 14, с. 48-49

У той же час при наявності підстав застосування сили допускається спричиненням особі, яка затримується, будь-якої шкоди, аж до позбавлення її життя.

Тому працівник міліції, який застосував, наприклад, вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону) і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи ( наприклад, стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган) не несе за це ніякої юридичної відповідальності.

Мінімум можливості спричинення шкоди - це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених на міліцію завдань є неможливим. У деяких випадках спричинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серйозним наслідкам. Так, працівник міліції не буде нести відповідальність за вбивство з табельної зброї злочинця, який погрожує розправою заложнику або вибухом гранати, що знаходиться в його руці.

Працівник податкової міліції зобов'язаний у випадках, коли він спричинив шкоду громадянину, подати йому необхідну допомогу. Мова йде, в першу чергу, про подання долікарської допомоги. Вона може бути виражена в зупинці кровотечі, виклику швидкої медичної допомоги або доставлянні особи, що постраждала, до медичної установи.

Допомога повинна бути подана всім особам, які постраждали від застосування сили (тим, що посягають, затримуються, стороннім особам), незалежно від того, правомірно чи неправомірно була застосована сила. Ненадання допомоги працівником міліції таким особам тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність відповідно до ст.112 КК України. Разом з тим, подаючи допомогу особам, що посягали або затримуються, працівник міліції повинен додержуватися заходів безпеки з тим, щоб він зміг попередити раптовий напад з їх боку. Необхідно оглянути їх одяг та речі, вилучити зброю та предмети, що можуть бути використані в якості зброї.

У всіх випадках застосування спеціальних засобів та фізичної сили працівник міліції, що застосував їх, у рапорті доводить до відома безпосереднього начальника про обставини та наслідки їх застосування. Хоч у законі і не вказано протягом якого часу працівник міліції повинен повідомити начальника, зрозуміло, що він має подати рапорт після закінчення служби, якщо це не було зроблено під час служби. У рапорті повинні бути відображені: підстави застосування спецзасобів, фізичної сили, обставини їх застосування ( місце, час, наявність людей на місці події, кількість співробітників міліції, що застосовували силу), правопорушення, які вчинила особа, вид та інтенсивність спеціальних засобів, що використовувалися, відомості про осіб, проти яких була застосована сила, наслідки її застосування, дані про можливих свідків, допомога, надана потерпілим.

Працівник податкової міліції своїм рапортом, спираючись на конкретні обставини справи, по суті, має довести, що обставини давали йому право застосувати фізичний вплив і спеціальні засоби.

У випадках, коли внаслідок застосування фізичного впливу, спеціальних засобів було спричинено поранення або смерть, а також у всіх випадках застосування зброї, крім виконання вимог, викладених у п.5 цієї статті (письмове повідомлення безпосереднього начальника), негайно в найкоротші строки має бути повідомлено про подію прокурору. Якщо неможливо безпосередньо повідомити його через начальника, це має бути зроблено через чергового. Це обумовлено тим, що представники прокуратури, яким підслідні кримінальні справи про злочини, скоєні співробітниками податкової міліції, повинні мати можливість своєчасно прибути на місце події для його огляду. Повідомляють прокурора, як правило по телефону. 

Працівник податкової міліції, який застосував силу, не несе за свої дії відповідальності навіть при заподіянні громадянам шкоди, якщо він діяв відповідно до Закону.

Кримінальна відповідальність співробітника податкової міліції настає у випадках, коли він: 

- використовував фізичний вплив, спеціальні засоби, вогнепальну зброю для скоєння злочину (за відповідними статтями КК України);

- порушив вимоги Закону про необхідну оборону та крайню необхідність.

Перевищення меж необхідної оборони вважається перевищенням повноважень по застосуванню сили.

Якщо дії працівника податкової міліції не підпадають під жодну статтю КК України, але при застосуванні фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї він порушив вимоги ст. 12-15 Закону України "Про міліцію", він має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Перевищення повноважень щодо застосування сили встановлюється під час службового розслідування.

Заходи безпеки та особливості використання сигнальних та імітаційних засобів та засобів зв'язку.