2

Інструкція № 4

(для студентів)

з фізіології людини

Тема: Роль гормональної регуляції статевого циклу жінки.

Роль гормонів в адаптації організму та їх проти стресова дія

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Оснащення: алгоритми, інструкції, роздатковий матеріал таблиці, планшети, схеми,

Конкретні цілі:

Знати:

1. Роль гормонів надниркових залоз при стресі.

2. Статеві залози, їх гормони.

3. Поняття про менструальний цикл.

4. Поняття про стрес (роль гормонів у регуляції адаптації організму, їхню протистресову дію).

5. Гормональна опіатна та неопіатна системи.

Вміти:

1. Визначити віковий вплив статевих гормонів на фізичний розвиток та поведінку людини.

2. Провести фізіологічний аналіз різних фаз 28-добового менструального циклу.

3. Аналізувати вплив гормонів на фази менструального циклу

4. Пояснювати механізм регуляції неспецифічної адаптації за участю гормонів.

5. Пояснювати роль гормонів під час стресу.

План проведення заняття:

1. Співбесіда з теми

2. Вирішування проблемних і ситуаційні завдань.

3. Оформлення щоденників

Література:

• В. І. Філімонов « Фізіологія людини»

• Роздатковий матеріал

• Лекція

Викладач: Гоцуляк І.В.

Надниркові залози

Д ві надниркові залози (права і ліва) розташовані на верхніх полюсах нирок. За формою вони нагадують сплющену піраміду зі злегка заокругле­ною вершиною. Надниркова залоза (масою 5-8 г кожна) складається з двох ендокринних утворів (один навколо іншого), представлених кірко­вою і мозковою речовиною.

У корі надниркової залози розрізняють три зони змінної чіткості:

• клубочкову (зовнішню),

• пучкову (середню),

• сітчасту (на межі з мозковою ре­човиною).

Клубочкова зона становить 15% від маси надниркової залози, пучкова - 50%, сітчаста - 7%.

Мозкова речовина (мозковий шар) утворена скупченнями великих круглих чи багатокутних клітин, які розділені синусоїдними капілярами. Насправді вона є симпатичним ганглієм, у яко­му постгангліонарні нейрони втратили аксони і стали секреторними клітинами.

Гормони кори надниркових залоз

Кора надниркових залоз виділяє три групи гормонів:

• пучкова зона виділяє глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортизон і кортикостерон) - стероїди з різноманітним впливом на метаболізм вуглеводів та білків;

• клу­бочкова - мінералокортикоїди (альдостерон, дезоксикортикостерон), не­обхідні для підтримання балансу натрію та об'єму позаклітинної рідини;

• сітчаста - статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон) і, частко­во, глюкокортикоїди.

Глюкокортикоїди

Свою назву отримали через здатність підвищувати рівень цукру в крові шляхом стимуляції утворення глюкози в печінці. У невеликій концентрації глюкокортикоїди активують, а у великій, навпаки, пригнічують імунні механізми організму. Важливою властивістю глюкокортикоїдів є їх протизапальна дія, пов'язана з тим, що вони знижують проникність судинної стінки і блоку­ють секрецію серотоніну, гістаміну, кінінів та систему плазмін-фібринолізин, а також пригнічують утворення антитіл.

Глюкокортикоїди й АКТГ також впливають:

- на нервову систему (збуд­жують її, спричиняють безсоння, ейфорію),

- на імунні та інші системи ор­ганізму.

Під час гострих стресових станів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система активується в першу чергу і рівень глюкокортикоїдов у крові підвищується. Під час повторної і тривалої дії стресового чинника реакція поступово згасає.

Мінералокортикоїди

Беруть участь у регуляції мінерального обміну і водного балансу організму.

Найактивнішим з них є альдостерон. Під його впливом посилюється реабсорбція натрію і зменшується реабсорбція калію у ниркових канальцях, а це призводить до затримки іонів натрію і хлору в організмі і до збільшення виділення іонів калію та водню.

На відміну від глюкокортикоїдів, мінералокортикоїди посилюють роз­виток запальних процесів за рахунок підвищення проникності капілярів і серозних оболонок. Вони також беруть участь у регуляції тонусу крово­носних судин і сприяють підвищенню артеріального тиску.

Статеві гормони

Мають значення для розвит­ку статевих органів у ранньому дитячому віці і для появи вторинних ста­тевих ознак у той період, коли секреторна функція їх ще незначна. Крім того, естрогени проявляють антисклеротичний ефект (насамперед у жінок). Статеві гормони (особливо андрогени) сприяють обміну білків, стимулюючи їх синтез в організмі.

Андрогени мозкової зони мають анаболічну дію та сприяють розвитку вторинних статевих ознак, у чоловіків підвищують лібідо.

Гормони мозкової речовини надниркових залоз

Мозкова речовина надниркових залоз виробляє катехоламіни:

• адре­налін,

• норадреналін,

• дофамін,

що виявляють метаболічні ефекти, які забез­печують постачання організму енергією.

Оскільки основним джерелом енергії в організмі є глюкоза, катехоламіни індукують розщеплення гліко­гену в печінці та м'язах і є контрінсулярними гормонами. Крім того, вони стимулюють ліполіз у жировій тканині і протеоліз у печінці, що теж сприяє енергетичному забезпеченню організму. Особливо важливі зазначені метаболічні процеси під час роз­витку стресових ситуацій. Під впливом стресового чинника різко підви­щується секреція катехоламінів, що спричиняє

• посилення серцевої діяль­ності,

• звуження судин внутрішніх органів і розширення судин, що постачають м'язи кров'ю,

• пригнічують перистальтику травного тракту,

• зу­мовлюють розширення бронхів.

Усі ці зміни створюють оптимальні умови для боротьби організму із стресовими чинниками.

Адреналін стимулює секрецію кортикотропіну та безпосередньо активує кору наднирників. Підви­щуючи концентрацію глюкози в крові, він активує інкрецію інсуліну при гальмуванні функції острівців і гальмує функцію статевих залоз. Адреналін - фактор стривоженості, страху, туги (адреналінова туга, неспокій).

Норадреналін - фактор гніву, лютості.

При цьому обидва вони потрібні для системи бадьорості. Необхідно зазначити, що біль­шість стимуляторів центральної нервової системи за будовою схожі на адреналін.

Гонади (статеві залози)

Чоловіча статева залоза - яєчко - парна, лежить у калитці (мошонці).

Між сім'яними канальцями розташовуються скупчення інтерстиціальних ендокриноцитів (клітин Лейдига), що продукують і виділяють у кров тес­тостерон.

Жіноча статева залоза - яєчник - парний орган, що подібно до яєчка в чо­ловіків виконує дві функції: зовнішньосекреторну (утворення яйцеклітин) і внутрішньосекреторну (вироблення гормонів). Первинні фолікули містяться в кірковій речовині яєчника і містять яйцеклітину, після статевої зрілості вони ростуть і перетворюються у вторинні і третинні фолікули. У них інтенсивно розвиваються клітини фолікулярного епітелію, які виробляють жіночі статеві гормони( естрогени). Після дозрівання фолікула яйцеклітина виходить у черевну порожнину (ову­ляція), а на його місці утворюється жовте тіло, яке починає синтезувати гормон - прогесторон.

Статеві гормони

Більшість гормонів - стероїди, які здатні проникати всередину клітини.

У яєчниках і яєчках утворюються однотипні гормони. У зв'язку із подібною будовою і метаболізмом стероїдні гормони одного типу можуть перетво­рюватися в інший. Цей процес відбувається не тільки у статевих залозах, але й у печінці, жировій і нервовій тканинах. Назва "чоловічі" і "жіночі" оз­начає лише те, що в особи відповідної статі одних гормонів виробляється більше, інших менше, ніж в осіб іншої статі. Свій же вплив вони проявля­ють в осіб обох статей.

Андрогени – чоловічі стероїдні статеві гормони. Впливають на розвиток як пер­винних статевих ознак (активація статевих залоз, передміхурової залози, ріст калитки тощо - маскулінізивна дія), так і вторинних статевих ознак (ріст, маса, оволосіння тіла тощо). Виділяються постійно, проте мають до­бові і сезонні коливання. Найбільш активним андрогеном є тестостерон, що утворюється у клітинах Лейдига.

Естрогени, які утворюються у яєчках, служать переважно для інгібування продукції андрогенів. Однак основна кількість естрогенів, що циркулюють у крові чоловіків, утворюється не в яєчках. Вони синтезують­ся з андрогенів в інших тканинах і найбільш активно - у жировій та нер­вовій тканині.

Естрогени - жіночі статеві гормони. Як і андрогени, вони впливають на розвиток первинних і вторинних статевих ознак. Основним естрогеном, що секретує яєчник, є естрадіол. Він перебуває у рівновазі з іншим похідним - естроном, який у печінці і плаценті перетворюється в естріол. Жовте тіло продукує прогестерон, основна дія якого - збереження вагітності, що проявляється у дії гормону на матку (розростання ендометрію, ріст кровоносних судин, зниження збудливості міометрію тощо), грудні залози (розвиток альвеол залози, виділення молока).

Водно­час із естрогенами в яєчниках (як і в надниркових залозах) утворюється деяка кількість андрогенів, які забезпечують анаболічний ефект, що яскра­во проявляється під час синтезу м'язових білків

У ЦНС під час обробки ноцицептивної інформації беруть участь ще дві антиноцицептивні системи, що належать до ендокринної системи.

Менструальний цикл – зміни в організмі жінки, особливо в ланках репродуктивної системи, що циклічно повторюються, зовнішнім проявом яких служать кров'яні виділення зі статевих шляхів – менструація.

Менструальний цикл встановлюється після менархе (першої менструації) і зберігається протягом репродуктивного, або дітородного, періоду життя жінки зі здатністю до відтворення потомства. Циклічні зміни в організмі жінки носять двофазний характер.

Перша (фолікулінова) фаза циклу визначається дозріванням фолікула і яйцеклітини в яєчнику, після чого відбуваються його розрив і вихід з нього яйцеклітини – овуляція.

Друга (лютеїнова) фаза пов'язана з утворенням жовтого тіла. Одночасно в циклічному режимі в ендометрії послідовно відбуваються регенерація і проліферація функціонального шару, що змінюється секреторною активністю його залоз. Зміни в ендометрії закінчуються десквамацією функціонального шару (менструація).

Біологічне значення змін, які відбуваються протягом менструального циклу в яєчниках і ендометрії, полягає в забезпеченні репродуктивної функції на етапах дозрівання яйцеклітини, її запліднення та імплантації зародка в матці. Якщо запліднення яйцеклітини не відбувається, функціональний шар ендометрію відторгається, із статевих шляхів з'являються кров’янисті виділення, а в репродуктивній системі знову і в тій самій послідовності відбуваються процеси, спрямовані на забезпечення дозрівання яйцеклітини.

Менструації – це кров'янисті виділення зі статевих шляхів, які повторююься з певними інтервалами протягом усього репродуктивного періоду життя жінки поза вагітністю та лактацією. Менструація є кульмінацією менструального циклу і виникає в кінці його лютеїнової фази в результаті відторгнення функціонального шару ендометрію. Перша менструація (menarhe) виникає у віці 10 – 12 років. Протягом наступних 1 – 1,5 років менструації можуть бути нерегулярними, і лише потім встановлюється регулярний менструальний цикл.

Перший день менструації умовно приймається за перший день циклу, а тривалість циклу розраховується як інтервал між першими днями двох наступних менструацій.

Зовнішні параметри нормального менструального циклу

• тривалість від 21 до 35 днів (для 60% жінок середня тривалість циклу становить 28 днів);

• тривалість менструальних виділень від 2 до 7 днів;

• величина крововтрати в менструальні дні 40-60 мл (в середньому 50 мл).

Процеси, що забезпечують нормальний перебіг менструального циклу, регулюються єдиною функціональною нейроендокринною системою, що містить у собі центральні (інтегруючі) відділи і периферичні (ефекторні) структури з визначеним числом проміжних ланок. Відповідно до їх ієрархії (від вищих регулюючих структур до безпосередньо виконуючих органів) у нейроендокринній регуляції можна виділити 5 рівнів, що взаємодіють за принципом прямого і зворотного позитивного і негативного взаємозв'язку.

При народженні в яєчниках дівчинки знаходиться приблизно 2 мільйони примордіальних фолікулів. Основна їх маса зазнає атретичних змін протягом усього життя і тільки дуже невелика частина проходить повний цикл розвитку від примордіального до зрілого з утворенням у подальшому жовтого тіла. На час менархе в яєчниках міститься 200 – 400 тис. примордіальних фолікулів. Протягом одного менструального циклу розвивається, як правило, тільки один фолікул з яйцеклітиною всередині. У разі дозрівання більшого числа можлива багатоплідна вагітність.

Яєчниковий цикл — циклічні зміни в яєчниках, що підрозділяють на дві фази — фолікулярну (перша) і лютеїнову (друга).

У першу (фолікулярну) фазу яєчникового циклу яєчники під впливом ФСГ виділяють естрогени (естрон, естріол), поступово підвищуючи їх концентрацію до середини М.ц. Під їх впливом у яєчнику відбувається ріст та дозрівання фолі­кула і яйцеклітини, що міститься усередині нього. Наприкінці фолікулярної фази під впливом лютеїнізуючого гормону передньої частки гіпофіза починає підвищуватися вироблення яєчниками прогестерону. На тлі високого рівня естрогенів і підвищення рівня прогестерону відбувається овуляція.

Овуляція — процес розриву оболонок фолікула з наступним виходом яйцеклітини в черевну або в порожнину маткової труби. Овуляція розділяє яєчникові цикли. Після неї починається друга фаза — лютеїнова (лат. luteus— жовтий), або так звана фаза жовтого тіла. На місці колишнього фолікула формується жовте тіло, основною функцією якого є вироблення прогестерону — «гормону вагітності». Якщо вагітність не настає, жовте тіло регресує і яєчниковий цикл починається знову. В міру регресування жовтого тіла яєчників знижується вироблення прогестерону, і на тлі його низького рівня знову виникає менструація. При заплідненні яйцеклітини з розвитком вагітності жовте тіло перетворюється на «жовте тіло вагітності» і продовжує продукувати прогестерон.

Матковий цикл — циклічні зміни, що відбуваються в матці і створюють сприятливі умови для виникнення вагітності. Впродовж нього виділяють такі фази: десквамації, проліферації та секреції. Фаза десквамації (власне менструація) — відторгнення секреторного шару ендометрія від базальної мембрани, що проявляється зовнішньою матковою кровотечею і збігається з початком фолікулярної фази яєчників. У цій фазі відбувається часткова регенерація ендометрія. У наступній фазі (проліферації) під впливом естрогенів закінчується регенерація функціонального шару ендометрія і відбувається його стовщення, розвиток залоз із розширенням їхніх проток. Секреторна фаза — відбуваються секреторні зміни функціонального шару ендометрія, залози збільшуються в об’ємі, підсилюється їхня секреторна здатність, що зумовлено лютеїновою фазою яєчникового циклу.

Нормальні терміни припинення функціонування жіночої статевої системи (клімакс) — 45–55 років (у цьому віці мають припинитися менструації, остання менструальна кровотеча називається менопаузою). Відсутність М.ц. у нормі спо­стерігається у період вагітності, у осіб жіночої статі дитячого та літнього віку (фізіологічна аменорея). Різні патологічні стани можуть зумовлювати порушення або повну відсутність М.ц. у репродуктивний період — патологічну аменорею. Під цим розуміють відсутність М.ц. і менструацій або, навпаки, маткові ациклічні кровотечі (метрорагії), або зміни характеру менструацій (збільшення тривалості зовнішньої кровотечі та/чи об’єму крові, що втрачається). За весь репродуктивний період життя жінка переживає 350–400 М.ц.

Гормональна опіатна система.

Аферентна імпульсація, стимульова­на ушкоджувальним подразником, досягає гіпоталамуса і зумовлює виділення гормону кортиколіберину. Під його впливом з гіпофіза звільня­ються АКТГ і поліпептид бета-ендорфін.

Ендорфін надходить у русло крові та спинномозкову рідину, переноситься до ноцицептивних нейронів і гальмує їх активність. Вважають, що активацією саме цієї системи зумов­лений ефект знеболювання у разі голковколювання.

Гормональна неопіатна система представлена гормоном нейрогіпофіза вазопресином. Цей пептид, з одного боку, є типовим гормоном, що виділяється у кров, а з іншого - через відростки вазопресинергічних нейронів він досягає нейронів, які беруть участь у сприйнятті болю, тобто є нейротрансмітером.

Рецептори до вазопресину виявлені в нейронах спинного мозку, таламусі, середньому мозку. Утворення його зростає під час стресу.

У природних умовах антиноцицептивні системи завжди знаходяться на певному рівні своєї активності, тобто трохи пригнічують больові центри. Коли діє больовий стимул, то насамперед пригнічується активність ней­ронів антиноцицептивних систем і тоді виникає відчуття болю. Але біль може викликати тільки зниження антиноцицептивного впливу, що спо­стерігається під час депресії (психогенний біль).

Усі зазначені анальгетичні структури і системи функціонують у комп­лексі. За їх допомогою пригнічується надмірна виразність негативних наслідків болю. Ці системи беруть участь у перебудові функцій найваж­ливіших систем організму під час розвитку ноцицептивних рефлексів, по­чинаючи від найпростіших захисних відповідей до складних емоційних і стресорних реакцій вищих відділів мозку. Активність антиноцицептивних систем піддається відповідному тренуванню, у результаті якого під час дії одного і того ж больового подразника людина може кричати від болю або приховувати його з посмішкою.