1.3.1. Чинники впливу засобів масової інформації на аудиторію

Інформаційні процеси в суспільстві забезпечує такий його інститут, як журналістика. Ця практична галузь кілька останніх десятиліть розвивається в Україні настільки бурхливо, наскільки й суперечливо.

Шариков назває дві основні тенденції цього розвитку. Перша: науково-технічний прогрес не лише породив нові галузі у сфері масових комунікацій, а й спричинив перехід людства до інформаційного суспільства – нової якості цивілізації. Друга: перетворившись на „четверту владу”, на один з основних чинників соціалізації, мас-медіа стимулюють прогрес освіти і культури, здійснюючи водночас абсолютно протилежні впливи.[ 64. Шариков А. В. Медиаобразование: мировой и отечественный опыт. – М.: Изд-во Академии педагогических наук, 1990. - 66 с.]

Федоров виділяє функції які виконує ЗМК у суспільстві: інформаційну, виховну, освітню, соціально-управлінську, рекреативну, релаксаційну.[ 63. Федоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методика. – Ростов: ЦВВР, 2001. – 708 с.] Також він виділяє фактори за якими визначається популярність медіа: використання терапевтичної, компенсаторної, рекреативної, естетичної, пізнавальної, інформаційної, комунікативної, моральної, соціальної, катарсичної та інших функцій мистецтва; опора на видовищно-розважальні жанри, стандартизацію, серійність, сенсаційність, систему „емоційних перепадів”, що дозволяє „розряджати” нервову напругу глядачів; гіпнотизм, угадування бажань публіки, інтуїцію тощо. [63. Федоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методика. – Ростов: ЦВВР, 2001. – 708 с.]

Журін вже заговтрює увагу на комп’ютерних технологіях які викликають значний інтерес у молоді через поняття „інтерактивність”, „мультимедіа”, „Інтернет”. Мультимедійні засоби в молодіжному середовищі найчастіше виступають як:

1. джерело інформації;

2. засіб спілкування;

3. форма відпочинку і розваги;

4. технічний засіб навчання.

Мас-медіа впливають на всі етапи соціалізації сучасної людини. Але якщо політики і підприємці дуже швидко відреагували на тотальну владу ЗМІ над суспільством і прибрали до рук найвпливовіші з них, то діячі соціально-культурної сфери поки що лишаються осторонь.[ 61. Журин А. А. Информационная безопасность как педагогическая проблема // Педагогика. - 2001. - № 4. – С. 48 - 55.]

В свою чергу Мельник зауважує, що молодь приділяє багато часу комп’ютерним іграм які сприяють розвитку насильства. Шкідливість непомірного споживання аудіовізуальної інформації дослідники вбачають в тому, що це: 1) впевнює, що насильство – прийнятний шлях вирішення соціальних конфліктів; 2) робить дітей байдужими до людських страждань; 3) викликає страх стати жертвою насильства; 4) служить причиною застосування насильства в реальному житті. [62. Мельник Г. С. Mass-media: психологические процессы и эффекты. СПб, 1996.]

Він виділяє, що основні теорії „медіаефектів” описують такі механізми впливу аудіовізуальних творів, що містять сцени насильства:

• маніпулювання почуттям страху;

• навчання аудиторії насильницьким/агресивним діям з їх подальшим здійсненням у реальному житті;

• стимуляція, збудження агресивних, спадкових інстинктів аудиторії, її апетиту стосовно сцен насильства;

• „прищеплення” аудиторії почуття байдужості до жертв насильства, зниження порогу чутливості стосовно прояву насильства в реальному житті;

• „катарсичний”, віртуальний і безпечний для навколишніх вихід агресивних емоцій.[ 62. Мельник Г. С. Mass-media: психологические процессы и эффекты. СПб, 1996.]

А також ділить інформацію на дві групи:

• інформація – комплекс повідомлень, зміст і дух яких повністю відображують явище чи подію. Ця інформація тотожна істині, в ній закладено знання про явище, адекватне самому явищу;

• лжеінформація – комплекс повідомлень про явище, які дають про нього спотворене знання.[ 62. Мельник Г. С. Mass-media: психологические процессы и эффекты. СПб, 1996.]

Якщо перша група зрозуміла: це правда, то друга вимагає детальнішого розгляду. Лжеінформація ділиться теж на дві великі підгрупи: до першої віднесемо спотворену інформацію не від злого умислу, а з невідання, до другої – спотворену навмисне, цілеспрямовано, продумано.

За критерієм рівня логічної впорядкованості.

• Невпорядкованість. Істинна інформація змішується з фальшованою хаотично, безсистемно.

• Посередня впорядкованість. Істина з брехнею може змішуватися логічно, системно.

• Упорядкованість вищого гатунку. Істина і брехня змішуються так, що сам факт змішування сприймається не як прийом, не як політтехнологія, а як реальне соціальне протиріччя.

Ястребцев і Шариков в своїй роботі концентрують увагу на діалозі і вважають його головним фактором відносин між владою і суспільством. «Одна з головних умов становлення громадянського суспільства – формування діалогової взаємодії між особистістю і владою, соціокультурними і політичними силами. В умовах політичної, соціокультурної, економічної модернізації потреба в діалозі стає особливо значущою.»[ 65. Ястребцева Е. Н., Шариков А. В. Медиакультура: состояние вопроса // Вестник медиаобразования. - 1995. - № 1.]

До вище сказаного можна додати розподіли Федорова про медіаграмотну аудиторію яка розуміє, що:

• медіа транслюють інформацію, з точки зору якихось людей;

• для емоційного впливу на публіку використовуються спеціальні технології;

• усі медіатексти вигідні одним людям і невигідні іншим;

Медіаграмотна аудиторія:

• шукає альтернативних джерел інформації і розваг;

• використовує телебачення з користю і для задоволення;

• не служить об’єктом маніпуляції з боку телебачення;

• становить найсвідомішу частину суспільства.[ 63. Федоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методика. – Ростов: ЦВВР, 2001. – 708 с.]

Критично мисляча, соціально активна комунікативна особистість, що вільно й осмислено спілкується з мас-медіа, є ідеалом, вищим досягненням гуманістично орієнтованої медіаосвіти.