1. Історія досліджень аудитори в Україні.

Сьогодні дослідження аудиторії мас-медіа являють собою найпоширеніший напрямок конкретно-соціологічних досліджень журналістики. Дослідження аудиторії мас-медіа — найбільш великий клас досліджень, які присвячені об’єкту впливу різних засобів культури: масова аудиторія преси, радіо, телебачення вивчається набагато частіше, ніж аудиторія кіно, відвідувачі клубів, театральна публіка, абоненти бібліотек тощо.

В Україні інтерес до конкретного читача виявляється в літературі у середині XІX ст. Прямо чи опосередковано проблеми читання торкаються М.Драгоманов, П.Куліш, І.Франко. Організаторами і учасниками такого вивчення були головним чином працівники народної освіти, а також деякі упорядники книг для народного читання, видавці і книгопродавці, бібліотекарі. Досвід вивчення читача та його інтересів аналізувався у статтях, що з’являлися у літературі 20-х рр.

Наприкінці 20-х рр. подальший розвиток преси ставився у залежність від науково-дослідної роботи в журналістиці. Однак з 30-х рр. дослідницька робота в пресі згорталась: швидке накопичення матеріалу, отриманого емпіричним шляхом, вступило у протиріччя з повільним його осмисленням. Переконавшись у нібито безплідності своєї роботи, газети відкинули ряд методів, забули їх.[ 15. Пресса и общественное мнение / АН СССР, Институт социологических исследований; Отв. ред. В.С.Коробейников. - М.: Наука, 1986. - С. 84-127.]

Методи вивчення аудиторії.

За останні десятиріччя у соціології склалася ціла сукупність методів вивчення аудиторії мас-медіа. Серед них — різні види опитувань, спостережень, контент-аналіз документів, статистичний аналіз, вивчення листів читачів, слухачів, глядачів.

Верховська виділяє декілька методів вивчення аудиторії і вважає, що визначне місце займає соціологічні та соціопсихологичні експерименти:

Опитування — поширений метод збору соціологічної інформації. Найбільш широку інформацію дають анкетування й інтерв’ювання за місцем проживання. Для дослідження аудиторії використовуються різні інтерв’ю, котрі можна поділити на загальні та спеціалізовані. При вивченні різних сторін аудиторії немаловажну роль грає анкетування за місцем роботи. Традиційний метод дослідження аудиторії — поштова анкета. Для вивчення теле- та радіослухачів підходить метод щоденникового опитування. В арсеналі соціології мається ще метод групової співбесіди. Не варто забувати й про спостереження.[ 13. Верховская А.И. Социологические методы работы с читательской почтой: Лекции. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 79 с.]

Специфіка аудиторії конкретних мас-медіа

Аудиторія як об'єкт комунікаційного впливу має ряд соціально-психологічних особливостей, які необхідно мати на увазі, вивчаючи масові інформаційні процеси. У ході їх ламаються перепони декількох видів: фізичні — тобто простір і час; соціальні — ті, що визначаються статусом і ролями індивідів, які складають аудиторії; гносеологічні — ті, які виникають через відсутність чи нерозвиненість абстрактного мислення; ідеологічні — ті, що проявляються як результат засвоєння світогляду і стереотипів, які суперечать ідеологічним основам здійснюємого впливу; психологічні — у вигляді вже склавшихся у свідомості аудиторії соціальних настанов, сформульованих думок, пересторогиць, пасивності уваги тощо. Сукупність цих факторів визначає висоту бар'єрів, які стоять між джерелом інформації та аудиторією.

Шевченко у 1972 році розглядав ознаки при аналізі зв’язків системи «читач-газета». [ 17. Шевченко В.Ф. Преса i соцiологiчнi дослiдження читача. Спецкурс. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1972. - 93 с.] Це дало повштовх виділяти 5 варіантів функціювання газет:

1. Загальна інформація для будь-якого читача.

2. Загальна інформація для специфічного читача.

3. Специфічна інформація для будь-якого читача.

4. Специфічна інформація для специфічного читача.

5. Специфічна інформація для регіонального читача.

Поріняння журнала з газетою та виділення 3-х типів журналів:

1. науково-популярні,

2. громадсько-політичні,

3. літературно-художні.[16. Социология журналистики: Теория, методология, практика / Прохоров Е.П., Фомичева И.Д., Свитич Л.Г. и др.; Под ред. Прохорова Е.П. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - С. 53-105.]

Якщо порівняти між собою обсяг аудиторії газет, журналів, радіо і телебачення, то розподіл джерел інформації виглядає таким чином:

1. телебачення,

2. газети,

3. радіо,

4. журнали.

В 1983 році Коробейников досліджував формування читацької адреси за врахуванням кола «чоловічих» та «жіночих» інтересів. До поняття "читацька адреса" журналісти звертаються досить активно. Його використовують, по-перше, при визначенні загальних стратегічних напрямків діяльності газети як джерела інформації, по-друге, — при визначенні її змістовної тематично-жанрової структури, в якої конкретизуються і реалізуються прийнятті редакцією стратегічні напрямки, по-третє, — у літературно-стилістичних і соціололінгвістичних характеристиках публікацій, у четверте — у композиції, графічних, зображальних рішеннях газетних номерів.

Ці дані достатньо чітко фіксують значний вплив фактора статі на читацьке ставлення до газети. Крім того, якщо врахувати коло "чоловічих" та "жіночих" інтересів з приводу змісту газети, то ця інформація може бути використана при формуванні читацької адреси: через специфіку тематичних розділів — до залучення до аудиторії тих читацьких груп, в яких газета зацікавлена.[ 14. Коробейников В.С. Редакция и аудитория: Социологический анализ. - М.: Мысль, 1983. - С. 188-244.]