1.3.2. Влип активної аудиторії на різні види мовлення

Питання взаємодії і взаємовпливу телеведучого та аудиторії вивчали як українські, так і закордонні дослідники. Проте в їхніх працях розкривались лише окремі аспекти досліджуваної теми [66. Кузнецов. Г. В. Телевизионная журналистика: Учебник. - 4-е изд. - М.: Изд-во МГУ, Изд-во "Высшая школа", 2002. - 304 с.]. У підході до питання взаємодії в моделі "ведучий - аудиторія" акцентується проблема самовираження особистості ведучого в комунікації. На відміну від безпосередньої взаємодії між людьми, коли контекст спілкування формується досвідом знайомства, спільною діяльністю, міжособистісними відносинами, ведучий повинен сам представляти себе глядачеві як партнера по спілкуванню. Під взаємодією ведучого з аудиторією слід розуміти створення можливості наблизитися до ситуації реального спілкування з глядачем.

Створення ефекту участі глядача в діалозі є головною комунікативною метою ведучого інформаційно-аналітичних програм, де основний обов'язок комунікатора - говорити зрозуміло і правильно, тонко розбиратися у практичних питаннях і не менш цінніше вміння - розуміти людей і події. Одним із пріоритетних напрямів роботи автора та ведучої інформаційно-аналітичної програми є репортажі - телевізійний жанр, який дозволяє проникнути в реальне життя. Без репортажів навряд чи програма завоювала б таку велику аудиторію глядачів. Кожен репортаж, як зазначає Г. В. Кузнецов, - це камінчик у мозаїчній картині світу [67. Кузнецов. Г. В. ТВ-журналистика: Критерии профессионализма. - М.:Изд-Рип-Холдинг, 2002. - С. 76.].

Завдання ведучої як репортера разом із режисером та оператором вибрати, відзняти і потім вибудувати ряд кадрів, які дадуть яскраве уявлення про подію. Готуючись до знімання, в ідеалі, як слушно зазначав Г. В. Кузнецов, тележурналіст повинен бачити подію з кількох різних точок, тобто "бачити світ монтажно"... "сприймати звуко-зоровий образ у нерозривній єдності" [68. Кузнецов. Г. В. Телевизионный журналист. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - С. 36.].

Також Кузнецов виділяє, щодо телевізійної інформації визначені вихідні етичні принципи журналіста: достовірність кожного повідомлення, повнота поданих фактів і неупередженість позиції автора-ведучої.

Телеведучий - людина, яка завойовує аудиторію масштабністю своєї особистості. Найвищий професіоналізм ведучого - це його інтелігентність, телевізійний талант, ерудиція, вміння зберегти "обличчя" за будь-яких обставин, переконання глядачів у тому, що вони отримують найдостовірнішу, найоб'єктивнішу інформацію. Аудиторія сприймає телеведучого як транслятора інформації, якщо він і не сам проводив розслідування і не сам добував факти, то його обов'язок - вміло і тактовно їх подати.

Розглядаючи західні праці з теорії тележурналістики знаходимо таке визначення мети журналістської роботи: "перетворювати конфлікти у план дискусії" [69. Brian MCNair. News and journalism in the UK. - NY., - 1996. - С. 51.], тобто не загострювати завжди існуючі суперечності, а знаходити точки дотику конфліктних сторін, шукати компроміси. Можливо, ведучий програми деякою мірою повинен відчувати себе "соціальним педагогом". Телевізійна комунікація вимагає встановлювати особистісні контакти аудиторії з комунікатором, щоб скласти судження про нього і про цінності його повідомлення. Саме цим і пояснюється значення і привабливість для аудиторії телевізійної інформації, персоніфікованої її автором і учасниками подій. Цим пояснюється прагнення найбільших телекомпаній мати таких постійних телеведучих і репортерів, особистість яких привертала б симпатії та довіру глядачів.

Кикахина і Сафарова розглядають телеведучого як людину яка втілює в собі декілька особистостей. Професійна діяльність висуває ряд специфічних вимог до психічних і особистісних якостей телеведучого, визначає його когнітивно-комунікативний стиль. Мета ведучого - встановити контакт, але зробити це дуже тонко. [70. Кикахина Ю. Личность информационных телевизионных выпусков: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.10 - журналистика. - Владивосток, 2001. - С. 1.].

Ведучий повинен передати глядачеві відчуття, що він знає і розуміє інформацію, яку повідомляє. Очі - вікна, через які глядач бачить думки та емоції ведучого. По очах видно, що ведучий разом із своїм глядачем переживає за події, що відбуваються. Телеглядачі не стільки слухають мову телеведучого, скільки читають на його обличчі народження думок, вони стежать за емоціями, жестами, за інтонацією його голосу. Професор Бердвіссл встановив, що в середньому людина говорить словами тільки 10-11 хвилин у день, що словесне спілкування у бесіді займає менше 35 %, а більше 65 % інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування [ 71. Сафарова Л. Невербальное составляющие коммуникативного стиля телеведущего (лекция). - Одесса, 2005. - С. 1.].

Саппак зазначає основні якості, якими має володіти телеведучий:

1. привітна зовнішність;

2. голос і мова;

3. освіта і життєвий досвід;

4. уява;

5. скромність, що ґрунтується на вірі в себе;

6. хороша реакція та ін.[ 72. Саппак В. Телевидение и мы. - М.: Искусство, 1963. - С. 138.]