Тема 1. Завдання та організаційна структура юридичної служби.

1. Поняття правової роботи та юридичної служби.

Юридична служба має порівняно недовгу історію. Така служба існувала не завжди, а із появою юрисконсультів (у сучасному розумінні цієї професії) в організаціях, на підприємствах, в установах довший час її статус не був регламентований будь-яким державним нормативно-правовим актом. 

У дореволюційний період у Росії найбільш близьким до юрисконсульта за видом діяльності був прикажчик. Він вступав у правовідносини із третіми особами як повноважний представник свого довірителя. Прикажчик мав обов язок діяти суто у межах даного йому доручення, на підставі законодавства та у відповідності зі звичаями ділового обігу. За неякісне виконання доручення, зокрема, за шкоду, завдану своєму довірителю, прикажчик у певних випадках підлягав цивільно-правовій та кримінально-правовій відповідальності. 

Події жовтня 1917 року призвели до зламу системи імперського права та створення нового, радянського, законодавства. Однак в цій системі до 1972 року не було нормативних актів, які б належним чином регулювали діяльність юридичної служби. При цьому об їм правової роботи в установах та організаціях радянської держави фактично був досить великим. Протягом кількох десятиліть правова робота на підприємствах велася юрисконсультами, які на розсуд керівництва включалися у різні відділи управлінських структур (постачання, збуту, кадрів і т.п.), а у багатьох організаціях юристів взагалі не було. Відсутність нормативної регламентації на державному рівні прав, обов язків, відповідальності, вимог до кваліфікації юрисконсультів негативно позначалася на ефективності правової роботи у народному господарстві. 

22 червня 1972 року Радою Міністрів СРСР було прийнято постанову № 467 «Про затвердження Загального положення про юридичний відділ (бюро), головного (старшого) юрисконсульта міністерства, відомства, виконавчого комітету Ради депутатів трудящих, підприємства, організації, установи» яке вперше регулювало правовий статус юридичної служби. 

На сьогоднішній день в Україні діє Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 року № 690, а також деякі інші нормативні акти, які регулюють діяльність юридичної служби в Україні. 

Правова робота – один з елементів управління народним господарством, реалізація норм права у господарській діяльності. 

Здійснюючи управління у сфері господарської діяльності, держава, її органи, з одного боку, встановлюють певні правила господарювання, що закріплені в нормах права, з другого боку – реалізують ці правила в процесі щоденної управлінської та господарської діяльності. Таким чином, у поняття правової роботи входить як правотворча, так і правозастосовна діяльність, а також діяльність по використанню норм права у різних формах. 

Одна з необхідних умов нормальної господарської діяльності – активне використання правових засобів. В умовах ринкової економіки, а відповідно, економічних методів керівництва господарською діяльністю, необхідна чітка організація правової роботи в усіх галузях господарювання. Зумовлено це багатьма факторами, але в першу чергу тим, що тільки використовуючи повною мірою надані державою, нормами права повноваження в галузі господарського та іншого законодавства, кожне підприємство зокрема і господарство в цілому може нормально розвиватися, функціонувати, досягати високих економічних результатів. 

Юридична служба – це той підрозділ апарату управління, який і займається безпосередньо правовою роботою, і керує нею, спрямовує її та організовує. 

Правова робота – це органічна частина діяльності всіх підрозділів апарату управління організації, підприємства. 

Юридична служба – це частина апарату управління, яка відрізняється від інших тим, що вона не тільки веде певну ділянку правової роботи, але й виступає головним організатором правової роботи стосовно інших підрозділів апарату управління. 

Юридична служба – відособлений підрозділ, який здійснює правове забезпечення, правовий супровід господарської діяльності підприємства і який веде свою діяльність у відповідності до чинного законодавства України та міжнародного права. 

Призначення юридичної служби полягає у покращенні всіх показників діяльності організації правовими засобами.