Принципи права соціального забезпечення вступ

Формування певних уявлень суспільства щодо соціального захисту населення, зокрема людей похилого віку, інвалідів, громадян пільгових категорій, потребує особливої турботи та допомоги з боку держави. Основними складовими державної політики є гарантування громадянам України прав на соціальний захист, посилення матеріальної підтримки найбільш соціально незахищених верств населення та своєчасного надання їм адресної допомоги.

Останнім часом знижується життєвий рівень більшої частини населення, відбувається розшарування суспільства за рівнем доходів, зростає безробіття, втрачаються стимули до продуктивної праці, погіршується демографічна ситуація.

Всі ці зміни відбуваються не просто так. Населення, розуміючи, що їх життєвий рівень з кожним новим законом, постановою, указом буде знижуватись, відмовляється працювати на користь держави; громадяни шукають дохід в інших країнах або ступають на шлях злочинності. Постає питання: чому це відбувається і як це змінити?

Велика частка діючого законодавства побудована на чому завгодно, але тільки не на правових принципах. І в цьому є загальна проблема наших законотворців. Адже не просто так кожну дисципліну, кожну галузь права починають вивчати із її керівних засад, предмету, методу і, найголовніше, принципів.

Принципи права визначають шляхи вдосконалення правових норм і є тим самим керівними ідеями для законодавця. Вони - своєрідна сполучна ланка між основними закономірностями розвитку й функціонування суспільства та правовою системою. Завдяки принципам права система адаптується до найважливіших інтересів і потреб людини та суспільства, стає сумісною з ним.

Відомо, що право як загально соціальне явище виникає та існує незалежно від держави. Воно формується всіма соціальними інститутами громадянського суспільства, виникає на засадах безпосередньої взаємодії суб'єктів і існує у вигляді найбільш зрозумілих принципів правового порядку регулювання суспільних відносин. Тобто це таке право, яке безпосередньо утворює саме суспільство. Воно зумовлене природною свідомістю людей, їх життєвими потребами. Лише з появою держави виникає юридичне право у надрах уже існуючого загальносоціального права. Тому вважається, що принципи юридичного (позитивного) права необхідно шукати не в ідеологічних категоріях, а виводити безпосередньо з правової матерії. Відомий теоретик трудового права Р.З. Лівшиць зазначив, що «принципи права охоплюють усю правову матерію - і ідеї, і норми, і відносини - та надають їй логічності, послідовності, збалансованості. У принципах права ніби синтезується світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Принципи - це свого роду «сухий залишок» найбагатшої правової матерії, її суть, звільнена від конкретики. Принципи відіграють роль орієнтирів у формуванні права». Отже, юридичне право не може суттєво відступати від усталених і апробованих постулатів загальносоціального права. Зрештою, більшість з них держава закріплює у нормативних актах і вони продовжують свою регулятивну функцію вже як юридичне право.

«Принципи загальносоціального права, - наголошує А.М. Колодій, - передаються юридичному праву, тому що законодавець не може не враховувати думки суспільства і тому що ця думка акумулюється насамперед у цих принципах - особливо це стосується демократичного (громадянського) суспільства».

Система чинного юридичного права повинна своїм змістовним нормативним наповненням чітко відповідати конкретним принципам права. Якщо через якісь об'єктивні обставини ті чи інші принципи права припиняють своє існування, то норми права, інститути або галузі, які на них опиралися, зазвичай втрачають свої регулятивні властивості. Так само, якщо певні правові акти розроблено і прийнято законодавцем без урахування вимог принципів права, то вони не забезпечуватимуть ефективного регулювання суспільних відносин і їх, зрештою, потрібно буде або скасувати, або вдосконалювати.