Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський комерційний технікум

Навчальна дисципліна:

Податкова система

Л е к ц і я № 9

на тему №6

«Фіксований сільськогосподарський податок»

для студентів спеціальності:

5.03050901 “Бухгалтерський облік”

Склала викладач: Чорна А.А.

Розглянуто

на засіданні циклової комісії

обліково – економічних дисциплін

Протокол № ____

від “___” ______ 20__р.

Голова циклової комісії ______І.М. Щербак

Лекція №9

Тема 6: «Фіксований сільськогосподарський податок»

Мета: набуття та систематизація студентами знань щодо:

• визначення поняття «фіксований сільськогосподарський податок», його соціально-економічного значення;

• характеристики його елементів;

• загальних засад встановлення фіксованого сільськогосподарського податку згідно Податкового кодексу України.

Після вивчення теми студенти повинні

знати: поняття «фіксований сільськогосподарський податок»; необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських товаровиробників; перелік податків і зборів, в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок; загальні засади встановлення фіксованого сільськогосподарського податку; порядок нарахування, подання звітності та строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку; особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами; відповідальність платників податку;

вміти: складати податкову декларацію фіксованого сільськогосподарського податку.

План

1.Фіксований сільськогосподарський податок як джерело надходжень до бюджету. Необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських товаровиробників. Перелік податків і зборів, в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок.

2.Платники фіксованого сільськогосподарського податку. Об'єкт, база оподаткування та ставки фіксованого сільськогосподарського податку. Податковий (звітний) період.

3.Порядок нарахування, подання звітності та строки сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Література:

1.Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами)// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17 (Розділ ХІV Глава 2 ст.301-306)

2. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України: Закон України від 07.07.2011 № 3609-VI (із змінами)

3. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів: Закон України від 22 грудня 2011 року № 4235-VІ.

4. Про фіксований сільськогосподарський податок: від 16.02.2012 р. № 4790/7/15-2217ф/Державна податкова служба України, Лист.

5. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. / кол. авторів [заг. редакція, М. Я Азарова]. – К.: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. – 2389 с.

6. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу. Навч. посіб. / за заг. ред. П. Й. Атамаса - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с. //http://pidruchniki.ws/18150409/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/oblik_ta_

opodatkuvannya_pidpriyemstv_malogo_biznesu_-_atamas_py//(п.3.5)

Домашнє завдання:

1.Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами. Порядок набуття та скасування статусу платника податку.

2.Відповідальність платників податку

Література:

1. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами)// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17 (Розділ ХІV Глава 2 ст.307-309)

2. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України: Закон України від 07.07.2011 № 3609-VI(із змінами)

3. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів: Закон України від 22 грудня 2011 року № 4235-VІ.

4. Про фіксований сільськогосподарський податок: від 16.02.2012 р. № 4790/7/15-2217ф/Державна податкова служба України, Лист.

1.Фіксований сільськогосподарський податок як джерело надходжень до бюджету. Необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських товаровиробників. Перелік податків і зборів, в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок.

За роки становлення ринкової економіки в Україні податкова політика щодо сільського господарства та механізми її реалізації набули особливого значення. Специфіка галузі, яка має об’єктивний характер, вимагає відповідного відображення у податковому законодавстві особливостей оподаткування сільськогосподарських виробників. Недостатнє її врахування при формуванні податкових механізмів призводить до спотворення їх впливу на економічні процеси, незабезпечення належного використання функцій податків. Найбільш прийнятною для розв’язання першочергових завдань, що стоять перед галуззю, є така система оподаткування, яка відповідає стану її економіки та об’єктивно відображає її специфіку.

Нині податки у сільському господарстві використовуються у якості особливого інструмента державної фінансової підтримки, специфічного засобу формування фінансових ресурсів в умовах відсутності більш дієвих важелів підтримки (наприклад, прямого бюджетного фінансування). Водночас, практично не забезпечується функціонування регулюючої та фіскальної їх функцій. Крім того, в сфері оподаткування сільськогосподарських виробників в останні роки приймаються більше політичні, ніж науково-обґрунтовані рішення, що, зокрема, яскраво підтверджується щорічною пролонгацією дії спеціальних режимів оподаткування на наступний рік без належної аргументації. Такий підхід не додає стабільності в оподаткуванні галузі, постійно тримаючи в напрузі виробників та інвесторів.

У період становлення незалежності України обумовило необхідність в розробці власної податкової системи, процес розбудови якої започаткований у 1991 р. Податкові відносини сільськогосподарських товаровиробників з державним бюджетом, як і платників податків інших галузей економіки, регулювався Законом «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р., яким закладались основи функціонування системи оподаткування для всіх типів підприємств.

Необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських товаровиробників була обумовлена збитковістю або низькою прибутковістю сільського виробництва. З часом ситуація погіршувалась, а у 1998 році економіка колективних господарств опинилась взагалі на межі колапсу – 83% збиткових господарств у цілому в АПК, причому близько 93% безпосередньо сільськогосподарського профілю. Високі податкові ставки лише загострили ситуацію, спричинили збільшення тіньового сектору та закриття сільськогосподарських підприємств. Така ситуація потребувала адекватних змін у податковій політиці.

Для врегулювання ситуації, що склалась в аграрному секторі Законом України «Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських товаровиробників» № 25–ВР від 15.01.1998 р. було запроваджено спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), який з’явився в порядку експерименту в 1998 році у трьох регіонах України: Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області. Господарства, що відповідали нормам цього закону, сплачували ФСП, який охоплював 12 податків та зборів, в тому числі податок на прибуток, плату за землю, відрахування до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування.

Суб’єктом оподаткування ФСП вважались товаровиробники, які виробляли сільськогосподарську продукцію, і їх валовий дохід від операцій з продажу цієї продукції за попередній звітний (податковий) рік перевищував 50% загальної суми валового доходу підприємства. Тобто було введено межу, нижче якої підприємство не вважалося сільськогосподарським товаровиробником.

Цей закон визначав об’єктом оподаткування землю, а точніше, площу ріллі, передану сільськогосподарському товаровиробникові у власність чи надану йому в користування. Величина нарахованого податку залежала від обсягу землі, а не від розміру фінансових результатів підприємства.

З 1 січня 1999 р. Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» № 320 від 17.12.1998 р. дія досліджуваного податку була поширена на всій території країни.

Наступним кроком з боку органів державної влади, з метою стабілізації сільськогосподарського виробництва та покращення фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників, було дозволено з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. звільняти платників ФСП від його сплати, за винятком внесення платежів на обов’язкове державне пенсійне страхування (68%) та обов’язкове соціальне страхування (2%)

Найбільше податкове навантаження формували нарахування на фонд оплати праці у вигляді внесків до Пенсійного фонду, Фонду ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та решти соціальних фондів. Включення соціальних внесків до ФСП дозволило знизити собівартість сільськогосподарської продукції в середньому на 5–7%.

Звільнення платників ФСП від сплати внесків до державних цільових фондів забезпечило аграріям значну податкову економію, проте через їх обмежену участь у формуванні коштів соціальних фондів, і насамперед Пенсійного, обернулося зниженням рівня соціального захисту найнятих у галузі працівників.

Що стосується решти податків і обов’язкових платежів, то вони мали значно менше навантаження на суб’єктів оподаткування. Так, один із основних бюджетоформуючих податків – податок на прибуток – в останні перед запровадженням ФСП роки практично не стосувався відповідно, відсутність об’єкта оподаткування (як вже зазначалось збитковими були до 93% господарств).

Комунальний податок не входив до сплати сільськогосподарськими підприємствами незалежно від обраної системи оподаткування, тому його включення до складу ФСП було недоцільним. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, має свої особливості й стосується специфічної діяльності, пов’язаної з видобутком корисних копалин, до якої більшість сільськогосподарських підприємств не мають відношення.

Відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» головною умовою одержання права переходу на сплату ФСП була приналежність суб’єкта до сільськогосподарської галузі, обумовленої виходячи із зазначених у законі критеріїв. Платниками ФСП могли бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, що займались виробництвом сільськогосподарської продукції. При цьому однією з основних умов реєстрації суб’єкта господарювання як платника ФСП було те, що сума отримана такими підприємствами від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва й продуктів її переробки за попередній звітній рік, повинна була бути не менше 50% від загальної суми валового доходу підприємства. Варто також відзначити, що, якщо господарюючий суб’єкт створювався шляхом злиття, приєднання,розподілу (виділення), а також реорганізації згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то вищевказана норма в розмірі 50% поширюється на: всіх, що поєднуються, або зливаються суб’єктів солідарно, кожний окремий суб’єкт, створений шляхом розділу або виділення, суб’єкт, створений шляхом реорганізації.

Із запровадженням ФСП у 1999 р. надавалось право вибору сплати даного податку як коштами, так і натуральними поставками, що сприяло своєчасним розрахункам з бюджетом.

Однак потрібно наголосити й на тому, що на початку функціонування ФСП у платників виникали певні труднощі з визначенням кількості продукції, яка поставлялась у рахунок його сплати.

Так, діючим на той час законодавством передбачалось, що кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара угідь визначається на початку року і не підлягає коригуванню у зв’язку зі зміною на неї ціни. Проте механізму визначення кількості сільськогосподарської продукції, яка мала постачатись у рахунок ФСП, ще не було розроблено.

Це стало можливим лише після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку» від 23 квітня 1999 р. № 658, відповідно до якої, для визначення кількості сільськогосподарської продукції, яка мала поставлятись у рахунок ФСП з одного гектара угідь, за еквівалент було взято одну тонну пшениці третього класу. Ціни на пшеницю мали щорічно затверджуватись Кабінетом Міністрів України.

Однак, внаслідок значного диспаритету цін, інфляційних процесів та неналежного правового регулювання, господарствам стало невигідно здавати зерно у рахунок сплати ФСП.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ФСП» від 03.04.2003 р. №659–ІV, поставки сільськогосподарської продукції у рахунок сплати ФСП було скасовано. З цього часу сільськогосподарські підприємства почали сплачувати його лише у грошовій формі, що значно спростило сам порядок розрахунків із державою.

Разом з послабленням податкового тиску на аграріїв знаходиться також чимало бажаючих скористатися податковими пільгами – вони використовували сільськогосподарське виробництво як прикриття для інших прибуткових видів діяльності (торгівля високоліквідними товарами) та як спосіб уникнення оподаткування. З метою запобігання таких проявів протягом 1999–2003 рр. практикувалося застосування підвищувальних коефіцієнтів до сум нарахованого сільськогосподарського податку для платників, у яких величина нарахованих у 1997 р. податків більш як у 3 рази перевищувала розраховану у звітному році суму ФСП: 1,5 – при перевищенні у 3–4 рази; 2 – при перевищенні більш як у 4 рази. Цей захід дозволив лише частково вирішити питання нерівномірного податкового навантаження на сільгоспвиробників.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств» від 23.12.2004 р. №2287, змінено порядок справляння ФСП, із його складу було виключено внески до соціальних фондів та запроваджено бюджетну компенсацію доходів Пенсійного фонду, недоодержаних від платників ФСП, чим відновлено право працівників цих підприємств на матеріальне забезпечення у старості.

З 2005 р. було розширене коло платників ФСП – до нього змогли приєднатися господарства, що займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах. Водночас починаючи з 2004 р., з метою недопущення зловживань у сфері справляння ФСП та зменшення кількості випадків несанкціонованого користування пільгами, мінімальну одержану від реалізації сільськогосподарської продукції частку доходу, необхідну для набуття (підтвердження) статусу платника ФСП, було збільшено до 75%, а з 2005 р. стало неможливим зареєструватися платником цього податку в момент створення підприємства.

Серйозні зміни торкнулися переліку податків, у рахунок яких сплачувався ФСП в той час: його було скорочено з 12 до 6 податків, серед яких дійсно обтяжливим для товаровиробників може бути тільки один – податок на прибуток.

Законом України від 31.10.2008 р. № 639 «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було знято обмеження щодо терміну дії Закону «Про ФСП».

Однією з найважливіших подій в існуванні цього податку стало прийняття у 2010 році Податкового кодексу України, де главою 2 розділу ХІV регулюється сплата ФСП. Саме він, став більш уніфікованим законодавчим документом, у якому зібрано і доопрацьовано всі основні положення та нормативні документи якими регламентувалась сплата ФСП.

Фіксований сільськогосподарський податок віднесено до спеціального податкового режиму, що визначає особливий порядок його справляння та інші його складові й елементи і регламентується розділом XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Кодексом (ст. 11 Кодексу).

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів (пп. 14.1.256 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

1. Податок на прибуток підприємств, податку на дивіденди (ч. 3 пп. 153.3.2 ПКУ).

2. Земельний податок, але тільки за землі, які використовуються для товарного сільгоспвиробництва. За інші ділянки земельний податок сплачується.

3. Збір за спеціальне використання води.

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Сплату єдиного соціального внеску регулює Закон про ЄСВ. Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається, як питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу (пп. 14.1.262 ПКУ).

Новостворені особи повинні надати (п. 308.1 ПКУ) наступний комплект документів:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, із яких справляється податок, та/або земель водного фонду внутрішніх водойм - податковому органу за місцем реєстрації;

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - податковому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - податковому органу за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - податковому органу за своїм місцезнаходженням та/ або за місцем розташування земельних ділянок.

Остання довідка не містить прив'язки до державного земельного кадастру, але в ній мають бути відомості про кожний документ, що встановлює право власності (користування) землею, у тому числі про договори оренди земельних паїв.

Протягом 10-ти робочих днів після подання документів податковий орган повинен видати підприємству довідку про набуття або підтвердження статусу платника ФСП (п. 308.3 ПКУ).

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо така особа подає письмову заяву щодо добровільного зняття з такої податкової реєстрації.

Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за рішенням податкового органу, якщо:

- така особа підпадає під регулювання норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- така особа ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному періоді на загальних підставах.

Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

2.Платники фіксованого сільськогосподарського податку. Об'єкт, база оподаткування та ставки фіксованого сільськогосподарського податку. Податковий (звітний) період. (ст.301-305 ПКУ)

Платниками податку з урахуванням обмежень, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У селекційних центрах, на підприємствах (в об'єднаннях) з племінної справи у тваринництві до продукції власного виробництва також належать племінні (генетичні) ресурси, придбані в інших селекційних центрах, на підприємствах (в об'єднаннях) із племінної справи у тваринництві та реалізовані вітчизняним підприємствам для осіменіння маточного поголів'я тварин.

Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на: усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються; кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу; особу, утворену шляхом перетворення.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття або приєднання, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які беруть участь у їх утворенні, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Не може бути зареєстрований як платник податку:

• суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

• суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

• суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).