МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

"ЛЬВIВСЬКА ПОЛIТЕХНIКА"

Створення складань у системі компас-3d

Методичні вказівки для практичних робіт з курсу

“ОСНОВИ АВТОМАТИЗОВАНОГО

ПРОЕКТУВАННЯ”

для студентів напрямків

«Інженерна механіка»

«Машинобудування»

«Автомобільний транспорт»

2011

“СТВОРЕННЯ СКЛАДАНЬ У СИСТЕМІ КОМПАС-3D”. Методичні вказівки для практичних робіт з курсу “Основи автоматизованого проектування” для студентів напрямків «Інженерна механіка»,«Машинобудування», «Автомобільний транспорт» / Укл. М.В. Бойко, Р.В.Лампіка, В.Г. Топільницький. –Львiв: Національний університет “Львівська політехніка”, 2011. - 32с.

Укладачі: Михайло Васильович Бойко

Роман Володимирович Лампіка Володимир Григорович Топільницький

Вiдповiдальний за випуск: проф. Стоцько З.А.

Моделювання складань

Складання є окремим типом документа системи КОМПАС. Стандартне розширення файлу складання - a3d.

Загальні принципи моделювання складань

Зборка в КОМПАС-3D cкладається з компонентів.

Компонентами називаються складові деталі в зборці, підзборки і стандартні вироби.

Компоненти записані в окремих файлах на диску. У зборці зберігаються посилання на ці компоненти.

Користувач може вказати взаємне положення компонентів зборки, задавши параметричні зв'язки між їхніми гранями, ребрами і вершинами (наприклад, співпадіння граней двох деталей або співвісність втулки й отвору). Ці параметричні зв'язки називаються спряженнями.

У зборці можна виконати формотворні операції, що імітують опрацювання виробу в зборі (наприклад, створити отвір, що проходить через усі компоненти зборки і відтяти частину складання площиною).

Проектування “знизу вгору”

Якщо на диску існують усі компоненти,із яких повинне складатися складання, їх можна вставити в складання, а потім установити необхідні сполучення. Такий спосіб проектування нагадує дії слюсаря-збирача, що послідовно додає в складання деталі і вузли й вказує їхнє взаємне розсташування.

Проектування “зверху вниз”

Якщо компоненти ще не існують, їх можна моделювати просто в складанні. При цьому перший компонент (наприклад, деталь) моделюється в звичайному порядку, а при моделюванні наступних компонентів використовуються існуючі. Наприклад, ескіз основи нової деталі створюється на грані існуючої деталі і повторює її контур, а траєкторією цього ескізу при виконанні кінематичної операції стає ребро іншої деталі. У цьому випадку параметричні зв'язки між деталями виникають в процесі побудови, а згодом при редагуванні одних компонентів інші перебудовуються автоматично.

Змішаний спосіб проектування

На практиці найчастіше використовується змішаний спосіб проектування, що містить у собі прийоми проектування “зверху вниз” і “знизу вгору”.

У складання вставляються готові моделі компонентів, що визначають її параметри, а також моделі стандартних виробів. Наприклад, при проектуванні редуктора спочатку створюються моделі окремих деталей зубчастих коліс, потім ці деталі вставляються в складання і проводиться їхнє компонування. Інші компоненти (наприклад, корпус, кришки та інші деталі, що оточують колесо і залежать від його розміру і положення) створюються “на місці” (у складанні).