Музичний інструмент
Винятково важливе значення для роботи хору має музичний інструмент. Це може бути фортепіано, фісгармонія, баян. Найбільше поширення в практиці одержали фортепіано і баян. Останній по своєму звуковилученню (тягучий звук) як не можна краще відповідає хоровому звучанню, але, на жаль, він не в змозі виконувати усю фактуру супроводу, особливо в творах музичної класики. Тому найбільш універсальним інструментом варто вважати фортепіано. З різних видів його найбільші зручності надає рояль. Піаніно не може бути рекомендоване з тієї причини, що при користуванні ним немає гарного спілкування між керівником, колективом і концертмейстером. Особливого ж утруднення виникають у цьому відношенні в тих випадках, коли керівник працює з хором без концертмейстера.
Інструмент, з яким працює хор, повинний бути завжди добре настроєним. Фальшивий інструмент зовсім нетерпимий, тому що він буде псувати музичний слух співаючих і згубно впливати на хорову звучність.
Нотна бібліотеки хору
Немаловажне значення для успішної роботи хорового колективу має наявність своєї бібліотеки, що включала б у себе навчальні посібники і ноти вивчаємих творів.
Навчальні посібники підбираються для хорового колективу відповідно до рівня його музичної продвинутості. Настінні таблиці по музичній грамоті і підручники по сольфеджіо є тим необхідним матеріалом, без якого неможливо налагодити систематичні навчальні заняття.
Робота по вивченню репертуару виявляється найбільш успішної в тому випадку, якщо хоровий колектив має у своєму розпорядженні таку кількість хорових партій, що їх вистачає на весь склад. Потрібно вважати правильним, коли кожен учасник хору має свій екземпляр. Але здійснити це важко через відсутність у нашій практиці таких закладів, що могли б механізованим способом розмножувати хорові партії. Тільки незначна частина самодіяльних хорових колективів має можливість користатися друкованими хоровими партіями. Однак, більшість їх змушена обмежуватися рукописними партіями. При цих умовах не може бути мови про те, щоб кожен учасник мав свій екземпляр. Суцільно і поруч спостерігаються випадки, коли однією партією змушені користатися чотири – п'ять чоловік. Це повинно визнати несприятним через те, що недостатність нотних партій ускладнює процес вивчення хорового твору. Керівнику варто домагатися такого положення, щоб кожною партією користалося не більш двох співаків. Якщо хор великий по своєму складі, то забезпечити його нотними партіями важко. Про нотну бібліотеку повинна піклуватися установа, при якій працює хор. При складанні кошторису хорового колективу необхідно включати в нього витрати на переписування нот і придбання їх. У крайньому випадку переписування нотних партій можуть здійснювати самі учасники хору, кожний для себе. Бібліотеку повинні складати не тільки ті твори, що розучуються в поточний час. Її потрібно систематично поповнювати з урахуванням діяльності хору в наступні роки.
Бібліотека хору повинна знаходитися в такому порядку, щоб можна було відразу знайти потрібні ноти і швидко роздати їх співаючим. Практика показує, що найкращим є такий порядок, при якому на кожен вивчаємий твір заводиться спеціальна папці, і в ній зберігаються партитура і хорові партії даного твору.