Тема 8. Витрати підприємства.

План:

1. Характеристика витрат і їх класифікація.

2. Групування витрат за економічними елементами.

3. Види і показники собівартості продукції.

4. Методи калькулювання продукції.

1. Характеристика витрат і їх класифікація.

Витрати підприємства — це грошовий вираз використовування факторів виробництва для виробництва та реалізації продукції.

Витрати – це грошова форма витрачених за певний період ресурсів для здійснення діяльності підприємства.

Витрати підприємств і організацій в Україні з 1.01.2000 р. приведені у відповідність до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку Відповідно до П(С)БО 16 „Витрати” витрати – це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Таблиця 1

Класифікація витрат на виробництво

№ пп	Ознаки	Витрати
1	За місцем виникнення	Витрати виробництва, цеху, лісництва, лісових розсадників, дільниць, бригад, служб та ін.
2	За видами продукції, робіт, послуг	Витрати на вироби, об’єкти, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію.
3	За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції.
4	За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі.
5	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати умовно-змінні, умовно-постійні.
6	За календарними періодами	Витрати поточні, одноразові.

1) За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за лісництвами, цехами і іншими структурними підрозділами підприємства.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво лісогосподарського підприємства поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належить:

• штучне лісовідновлення;

• лісорозведення на землях, непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо);

• полезахисне лісорозведення (за договорами);

• створення лісонасіннєвої бази (лісонасінних плантацій, ділянок);

• лісогосподарські заходи по формуванню високопродуктивних насаджень;

• будівництво доріг лісогосподарського призначення;

• гідролісомеліорація і лісоосушення;

• заготівля лісового насіння;

• лісогосподарські заходи, включаючи послуги по охороні і відтворенню диких тварин;

• природне лісовідновлення;

• охорона лісів від пошкоджень, самовільних порубок тощо;

• заходи по захисту лісів від шкідників і хвороб;

• заходи по охороні лісів від пожеж;

• лісозаготівлі на лісосіках головного користування;

• інші виробництва (деревообробка, лісохімія, видобуток живиці, виробництво товарів з відходів, виробництво консервів, побічне користування і сільське господарство).

До допоміжного виробництва належить:

• виробництво теплової енергії;

• утримання електроенергетичного господарства;

• ремонтно-механічні майстерні;

• утримання і експлуатація авто-тракторного парку, гужового транспорту;

• утримання лісовозних доріг та доріг лісогосподарського призначення;

• утримання і експлуатація спеціальних машин;

• промислове водопостачання;

• утримання і експлуатація залізничного транспорту;

• утримання і експлуатація навантажувально-розвантажувальних і інших механізмів на нижніх складах;

• утримання і експлуатація лісопильних і шпалопильних верстатів;

• утримання і експлуатація деревообробних верстатів і механізмів;

• експлуатація водного флоту і ін.

До непромислового господарства належать: невідомчий транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участь у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, об'єктів робіт, послуг чи окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями.

2) За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на основне і допоміжне виробництво, а також витрати на окремі види виробів.

3) За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, окремі матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю. До складу прямих матеріальних витрат зараховується вартість сировини й основних матеріалів, що складають основу виробленої продукції, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, які відносяться до конкретного об’єкту витрат. Суму прямих витрат можна розрахувати за такою формулою:

де П_в — прямі витрати на виготовлення продукції;

М — вартість матеріалів, які використовуються при виготовленні продукції робіт матеріалів.

З — витрати на оплату праці, включаючи виплати стимулюючого характеру

А — витрати на утримання та експлуатацію машин і механізмів, які включають амортизаційні відрахування на повне відновлення машин, механізмів та інших промислових основних фондів.

Прямі витрати розподіляються на постійні та змінні. Сума постійних витрат у певних межах не залежить від кількості виготовленої продукції. До складу цих витрат належать витрати на утримання й експлуатацію будівель і споруд, управління. Сума змінних витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції.

Непрямі витрати пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись до того чи іншого виду продукції (заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу тощо). Непрямі витрати включають:

• адміністративно-господарські витрати, які передбачають оплату праці адміністративно-господарського персоналу, відчислення на соціальні потреби, утримання на канцелярські потреби, відрядження тощо;

• витрати на обслуговування робітників, включаючи витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, на забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних та побутових послуг, витрати на охорону праці і техніку безпеки тощо;

• витрати на організацію виробництва продукції на майданчиках, включаючи витрати, що пов’язані зі знесенням та ремонтом малоцінних і швидкозношуваних інструментів та інвентарю;

• інші непрямі витрати, які включають платежі з обов’язкового страхування майна господарчої організації; платежі за кредитами банків у межах ставки, встановленої законом; витрати, що пов’язані з рекламою та ін.;

• витрати, що не враховані в нормах накладних витрат, але віднесені на їх рахунок.

4) За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшеням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням, тобто витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю лісництв, цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

У сумі постійні та змінні витрати утворюють загальні, або валові, витрати:

де ТС — валові витрати;

ГС — постійні витрати;

VС — змінні витрати.

Велике значення для визначення об’єму виробництва, здатного забезпечити прибуток підприємству, має розрахунок граничних витрат.

Додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням випуску продукції на одну одиницю, називаються граничними (S_гр). Оскільки постійні витрати не змінюються зі зміною об’єму випуску продукції, рівень і динаміка граничних витрат визначаються лише змінними витратами. Отже, ми можемо записати граничні витрати так:

де ∆VС— приріст змінних витрат;

∆Q — приріст об’єму випуску продукції.

Середні витрати є витратами на одиницю випуску продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні валові, середні постійні, середні змінні витрати.

Середні валові витрати є часткою від ділення валових витрат на об’єм випуску продукції:

де S_сер — середні валові витрати;

ТС — валові витрати;

Q — об’єм випуску продукції.

Середні постійні витрати відповідно дорівнюють:

де AFС — середні постійні витрати;

FС — постійні витрати;

Q — об’єм випуску продукції.

Середні же змінні можна розрахувати так:

де АVС — середні змінні витрати;

VС — змінні витрати;

Q — об’єм випуску продукції.

Порівнюючи середні валові витрати з ціною продукції, можна визначити прибутковість виробництва продукції.

Приклад розрахунку кількісної величини різних видів витрат виробництва наведений у табл.1.

 Таблиця 2