Лекція № 5. «Основи здорового способу життя» Тема №1. Поняття здорового способу життя.

Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук визначають цю категорію таким чином.

Спосіб життя - це діяльність людини у загальному вигляді, зокрема сукупність істотних рис, що характеризують діяльність народів, класів, соціальних груп, особистостей, яка (діяльність) детермінована умовами певної суспільно-економічної формації, способом виробництва, рівнем життя, сукупністю природно-географічних і суспільно-історичних умов, ціннісних установок, що притаманні окремим індивідам, соціальним групам, суспільству в цілому.

З цієї філософської платформи походить визначення, що здоровий спосіб життя (ЗСЖ) - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя - праці, відпочинку, побуту.

ЗСЖ - так звана формула здоров`я, що означає усі дії людини, безпосередньо спрямовані або які опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров`я.

Складові ЗСЖ включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них:

• харчування (в тому числі якісна питна вода, необхідна кількість вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок);

• побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності);

• умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку);

• рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень).

• загартування це своєрідне тренування захисних сил організму, підготовка їх до сучасної мобілізації.

• належні екологічні умови;

• достатня система охорони здоров`я.

• способи профілактики психоемоційного стресу (сюди входять різні методики дихання, аутотренінг тощо),

• викорінення шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики).

Крім того, існує багато інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а й соціального і духовного здоров`я (відсутність шкідливих звичок, пануюча світоглядна установка на пріоритетну цінність здоров`я тощо).

Здоровий спосіб життя як засіб досягнення здоров’я. За визначенням експертів ВООЗ, спосіб життя – це спосіб існування, який визначає ступінь соціальної, фізичної, духовної свободи індивіда і ґрунтується на взаємодії між умовами життя й конкретними моделями поведінки індивіда.

Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства:

• працю і побут,

• суспільне життя і культуру,

• поведінку (стиль життя) людей

• духовні цінності.

Тобто поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя у цілому, який не може не впливати на здоров’я окремої особи або на здоров’я тих чи інших соціальних груп населення.

Найважчі хвороби у розвинутих країнах у наш час пов’язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які у сукупності називають способом життя. Невипадково, що академік М. М. Амосов вважав, що “…поведінка є таким же джерелом патології, як гени і середовище… Хибна поведінка людей є частішою причиною захворювань, а ніж зовнішні дії чи слабкість природи людини ”.

Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива для здоров’я, оскільки впливає на нього безпосередньо (через спосіб життя) або опосередковано (через економічні чи соціально-економічні умови, які безперечно, є основною детермінантою здоров’я). Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля самої людини, сім’ї та суспільства.

Оскільки спосіб життя значною мірою залежить від суспільних чинників, то як справедливо вважають провідні фахівці в галузі спортивної медицини, оздоровчої фізичної культури і валеології (Г. Л. Апанасенко, М. М. Амосов, І. В. Муравов), формування здорового способу життя не є прерогативою медицини.

ЗСЖ є лише засобом досягнення людиною індивідуального здоров’я

(Записати) Здоровий спосіб життя як характер життєдіяльності людини, що спрямований на формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення й передачу здоров’я– це не вигадка людства, а спосіб життя, який наближений до природи, до її законів тощо.

Основні принципи ЗСЖ (хоча і на примітивному рівні) були закладені ще філософами античності – Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Вони зробили важливий внесок у прородничо-наукове розуміння навколишнього світу та сутності самої людини. Так, Аристотель вважав, що здоров’я людини визначається саме способом життя, а тому завданням лікарів є сприяння та навчання здоров’ю як хворих так і здорових людей. Додаю також, що він вперше вказав на те, що алкоголь може негативно впливати на здоров’я нащадків.

Отже здоров’я людини повинно стати її первинною потребою. Нажаль, як свідчать дані соціологічних опитувань, для більшості людей (особливо молоді) здоров’я у рейтингу цінностей посідає останні місця. Відповідно цьому, одне з перших місць займають пріоритети чисто матеріального характеру. Це зумовлено тим, що в нашій країні ще не виражена достатньою мірою позитивна мотивація здоров’я, яка, в свою чергу, обумовлена низькою культурою в суспільстві. На думку професора І. І. Брехмана: “…культура – це не тільки засвоєні знання, вона відображає ступінь усвідомлювання людиною свого ставлення до суспільства, до природи. Насамкінець, що дуже важливо, культура є сумою моральних початків. Чи можна назвати культурними людей, які не дотримуються режиму праці і відпочинку, нехтують фізкультурою та загартуванням; зловживаючи їжею, мають зайву вагу, курять і п’ють? Звичайно, ні…”

Необхідно пам’ятати крилатий вислів стародавньогрецького філософа Сократа (469–399 до н.е.):

“Здоров’я – це ще не все, але Все – ніщо без здоров’я.”