Лекція №3 Чинники, що формують здоров’я

Тема № 1. Природні та екологічні чинники здоров'я

Цілісність та стійкість організму людини ґрунтуються на її безперервній взаємодії з навколишнім середовищем, яка, в свою чергу, обумовлюється обміном речовинами та енергією. Завдяки цьому обміну організм людини отримує необхідні речовини і створює умови для свого існування. При цьому людина, з одного боку, зазнає впливу навколишнього середовища, до якого вона вимушена постійно пристосовуватися, а з іншого, - сама своєю діяльністю змінює зовнішні умови, причому часто не завжди благополучно для себе.

Вплив сучасного природного, соціального та техногенного середовища на здоров'я людини став загальновизнаним. У розподілі чинників середовища на природні та антропогенні в умовах загального соціально-економічного прогресу спостерігається чітка тенденція розширення та поглиблення антропогенного впливу на середовище проживання людини та її природу.

Антропогенні впливи на природу висувають нові вимоги до адаптаційних систем організму, а екологія у широкому розумінні означає динамічний взаємозв'язок суспільства із середовищем, у якому воно перебуває.

Антропогенні забруднення середовища проживання людей можна поділити на чотири типи:

• звичайні забруднення, які виникають у процесі життєдіяльності людини. їхній наслідок досить зрозумілий, а методи усунення відомі;

• забруднення внаслідок катастроф та стихійних лих, наслідки яких зрозумілі, але усунення їх пов'язане з необхідністю вжиття заходів національного чи міжнародного масштабів;

• забруднення, причини яких не зрозумілі, наслідки не передбачені, а методи їх усунення не розроблені (облисіння дітей у м. Чернівці);

• змішані забруднення, окремі характеристики яких відповідають одному із перелічених вище типів (Чорнобильська АЕС).

Розглядаючи екологічні аспекти здоров'я, необхідно, перш за все, враховувати прогресуюче забруднення атмосферного повітря, ґрунту, води, харчових продуктів. На людину впливають різноманітні фізичні, хімічні та біологічні чинники довкілля, які приховують у собі генетичну небезпеку. Психоемоціональна напруженість на тлі зниження рухової активності також посилює порушення балансу взаємодії людини з природою.

Більшість чинників навколишнього середовища техногенного характеру згубно впливають на природу і за низького рівня екологічних знань людини загрожують її здоров'ю.

Необхідно зважати також на те, що за якісної і кількісної односпрямованості дії чинників на окремі групи населення результати цієї дії можуть суттєво відрізнятися залежно від стану організму, різних індивідуальних навичок, використання лікувальних засобів, заняття фізичними вправами і т. д. Тому розуміння сутності взаємовпливу і взаємодії індивідуальних особливостей організму та чинників навколишнього середови­ща дасть змогу суспільству цілеспрямовано і гармонійно формувати найбільшу цінність - здоров'я.

Отже, умови довкілля, які прямо чи опосередковано впливають на інші організми, у тому числі і на організм людини, можна поділити на:

• абіотичні (неживої природи) — світло, температура, вологість, швидкість повітря, атмосферний тиск, іонізуюче опромінення та ін.;

• біотичні - внутрішньовидові та міжвидові зв'язки організмів;

• антропогенні - вплив діяльності людини на живу природу.

Усі природні чинники впливають на організм людини через повітря, воду та харчові продукти. При цьому важливі поняття про оптимум (найбільш сприятлива інтенсивність певного чинника) та про обмеження чинників.

На підставі величезної кількості експериментальних та клінічних спостережень гігієнічною наукою розроблені нормативні величини всіх природних чинників, що впливають на організм людини. Вплив чинників на рівні цих величин сприяє правильному формуванню, зміцненню, збереженню та відтворенню здоров'я.

Характеризуючи температурний чинник, необхідно зазначити, що, незважаючи на досконалі процеси терморегуляції за значних коливань температури повітря, вони не завжди забезпечують теплову рівновагу організму. Так, уже за температури навколишнього повітря нижче +10 унаслідок значної тепловіддачі може відбутися переохолодження організму, яке спричинює порушення кровообігу та знижує захисні сили організму. За умов тривалої та інтенсивної дії низьких температур повітря можливе обмороження з імовірними незворотними змінами в тканинах.

За температури повітря вище +30 С та відносної пологості понад 80% може відбутися перегрівання організму, а під час м'язової роботи це може статись навіть за більш низької темпе­ратури. Цей стан супроводжується різким збудженням ЦНС, перевантаженням системи дихання та кровообігу, посиленням обміну речовин. Надмірне потіння може призвести до зневоднення організму.

Нормативною для житлових приміщень є температура повітря від +17° до +22 С, а відносна вологість — 30 60%.

Атмосферний тиск вважається нормальним при 760 мм рт. ст. або 1013 ГПа. Коли він знижується (декомпресія), зменшується парціальний тиск кисню у повітрі, яке ми вдихаємо. Це призводить до розвитку екзогенної гіпоксії. Швидкий перепад атмосферного тиску може спричинити вибухову деком­пресію - розрив легень та кровоносних судин.

Підвищення ж атмосферного тиску, що відбувається під час водолазних та кесонних робіт (гіпербарія), спричиняє травмування барабанних перетинок та легеневих альвеол. Окрім того, у крові та тканинах може додатково розчинятися, крім кисню, значна кількість інших газів (особливо азоту). Цей азот та надлишок кисню викликають порушення нервової системи з клінічною картиною, подібною до такої, як у разі радіоактивного опромінення. При цьому небезпечне також повернення людини в умови нормального атмосферного тиску, бо в умовах швидкої декомпресії швидкість утворення газів може пе­ребільшувати можливості легень їх виводити. Пухирці повітря можуть затримуватись у крові та тканинах (газова емболія). Такий симптомокомплекс визначається як кесонова хвороба.

Серед фізичних чинників повітря, що суттєво впливають на формування здоров'я, особливо важливе значення має іонізуюче випромінення.

Якщо малі дози іонізуючих випромінень лише стимулюють ріст особливо молодого організму, то значні дози завдають величезної шкоди.

Енергія іонізуючих променів здатна збуджувати молекули, розривати в них нетривалі зв'язки, створювати вільні радикали, які, в свою чергу, змінюють будову ДНК, перебудовують хромосоми (аберації), порушують генний апарат (мутації), погіршують склад крові, розладнують нервово-реф­лекторну діяльність, порушують ендокринну систему та ін.

Такий фізичний чинник, як ультрафіолетові промені, що здатні підвищувати тонус ЦНС, поліпшувати захисні функції шкіри та обмін речовин, а також склад шкіри, активізувати діяльність залоз внутрішньої секреції та утворення вітаміну Д, у межах коротких хвиль (менше 320 нм) здатний порушувати структуру ДНК та викликати рак шкіри.

Порушення екологічної рівноваги це друга основна причина хвороб цивілізації. Внаслідок науково-технічного прогресу два середовища - повітря та вода набувають загрозливого характеру. І якщо раніше актуальним було питання лише про їхнє забруднення, то зараз - і про їхню згубну дію.

Тема №2 Соціальні чинники здоров'я

Суттєвий вплив на стан здоров'я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан:, соціальні, відносини, засоби масової інформації, урбанізація:, конфлікти тощо. Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізняють етіологічні, тобто причинні, фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираження патологічного процесу (хвороби), і фактори ризику, які не є причиною захворювання,але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів.

Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань - грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця гоню), тобто впливати на частоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів.

Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління - на речовини, які вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним, фактором, аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними.

Розвиток людського суспільства, який супроводжується вторгненням людини в біосферу, та інша діяльність, що має глобальний характер, призводить до багатьох хвороб цивілізації. Ці хвороби - результат неправильного використання можливостей, які надає людині цивілізація. Тому вони певною мірою можуть бути попереджені. Найважливішими причинами, які зумовлюють виникнення цих хвороб та їх поширення, є передусім науково-технічний прогрес та прискорення темпу життя. Це обумовлено тим, що бурхливий розвиток цивілізації набагато випереджає біологічні еволюційні процеси. У зіткненні швидкоплинного соціального чинника та біологічної основи, яка повільно еволюціонує, полягає найголовніша причина хвороб цивілізації. Конкретні клінічні прояви відображаються у так званому неврозі невідреагованих емоцій.

З цього випливає, що людина повинна будувати соціальні взаємовідносини так, щоб звести до мінімуму негативні емоції. Такі дії можуть стати основою профілактики тих захворювань, у розвитку яких ці емоції відіграли вирішальну роль.

Тема №3 Генетичні чинники здоров'я

Останнім часом структура захворюваності населення змінюється і на перший план виступають хвороби, в яких спадковий чинник відіграє велику роль. Основні функції спадкового апарату полягають у збереженні спадкової інформації, керуванні біосинтезом білків, передаванні спадкової інформації у процесі розмноження, відновленні функції генів у разі їх пошкодження. Функції генів регулюються клітинним середовищем, у тому числі генетичними чинниками, а самі клітини - хімічними чинниками з інших клітин та чинниками навколишнього середовища.

Стійкі стрибкоподібні зміни у спадковому апараті клітини називаються мутацією. Виділяють генну та хромосомну мутації. Перша з них обумовлена змінами хімічного складу гена.

Хромосомна мутація — це зміна загальної кількості хромосом та їх структури.

Мутацію спричиняє поділ мутагенів на:

• фізичні

• хімічні

• біологічні

Серед фізичних чинників перше місце посідають іонізуюче та ультрафіолетове випромінювання.

До хімічних мутагенів відносять більшість токсичних речовин, значну кількість відходів промисловості та деякі антибіотики.

Серед біологічних мутагенів найбільш розповсюдженими є віруси.

Залежно від розмірів пошкодження спадкового апарату (генна чи хромосомна мутації) виділяють молекулярно-генетичні хромосомні хвороби. Враховуючи те, що генна мутація, порівняно з хромосомною, порушує відносно невеликі ділянки генного апарату, то ці порушення супроводжуються менш грубими змінами. Репродуктивна функція при цьому зберігається, і тому такі захворювання передаються здебільшого через покоління, тобто є спадковими в повному розумінні (короткозорість, далекозорість, аномалії розвитку кінцівок, підвищена чутливість до алкоголю та лікарських препаратів тощо). Відомо близько 300 хромосомних синдромів (психічних захворювань).

Завдяки притаманній пластичності генотипу організм змінюється залежно від змін навколишнього середовища. В одних випадках розвиток хвороби визначається спадковими чинниками, а в інших - чинниками природного середовища. Між цими крайніми станами є такі хвороби, розвиток яких залежить як від генетичних, так і від зовнішніх чинників. У таких випадках говорять не про спадкові хвороби, а про схильність до тих чи інших хвороб.

Зміна умов навколишнього середовища значною мірою впливає на виявлення хвороб, які називаються мультифакторіальними (багатопричинними). Ці хвороби поширені й різноманітні - гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ішемічна хвороба серця, шизофренія, цукровий діабет та ін. Нерідко один і той самий чинник викликає різні хвороби залежно від спадкової схильності.

Наприклад, нервово-психічне перевантаження та негативні емоції в одних людей призводять до гіпертонічної хвороби, а в інших ці ж чинники спричиняють розвиток цукрового діабету.

Конституція людини - це єдиний комплекс морфологічних, функціональних, у тому числі і психічних, особливостей організму, що склалися на спадковій основі та визначають його реактивність. На їх формування значно впливали природні чинники. Конституція визначає індивідуальну реактивність організму, його адаптаційні особливості, своєрідність перебігу фізіологічних і патологічних процесів.

Немає жодного сумніву, що від будови тіла людини залежить її схильність до деяких захворювань.

Наприклад, туберкульоз легень - хвороба, яка вражає у першу чергу людей астенічної будови тіла. Ці особи частіше хворіють психічними недугами, зокрема шизофренією. Захворюваннями серцево-судинної системи, цукровим діабетом та злоякісними пухлинами частіше хворіють люди з гіперстенічною статурою.

Дуже важливе значення має співвідношення спадкового і набутого в конституції людини. Навколишнє середовище при цьому є умовою виявлення і реалізації спадкових ознак, які можна назвати потенціальними можливостями організму. Разом із тим довкілля може сприяти формуванню нових ознак, які мають конституційне значення. Наприклад, інфекція й інтоксикація, авітаміноз та іонізуюче опромінення можуть різко змінити будову тіла та ослабити резистентність організму.

Проблема профілактики спадкових і особливо мультифакторіальних захворювань, у розвитку яких генетичні чинники відіграють певну, хоч і не домінуючу, роль, співзвучна із загальними проблемами медицини. На різному індивідуальному генетичному фоні одна і та сама величина чинників (комбінація) може викликати або не викликати розвиток хвороби. Концепція генетичного ризику, яка базується на прогностичній ролі індивідуальних спадкових чинників ризику, значно підвищує ефективність профілактики захворювань. Так, на підставі даних про поширення ішемічної хвороби серця в популяції та з урахуванням коефіцієнта спадкування цієї хвороби можна отримати дані для визначення генетичного ризику цієї хвороби. Кількісне визначення повного ризику - найбільш об'єктивна основа для прийняття рішення про диспансеризацію, але для цього потрібні цілеспрямовані і масштабні дослідження.

Таким чином, проблема генетичного здоров'я є одним із аспектів «біології здоров'я».

Тема № 4. Адаптація організму, індивідуальне пристосування до зовнішніх факторів середовища

Усе життя людини проходить у безперервному зв'язку із зовнішнім середовищем, тому здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища і в онтогенезі. У цьому відношенні заслуговує уваги вислів, що здоров'я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціально створену реальність. Він створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, лікування при порушеннях, стражданнях, і мирного очікування смерті.

Людина при взаємодії з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогою фізіологічних реакцій. У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування організм може адаптуватися або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди, здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни зовнішніх умов. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього середовища виходять за межі оптимальних.

Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища та індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, до якого сформувалася адаптація. В умовах захворювання наступає компенсація, під якою треба розуміти боротьбу організму за гомеостаз, коли включаються додаткові захисні механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного процесу. Якщо надходить сигнали про велику небезпеку і включених механізмів не вистачає, виникає картина стресових захворювань, характерних для нашої цивілізації.

Індивідуальне пристосування до нових умов існування відбувається за рахунок:

• зміни обміну речовин (метаболізму),

• збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу);

• імунітету, тобто несприйнятливість організму до інфекційних та. неінфекційних агентів і. речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;

• регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран і. т. іп.)

• адаптивних безумовних та умовно-рефлекториих реакцій (адаптивна поведінка)

В організмі людини утворюється динамічний стереотип зі збереженням: гомеостазу здорової людини, який виробився у процесі, еволюційного розвитку в умовах навколишнього середовища. Здоров'я людини, забезпечення її гомеостазу може зберігатися і при деяких змінах параметрів, факторів навколишнього середовища. Такий вплив викликає в організмі людини відповідні біологічні зміни, але завдяки процесам адаптації (пристосуванні!) у здорової людини: фактори навколишнього середовища до певних меж дозволяють зберігати здоров'я.

До того часу, доки організм спроможний за допомогою адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоров'я. Якщо ж організм потрапляє в умови, коли: інтенсивність впливу факторів зовнішнього середовища переважає можливості його адаптації, наступає стан, протилежний здоров'ю, тобто хвороба, патологія.