43. Наведіть перелік вправ, спрямованих на розуміння природи опору (блокування) (Гл.Хііі Айві)..

Далі слід повернутися до блокування, і, маючи на меті зрозуміти природу опору, зробити наступне:

1) вільно асоціювати, взявши блокування як відправний пункт (під час цього може бути знайдений ключ до розуміння опору) :

2) розслабитися, заспівати першу пісню, що прийшла в голову, і потім вільно асоціювати на

тему заспіваної пісні;

3) зробити будь-який малюнок і знову підбирати асоціації;

4) піти в магазин, вибрати книгу або узяти словник і вибрати слово, далі, відштовхуючись від вашого вибору, знову вільно асоціювати (іноді відповідь приходить негайно).

Цей короткий список вправ не вичерпує усієї глибини опору. Якщо ви зацікавилися цим, вам слід «розбити» хоч би один ваш блок опору і набути глибшого матеріалу для самоаналізу. Матеріал з 19-ої лекції Фрейда представить нам додаткові вправи.

44. Як працювати з перенесенням? Гл.Хііі Айві).

Перенесення. Основним вкладом психоаналізу в загальну теорію психоаналітичного консультування є концепція перенесення. Мабуть, що ваш клієнт переноситиме свій попередній досвід на консультацію. На ваших очах клієнт відтворює свої взаємовідносини зі значимими людьми. Якщо йдеться про розлучення, ви можете виявити, що клієнт реагує на ваші зауваження як на зауваження чоловіка. Ви можете працювати або не працювати з проблемою перенесення, обговорювати або не обговорювати її з клієнтом, але значення цього феномену дасть вам новий погляд на вашу теоретичну орієнтацію.

45. Як працювати з контр перенесенням (зворотнім перенесенням? Гл.Хііі Айві).

Контрперенесення. Повторення ваших поведінкових стереотипів по відношенню до клієнта так само є можливим, так само, як і перенесення на вас його стереотипів. Це контрперенесення. Деякі клієнти смикають «за мотузки» терапевта, немов маріонетку. Своїми словами і поведінкою такі клієнти можуть розкрити очі терапевтові на ті його проблеми, про які він не підозрював. Намагатися що-небудь зробити з таким складним феноменом, як контрперенесення, дуже важко. Саме тут, вам допоможе порада і консультація досвідченого майстра психоаналізу. Кращим способом впоратися з контрперенесенням буде відверто зізнатися собі, що він існує.

І знову ми повинні застерегти від небезпеки «дикого» аналізу, що втрачає основні конструкції психодинамічної теорії. Основна небезпека, що загрожує будь-якій теорії, — це ентузіазм послідовників, які не усвідомили меж своїх можливостей. Звичайно, дилетантський аналіз — доля не лише новачків. Його можна спостерігати і у професіоналів, які проігнорували значення опору, перенесення і контрперенесення в процесі консультування.

46. Якою повинна бути послідовність в інтерпретування? (Гл.Хііі Айві).

Можна запропонувати наступну послідовність інтерпретації. По-перше, психологові необхідно використати навички вислухування, щоб з'ясувати проблему. Потім слід її проінтерпретувати і дати клієнтові час на реагування. Психолог може «перевірятись» і запитати клієнта: «Яка ваша реакція на мої слова?» або «Чи це має сенс з вашої точки зору,?» Така перевірка забезпечує зворотний зв'язок і спонукає клієнта прийняти або відкинути інтерпретацію. Цей процес продемонстрований у висловлюваннях психолога з пункту 16 до пункту 20. Ще чіткіше це наведено в 21-му пункті, коли Бобу було явно недостатньо часу, щоб сприйняти слова психолога.

Інтенціальний психоаналітик виховує в клієнтові уміння самому інтерпретувати. Коли клієнт по-новому інтерпретує свою проблему, відбувається так званий «інсайт», який можна визначити як здатність поглянути на стару проблему з точки зору нових перспектив. Инсайт безпосередньо пов'язаний з інтенціанальним, творчим реагуванням. Людина, що уміє нестандартно мислити, інтерпретувати свій досвід, здатна у разі потреби змінити свій погляд на світ. Причому, цей новий погляд не обов'язково має бути виражений в словах. Вербальний инсайт або нові словесні конструкції з'являється тільки у тому випадку, коли клієнт зміг засвоїти нову інформацію, отриману під час сеансу, і використати її в повсякденному житті. Психоаналіз в основному піддається критиці за те, що робить акцент на инсайті, оберненому в минуле, тоді як в сьогоденні продовжують накопичуватися повсякденні проблеми.

49Як розглядає особистість гуманістичний напрямок у психології. Хто є його теретиком і практиком у сучасній психотерапії? Як вім може знадобитись у вашій робті практичного психолога.

У гуманістичній психології людину розглядають як свідому і розумну істоту, активного творця власноїособистості та свого стилю життя. Людина визначається прагненням до самовдосконалення. Сама сутність людини зумовлює її постійний рух до творчості й самодостатності, якщо цьому процесу не перешкоджають обставини.

З появою книги Карла Роджерса (1902 — 1987) "Консульту­вання і психотерапія" (1942) вийшов на сцену гуманістич­ний підхід до психотерапії. Ця книжка Роджерса і ряд його наступних публікацій мали величезний вплив на подальший роз­виток психологічного консультування у США та в інших країнах західного світу. Роджерс був психологом-практиком протягом багатьох років і займався психотерапією й згодом, коли очолив кафедри психології у кількох престижних університетах. Мабуть, чи не найвизначнішою рисою його психотерапії є демократичне, повне поваги ставлення до людини, що приходить до нього на консультацію. Цю людину він назвав клієнтом, замість того щоб вживати у психотерапевтичній роботі медичний термін пацієнт. Лікар приймає пацієнта на консультацію, обстежує його, ставить діагноз і приписує курс лікування, якого пацієнт повинен дотри­муватись, якщо бажає залишатись під його опікою. Роджерс не погоджується з медичною моделлю психологічної консультації. Він вважає, що клієнт має потенціал, щоб самому активно братися до розв'язання своїх проблем. Суть психологічної консульта­ції, за Роджерсом, полягає у створенні відповідної психологічної атмосфери, в якій клієнт поступово починає це робити. Мета консультації — допомогти клієнтові стати автономною особою, незалежною від ментора, особою, що зможе адекватно функціо­нувати в суспільстві згідно зі своїми потребами, які усвідомлює у процесі психотерапії. Для Роджерса терміни "психотерапія" і "психологічна консультація" стали синонімами.

Абрагам Маслов, згаданий вище у звязку з його теорією буттєвих цінностей, також є психологом, чиє ім'я тісно повязане зі становленням гуманістичної течії в сучасній західній психології. Його теорія особистої самоактуалізації базується на переко­нанні, що ідеалом психічного здоров'я мають бути не відсутність психопатії і не психічні характеристики пересічних осіб, а ті ви­няткові особи, що вповні реалізують у житті всі свої потенційні можливості. У книжці "Мотивація і особистість" , перше видання якої вийшло в 1954 р., Маслов описав результати своїх досліджень таких осіб. У цій книжці також викладена його надзвичайно цікава та оригінальна теорія ієрархії мотивів (або, можна сказати, людських устремлінь), яка, разом із теорією Ф. Лерша , на моє переконання, є найбільш нау­ково-задовільною в гуманістичній психології.

Дискусії з філософських проблем психології досить часті у американських журналах. Втім, більшість сучасних американських гуманістичних пси­хологів не хвилює брак адекватної теоретичної бази психологічної науки. Вони переконані, що гуманістична психологія несе добро людям та суспільству. На додаток до індивідуальної психотера­пії та консультування, за останні десятиліття напрацьовано без­ліч різних методів, що обіцяють клієнтам поліпшення їхнього фізичного здоров'я (як, наприклад, уже давно відомий метод "гата йога"), самопочуття, а також допомогу в самоактуалізації і на­віть відповідь на їхні духовні шукання. Ці методи звичайно прак­тикуються чисельно малими групами, лідери яких роз'їжджають по великих містах Америки, пропонуючи за відповідну оплату одно- чи кількаденні семінари. Особи, які бажають поліпшення свого психічного функціонування, можуть відвідувати подібні семінари і в одному з "центрів вдосконалення особи" , проводи­ти там певну кількість днів або тижнів, беручи участь в одному чи більшому числі семінарів для того, щоб "знайти себе". Лідери таких семінарів звичайно є авторами книжок, в яких читачам пропонується удосконалювати себе самотужки, часом із додат­ком відповідних аудіо- й відеокасет.

У 1960 — 70 роках таких центрів у США налічувалось близь­ко 250. Сьогодні, на початку XXI століття, їх не більше десятка. Серед найбільш відомих — центр "Есален" у Каліфорнії та центр "Омеґа" у штаті Нью-Йорк. Помітним явищем стає зростання зацікавленості семінарами, що пропонують відповідь на духовні шукання сучасної американської людини, яка не знаходить такої відповіді у традиційних церквах.

У травні 2000 р. в університеті Вест Джорджія, що на півдні США, відбулась друга планувальна конференція гуманістичних психологів під назвою "Олд Сейбрук 2" з метою під сумування розвитку гуманістичної психології за останніх 35 років (перша подібна конференція відбулась 1964 р. в містечку Олд Сейбрук на сході США) для накреслення планів на майбутнє. Якщо голов­ним питанням конференції 1964 р. були проблеми теорії гуманістичної психології, то в центрі уваги нарад у 2000 р. були конкретні практичні питання, а саме — яким способом гуманістичні психо­логи можуть і повинні сприяти змінам у суспільстві в напрямі більшої гуманізації всіх ділянок життя, починаючи від шкільни­цтва і кінчаючи політикою.

Наша технологічна цивілізація, що постала на базі наукових досягнень раціонально-технічного мислення, відсуває на "задній план" людські почуття, емоції, настрої, усе, що пов'язане з мета­форою людського "серця". В результаті мало не головною психо­логічною характеристикою людини XX століття постала її "без­сердечність". Брак "серця" виявився найбільш яскраво і жорстоко у сталінських та нацистських концентраційних таборах, але й у нашому щоденному житті можна зауважити брак сердечності. Ще на початку XX століття Б. П. Вишеславцев, один з учнів україн­ського "філософа серця" Памфіла Юркевича, писав, що

"... втрата культури людського серця в сучасному житті є втратою життєвих сил, наше існування перетворюється на постійне вмирання, засихання, на якийсь склероз серця, яким вражена вся сучасна цивілізація. Через це її життя так схоже на смерть, її веселощі так схожі на нудьгу, вона сповнена почуттям безвихідної туги" (цит. за: Шикаренко,\996.— С. 13-14).

У відповідь на безсердечність та дегуманізацію сучасного сві­ту, гуманістичні психологи закликають, як колись у пореволю-ційних часах закликав наш драматург Микола Куліш устами ге­роя своєї п'єси "Народний Малахій": "Потрібна негайна рефор­ма людини!" Гуманістична психологія, яку ми пропонуємо читачеві в цій книзі, може стати одним із дороговказів у цьому напрямі.

50Чим є корисною робота з особистісного зростання за В. Сатир? Що вона дає?

Головне завдання психотерапії Сатир - особистісне зростання, оскільки вона сама нерідко повторювала, що в кожній людині закладений потенціал для цього зростання, а психотерапія здатна лише стимулювати його. Сатир порівнювала людини з насіниною, в серцевині якого таїться зародок майбутньої рослини, але для буйного росту йому спершу потрібно накопичити сил, щоб зуміти продертися крізь зарості бур'яну.

Щоб позбутися від «бур'янів» - дезадаптивних переконань і форм поведінки, - психотерапевт повинен в першу чергу вловлювати психічні стани людини, а не замикатися на заявленої проблеми. Як казала Сатир, «проблема сама по собі не є проблемою; проблема в тому, як людина справляється з нею»

51.Перелічіть компоненти структури особистості за В.Сатир. Коротко охарактеризуйте кожну з них.Верджинія Сатир

.я і моє тіло моя харчова поведінка. мій когнітивний світ .мої емоції світ моїх стосунків світ відчутів простір і час моє духовне я

Світ моїх емоцій-що я переживаю.які типові емоції не типові.

Світ моїх стосунків – як я будую стосунки.якя їх відчуваю.

Світ відчуттів ..як я відчуваю себе в часі та просторі.

Харчова поведінка –їжа яку я їм.

Моє духовне я-інтеграція всього спільного змістом.

52. Як працювати із психологічним ставлення до фізичного тіла як частини Я.

Працюючи з фізичним тілом важливу ролі відіграє гормонія з ним.тобто співпраця.Тіло є незамінноючастиною Я..особистості людино..впершу чергу потрібно його любити та сприймати таким яким воно є.При роботі основну роль займає розслаблення та відчуття імпульсів які проходять по тілу.

53. Який терапевтичний напрямком є доречним застосовувати для роботи із інтелектуальною сферою особистості як частини Я.Що саме слід робити?

Пацюючи з інтелектуальною сферою.застосовують Кліє́нт-центро́вана терапі́я ( — один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, якгуманістична психологія, як в самій психологічній терапії так і в консультуванні (наприклад метод емпатичного слухання) та ставить на перше місце людину, якособистість та її самовдосконалення. Згідно з Н. Ф. Ка́ліною, «клієнт-центрована психотерапія — напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму і психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям.»ДЕ ВАЖЛИВУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ СПРИЙНЯТТЯ ТА РОЗУМІННЯ ЛЮДИНОЮ ПРОБЛЕМ І ВСЬОГО ЩО З НЕЮ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

54.Яку мету слід ставити у роботі із почуттями,. емоційною сферою особистості?.

Потрібно зрозуміти все те що людина відчуває та переживає,які типові емоції для неї не типові,які почуття спостерігаються.

55Якою вправою-завданням можна розпочати тему «Стосунки з людьми. – здатність вступати у взаємодію з різними людьми. Психологічні межі особистості» Які техніки і яких напрямків можуть бути помічними для її опрацювання?.

.Вправа Ядля інших Я для себе.І.Я СОЦІАЛЬНЕ я НА САМОТІ.Особистість це сукупністо соціальних ролей тому насамперед з людиною потрібно працювати так як вона частинка суспільства.

58.Чи є, на вашу думку, ставлення до духовного начала свого Я – світосприйняття в цілому, сприйняття життя, свого власного життя - ресурсом особистості щодо життєвих криз, стресів, труднощів тощо. Поясніть, наведіть приклади, досвід

Духовність як спосіб самовдосконалення само доведення саморозвитку спосіб вихожду із криз.

Це перли з внутрішнього світу тобто рівновага,між думками,та емоціями,це певні почуття,певний ресурсний стан людини,для мене духовність це здатність до розбудови душі.це тілесна активність.

61.У чому суть біхевіористських підходів у консультуванні? У чому їх ефективність?

Практика психологічного консультування і терапії. Головне завдання - змінити поведінку, управляючи обставинами підкріплення клієнта. Особливого значення надають висловлюванням, підкреслюються негативні наслідки покарання та вплив неадекватності батьківського і етичного контролю. В процесі взаємодії з психологом клієнт намагається конструювати оточення. Психотерапія як форма контролю спрямована на виправлення проблем, викликаних іншими засобами контролю.

Консультант має володіти двома важливими стратегіями, спрямованими на "угасання": нова (бажана) поведінка має замінити небажану (це здійснюється поступово, з використанням позитивних стимулів); інша стратегія - уникнення підкріплення, котре раніше слідувало за поведінкою (наприклад, учитель ігнорує відповіді учня, який не піднімає руку).

Поведінкове консультування вирізняється, в першу чергу, тим, що почуття клієнтів виступають як вторинні у порівнянні з їх поведінкою. Успішне консультування передбачає: зосередженість на певному типі поведінки; постановку конкретних цілей; вибір спеціальних процедур, адекватних до проблеми клієнта.

Такий підхід передбачає фіксацію певних змін у поведінці клієнта, зокрема у його адаптивності, попередженні негативних розладів та посиленні бажаних позитивних тенденцій. При цьому важливо визначити позитивні стимули і події, вчасно підкріпити бажану поведінку, оцінити ефективність терапевтичних процедур і можливість перенесення поведінкових змін у реальне життя.

62.Що відслідковується у біхевіористському інтерв’ю?

Відмінність інтерв'ю від інших методів роботи психолога полягає у тому, що інтерв'ю індивідуалізоване, воно допускає побудову предмету взаємодії психолога з іншою людиною. Таким предметом буде психічна реальність іншої людини, наприклад: темою, можуть стати переживання клієнта чи його думки.

Але суттєво важливим для проведення інтерв'ю є те, щоб у процесі обговорення різноманітних тем зробити динамічнішим ставленням людини до різних властивостей її психічної реальності.

Теми інтерв'ю висуваються у чіткому життєвому контексті. Одна й та ж тема, наприклад, переживання своєї батьківської некомпетентності, може бути задана у контексті неповної сім'ї чи другого шлюбу.

Становлення контексту появи теми є необхідною умовою здійснення інтерв'ю.

Психолог, який працює з темою і її контекстом, у ході інтерв'ю повинен постійно контролювати особисті проекції на зміст теми, -підтекст, який він може внести у дану ситуацію.

Запитання - основний спосіб діяння психолога у ході інтерв'ю. Зазвичай описується п'ятиступенева модель інтерв'ю. Перший ступінь - це структурування, досягнення взаєморозуміння, або, як часто її маркують - "Привіт!".

Яка мета досягається психологом на цій стадії?

Психолог структурує ситуації, визначаючи, що буде метою його взаємодії з клієнтом, надає клієнту інформацію про свої можливості. При цьому він вирішує проблеми встановлення контакту з іншою людиною. Конкретні варіанти вирішення цих проблем залежать від індивідуальних та культурних особливостей співрозмовника клієнта.

63.Наведіть приклад операціоналізації поведінки клієнта? Для чого це потрібно?

операционализации ПОВЕДІНКИ

Серед усіх видів терапії саме прикладної біхевіоральний аналіз в найбільш організованій формі займається збором інформації про клієнта. Бихевиористская психологія грунтується на ясних і чітких даних про поведінку і вчинках клієнтів. У розділі II стверджувалося, що одна з ваших перших завдань - отримати загальне уявлення про проблему клієнта. Прикладний біхевіоральний аналіз крім цього вимагає знання того, як він себе веде. Для нього характерні постійні зусилля зрозуміти життя клієнта як ланцюг окремих вчинків. У цьому його серйозна відмінність від теорії і методів фрейдизму, які менше приділяють уваги поверхневому поведінки і шукають пояснення в речах, що лежать під видимими вчинками. Бихевиористская психологія, прагматична і реалістична, працює з "тим, що є", що можна побачити в реальному світі, і що можна змінити завдяки науковому плануванню.  Припустимо, що ваш клієнт в депресії, скаржиться на тугу. За психодинамической теорії ви можете шукати коріння такої туги, а згідно когнітивної або гуманістичної терапії вам треба змінити уявлення клієнта про світ. У відмінності від них, бихевиористская терапія, особливо прикладної біхевіоральний аналіз ставить завдання визначити, що конкретно пацієнт "робить" і коли він (вона) відчуває себе пригніченою:  Психолог: Ви говорите, що відчуваєте депресію. Чи можете ви розповісти поконкретнее, що ви при цьому робите?  Клієнт: Ну, я багато плачу. Іноді немає ніякого бажання вилазити з ліжка. Весь час відчуваю тугу.  Психолог: А що відчуває ваше тіло?  Клієнт: Скутість і розбитість - наче всередині б'ють маленькі молоточки. Мені буває так погано, що я не можу спати.  Ці два питання прояснили для психолога поведінка, пов'язана з депресією. Сльози, небажання залишати постіль, відчуття скутості, відсутність сну - все це "операції", які можна побачити, виміряти, порахувати. Почуття туги, проте, це щось неясне і потрібно операционализация пропозиції "Я відчуваю тугу", що можуть дати наступні більш конкретні вишукування.  Психолог: Щойно ви сказали, що весь час відчуваєте тугу. Могли б ви розвинути це положення?.  Клієнт: Я часто плачу і ледве можу пересуватися. Моя дружина каже, що я тільки скаржуся.  Психолог: Отже, туга для вас - це сльози і утруднені рухи ... багато скарг ... ви також відчуваєте скутість і молоточки всередині вас ... Так, здається, ви говорили?  У наведеному уривку психолог пов'язує розпливчасте почуття туги з більш конкретними діями - операціями, про які говорив клієнт.  Мета операционализации поведінки - це перевести неясні слова в об'єктивні, спостережувані дії. Практично всі психологи-біхевіористи прагнуть до такої конкретики в інтерв'ю, вважаючи, що простіше працювати з конкретною поведінкою, ніж з нечіткими поняттями, начебто депресії або туги. Ключем до операціоналізації поведінки може служити просте запитання: "Чи можу я бачити, відчувати, і відчувати на дотик поняття, які вживає мій клієнт?" Клієнт може говорити про бажання більшої теплоти у взаєминах, але терапевт-бихевиорист не може бачити, відчувати, чути або доторкнутися до "теплоті", але він має можливість операционализировать все це в термінах інтонації, дотиків і деяких вербальних пропозицій. (Хотілося б, щоб моя дружина частіше торкалася до мене і побільше говорила мені ласкавих слів ".)

64. Як відбувається аналіз у рамках біхевіористського напрямку за трьохчленною формулою

Отже, з позиції біхевіоризму особистість - це все те, чим володіє індивід, і його можливості щодо реакцій (навички, соціально регульовані інстинкти, соціалізовані емоції + здатність до пластичності, щоб утворювати нові навички + здатність утримання, збереження навичок) для пристосування до середовища, тобто особистість - організована і відносно стійка система навичок. Вони становлять основу стабільної поведінки. Навички пристосовані до життєвих ситуацій, зміна ситуації зумовлює формування нових навичок.    Людину в концепції біхевіоризму розуміють насамперед як істоту, запрограмовану на ті чи інші реакції, дії, поведінку. Змінюючи стимули й підкріплення, можна програмувати людину на необхідну поведінку.    У надрах самого біхевіоризму психолог Е. Толмен поставив під сумнів схему S-R як дуже спрощену і ввів між цими членами важливу перемінну І - психічні процеси конкретного індивіда, які залежать від його спадковості, фізіологічного стану, попереднього досвіду і природи стимулу (S-I-R).