- •Одесский национальный медицинский университет Кафедра ортопедической стоматологии
- •1. Актуальність теми
- •2. Цілі заняття:
- •2.1.Навчальні цілі
- •5. План та організаційна структура заняття.
- •4. Зміст заняття
- •6. Матеріали щодо методичного забезпечення заняття.
- •7. Література для викладача.
- •8. Література для студентів:
- •9. Завдання з удрс та ндрс з даної теми.
5. План та організаційна структура заняття.
|
Етапи заняття |
Місце проведення |
Обладнання, оснащення |
Час |
1 |
Організаційний момент |
Учбова кімната |
Оклюдатори з загіпсованими моделями, штучні зуби, віск, шпатель, спиртівка |
4 хв. |
2 |
Контроль вихідних знань |
|
|
40 хв. |
3 |
Демонстрація всіх видів штучних зубів |
|
|
40 хв. |
4 |
Самостійна робота студентів |
|
|
80 хв. |
5 |
Підведення підсумків. Завдання додому. |
|
|
16 хв. |
4. Зміст заняття
Під час перевірки конструкції протеза в роті слід звернути увагу:
1. протез повинен вільно встановлюватися на своє місце.
2. при натисненні на зуби протеза в різних ділянках базис не повинен зміщуватися і балансувати.
3. змикання всіх зубів повинно бути одночасним.
при оклюзійному сагітальному зсуві нижньої щелепи і бокових її рухах, сковзання зубів повинно бути плавним.
постановка зубів повинна відповідати косметичним вимогам (колір, форма, кількість і розмір зубів).
При утрудненому накладанні на щелепу і балансуванні протеза, можливо, була допущена помилка при склеюванні відбитка і модель не відповідає щелепі. Якщо є невідповідність моделі і щелепи, необхідно зняти новий відбиток для отримання нової моделі.
Частіш за все має місце порушення висоти прикусу. Штучні зуби можуть підвищувати прикус, що визначається щільністю змикання природних зубів, або, навпаки, не мати контакту з антагоністами.
При ІІІ групі дефектів зубного ряду щільність змикання зубів визначається шпателем, яким стараються розсунути зубні ряди в зімкнутому стані. При підвищенні прикусу на штучних зубах останні можна переставляти (в тому випадку, якщо кількість зубів невелика), чи, навпаки видалити зуби і знову визначити центральну оклюзію. Таким же чином поступають і тоді, коли штучні зуби не мають контакту з антагоністами.
Мезіодистальне співвідношення щелеп при ІІ групі дефектів визначають, звертаючи увагу на максимальне змикання антагоністів природних зубів.
При ІІІ групі дефектів, в тому випадку, якщо мезіодистальне співвідношення щелеп було визначено невірно, нижня щелепа під час змикання встановиться дистально і між фронтальними зубами буде значна відстань. При цьому, якщо висота прикусу не була підвищена, можна розігріти пластинку воску, встановити її між зубними рядами і запропонувати хворому зімкнути щелепи.
Якщо ж висота прикусу була підвищена і мезіодистальне розташування нижньої щелепи було визначено невірно, відбивають від оклюдатора верхню чи нижню модель, складають моделі в положенні центральної оклюзії і знову загіпсовують раму до моделі.
Під час перевірки конструкції протеза звертають увагу на те, щоб базис не заходив на рухливу слизову, кламери були виготовлені правильно, а штучні зуби відповідали косметичним вимогам.
Перевірений в роті базис протеза встановлюють на моделі і по краям проливають розтоплений воском, а потім остаточно моделюють восковий базис, який повинен бути гладким, а штучні зуби з вестибулярної сторони – відчищені від воску.
Штучні ясна моделюються товщиною воскової пластинки. Після остаточного моделювання базису моделі відділяють від оклюдатора і підготовляють їх до гіпсовки в кювети.
