„Стратегічний та інноваційний менеджмент

в сфері фінансово-економічної безпеки”

заочна форма Викладач доц. Коровіна О.В.

2014-2015 н.р.

Завдання для виконання індивідуальної роботи з курсу «Стратегічний та інноваційний менеджмент в сфері фінансово-економічної безпеки»

Індивідуальні завдання з курсу утворюють систему, яка відображає послідовність вивчення курсу, а також має забезпечити поєднання теоретичних знань із практичними аспектами науки.

Виконання завдань відбувається за спеціально розробленими алгоритмами, які доводяться до відома студентів, відпрацьовуються під час аудиторних занять.

Результати індивідуальної роботи представляються у письмовому варіанті та обговорюються в процесі індивідуальних та колективних консультацій, семінарів. Кожному студенту необхідно виконати тестові та ситуаційні завдання.

Тестові та ситуаційні завдання однакові для усіх студентів групи.

Практичні завдання рекомендуються виконувати у програмі Microsoft Excel. Математичний інструментарій для вирішення задач знаходиться в конспекті лекцій та у методичних вказівках щодо вирішення практичних завдань, що показано нижче.

Завдання друкується за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297мм), робота оформлюється полуторним інтервалом, 14 шрифтом Times New Roman або Arial.

Допускається виконувати роботу у зошиті (рукою).

Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 25мм, правий – 10 мм, верхній – 20мм, нижній – 20мм.

Робота здається у паперовому і цифровому виді (на диску).

Тести

1. Особливостями стратегічного управління є:

а) пошук переваг у конкурентному оточенні, відстеження й адаптація до їх змін;

б) узгодження внутрішнього потенціалу організації та можливостей, які містяться в зовнішньому середовищі;

в) зорієнтованість на досягнення сформульованих цілей;

г) пошук резервів діяльності організації.

2. Формування стратегічного мислення менеджера забезпечує:

а) розпізнавання та адекватне реагування на зміни в се­редовищі організації;

б) усвідомлення можливості впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни в ньому;

в) логічне обґрунтування форм і методів залучення та використання всіх видів ресурсів;

г) координацію напрямів діяльності;

ґ) зорієнтованість на аналіз всіх деталей при прийнятті управлінського рішення.

3. Який вітчизняний науковий напрям вважають теоретичною основою адміністративно-командної системи?

а) директивний;

б) телеологічний;

в) генетичний;

г) індикативний; ґ) еволюційний.

4. Які основні особливості вітчизняного управління сформувалися у період ЗО—80-х pp. XX ст.?

а) використання директивних методів управління виробництвом і розподілом продукції;

б) централізоване забезпечення кожного підприємства матеріально-технічними ресурсами;

в) встановлення державних цін на продукцію підприємства;

г) націленість планів на вирішення поточних питань; ґ) використання методу екстраполяції.

5. Стратегічний менеджмент як система складається з таких елементів;

а) цінностні орієнтації керівників;

б) стратегія організації;

в) організаційна структура;

г) організаційна (корпоративна) культура; ґ) методи управління організацією.

6. Принципами програмно-цільового методу управління є:

а) цільова спрямованість на вирішення певної проблеми на кожному з етапів розвитку системи;

б) комплексність у розробленні та реалізації обраної стра­тегії для вирішення проблеми;

в) безперервність і спадковість рішень, що приймаються на різних рівнях управління;

г) багатоваріантність розробок, що дозволяє обрати най­більш раціональний шлях керованого розвитку певного процесу (явища).

7. Основні етапи розроблення стратегії розвитку організації:

а) аналіз середовища;

б) формування організаційної структури;

в) формулювання місії та цілей;

г) вибір стратегії розвитку; ґ) реалізація стратегії.

8. До критеріїв потенційно ефективної стратегії належать:

а) гнучка, адекватність, тобто власні стратегічні зміни повинні бути адекватними змінам в оточенні органі­зації;

б) стратегічна унікальність як цільовий пошук можливостей майбутнього бізнес-успіху там, де його ще не побачили конкуренти;

в) ситуаційність, яка проявляється при аналізі конкрет­ної ситуації для визначення ключових чинників майбутнього успіху організації;

г) майбутня невизначеність як стратегічна можливість, тобто здатність перетворювати зміни зовнішнього оточення організації в свої конкурентні переваги.

9. Стратегічний менеджмент ґрунтується на таких прин­ципах:

а) організація є "відкритою" соціально-економічною системою;

б) організація є "закритою" системою з заданими цілями;

в) постійний перегляд і оновлення "стратегічного набору";

г) посилення гнучкості планування;

ґ) узгодження потенціалу самої організації та можливо­стей, що виникають у зовнішньому середовищі.

10. Планування, яке спрямоване на забезпечення стійкої відпо­відності між цілями організації, її внутрішніми і ринковими можливостями, вважають:

а) стратегічним;

б) оперативним;

в) цільовим;

г) довгостроковим.

11. Стратегічне планування на відміну від довгострокового:

а) забезпечує передбачення майбутнього;

б) майбутнє організації можна визначати шляхом екс­траполяції сформованих тенденцій розвитку;

в) пріоритетним є формування оптимістичних значень показників діяльності організації порівняно з досягну­тим рівнем;

г) неможливість використання методів екстраполяції.

12. Стратегічне планування діяльності організації трактують як:

а) сукупність дій та рішень щодо розроблення стратегії;

б) процес визначення цілей організації;

в) розроблення стратегій, що спрямовані на досягнення певних цілей у відповідних функціональних сферах організації;

г) розроблення календарних планів-графіків виробництва.

13. Стратегічне планування виникло як відповідь на:

а) необхідність зміни організаційних структур управління;

б) недоліки довгострокового планування;

в) насичення ринку;

г) підвищення рівня конкуренції;

ґ) зростання кризових явищ в окремих галузях еконо­міки.

14. При виборі стратегії слід дотримуватися принципу розумної достатності, т. з. принципу "бритви Оккама", тобто:

а) стратегія повинна бути максимально ефективною;

б) стратегія повинна бути достатньо ефективною, гнучкою і адекватною змінам зовнішнього середовища органі­зації;

в) стратегія повинна бути достатньо ефективною і відносно простою (задовільно складною).

15. Вимоги при формуванні ефективної стратегії:

а) врахування змін, які відбуваються в зовнішньому се­редовищі;

б) альтернативність або варіантність розроблення;

в) відповідність специфіці діяльності організації;

г) врахування особливостей архітектоніки організації; ґ) застосування методу екстраполяції.

16. Яку методологію управління доцільно застосувати при се­редньому рівні нестабільності середовища організації (оцінка 3,0—3,5 за шкалою І. Ансоффа):

а) управління шляхом рангування стратегічних завдань;

б) управління "за слабкими сигналами";

в) директивне планування;

г) регулярне стратегічне управління; ґ) управління в умовах несподіванок.

16. Загальна стратегія — це:

а) стратегія, яка гнучко й адекватно змінюється під впливом змін зовнішнього середовища організації;

б) стратегія, яка передбачає взаємодію всіх своїх підсистем для отримання загального кінцевого результату з урахуванням змін внутрішнього потенціалу організації та зовнішнього середовища;

в) стратегія, яка передбачає узгодження всіх своїх підсистем для досягнення загального кінцевого результату.