Фінансування

У 2009 році доходи Бі-бі-сі становили $7,2 млрд (£ 4,8 млрд), з яких 72% – надходження від абонентської плати. Решта переважно отримана закордонними службами Бі-бі-сі через прямі гранти від Міністерства закордонних справ Великої Британії (6%) і комерційні доходи (22%) BBC Worldwide, які у свою чергу складаються з рекламних надходжень та надання послуг.

Станом на 1 березня 2010 року щорічна абонентська плата в Британії становила $224 (£146) на домогосподарство. Умови абонплати на шестирічний період встановлює Міністерство культури, медіа і спорту в процесі переговорів із Бі-бі-сі. У поточний період вона має збільшитися з £136 у 2007 році до £152 у 2012 році. 

Плата стягується Бі-бі-сі згідно з умовами Communication Act 2003 року. Після збору кошти розміщують у Консолідованому фонді центрального уряду, їх прописують у затверджуваному парламентом Appropriation Act як частину бюджету Міністерства культури, медіа та спорту. Під час кризи, що почалася 2008 року, Бі-бі-сі опинилась у більш вигідних умовах, ніж комерційні суперники, через цю модель фінансування – обсяг абонплати вже було затверджено, тимчасом як комерційні канали сильно постраждали від скорочення доходів від реклами.

Захист самостійності та підзвітність

Законодавча база існування Бі-бі-сі – Royal Charter, що гарантує її діяльність терміном щонайменше на 10–15 років. Незалежний статус корпорації коріниться в тому, що від початку її було засновано королівською родиною, а не парламентом, тому її законодавчо відділено від парламенту. Останні подовження дії Royal Charter датовано 1981, 1996 та 2006 роками. Чинна хартія втрачає силу 2016 року.

Згідно з хартією, Бі-бі-сі має виконувати такі функції:

а) сприяти сталому розвитку громадянського суспільства;

б) промотувати навчання та просвітництво;

в) стимулювати творчість і розквіт культури;

г) представляти Велику Британію, її народи, регіони та громади;

д) нести Британію світу і світ – Британії;

є) допомагати доносити до суспільства вигоди новітніх комунікаційних технологій та сервісів.

Траст Бі-бі-сі (який замінив Раду керуючих у 2007-му) здійснює законодавчо прописаний контроль над корпорацією. Королева за поданням міністрів уряду та незалежного комісара з питань призначень на публічні посади призначає 12 членів Трасту, з яких один голова, один віце-голова і решта – «звичайні члени». З цих десяти чотири мають представляти регіони – Англію, Шотландію, Уельс та Північну Ірландію. Члени Трасту можуть працювати максимум два п’ятирічних терміни. До складу керівного органу зазвичай входять колишні політичні, фінансові, громадські діячі, журналісти, офіцери у відставці. Прозорість рішень, що їх приймають члени ради, забезпечує публікація на сайті Бі-бі-сі «реєстру інтересів», включно з детальним переліком інвестицій членів Трасту та їхніх родичів, їхніх оплачуваних та неоплачуваних посад в інших структурах, звітів про витрати, подарунки та інші отримані протягом терміну служби бенефіції. У реєстрі також зафіксовано процедурні дії у випадку потенційного конфлікту інтересів.

Згідно з хартією 2006 року, Траст Бі-бі-сі відповідає як за фінансові інтереси корпорації, так і за суспільні. Він надає п’ятирічні ліцензії для каналів та сервісів виконавчій раді, яка контролює операційний менеджмент в корпорації. У цих ліцензіях прописано цілі та характеристики нових служб, вказано, що від них отримують передплатники (суспільство), та встановлено обсяги необхідних бюджетів.

Щоби запровадити нову службу чи значною мірою реформувати наявну, виконавча рада має представити детальну пропозицію, часто супроводжуючи її оцінкою суспільної цінності (public value test, PVT) – це процедура перевірки того, чи відповідає нова служба інтересам суспільства. Оцінка здійснюється за кількома критеріями, що встановлюються угодою Бі-бі-сі з Міністерством культури, медіа та спорту, зокрема: ефект (наскільки нова служба вплине на релевантну категорію користувачів), вартість (у скільки обійдеться запровадження нової служби чи реформа наявної), новизна (ступінь залучення Бі-бі-сі до нової сфери діяльності) та тривалість існування служби.

Після цієї оцінки Офком (Ofcom, Office of Communication, регуляторний орган галузі) оцінює вплив пропонованих інновацій та інвестицій на комерційні медіа. Зокрема, 2008-го Офком відмовив Бі-бі-сі у створенні додаткових відеослужб місцевих новин, спорту й погоди на підсайтах корпорації у 60 районах Британії. Проект передбачав відкриття 400 вакансій та видатки обсягом $104,8 млн, його було відхилено Трастом ще до подання в Офком на підставі того, що він не є оптимальним варіантом використання коштів та може негативно вплинути на локальні комерційні медіа.

Офком має обмежений вплив на Бі-бі-сі, зокрема, з ним мають радитися щодо програмної політики. Регулятор також оцінює результати діяльності корпорації, базуючись на відгуках глядачів.

Ані внутрішнє (Траст Бі-бі-сі), ані зовнішнє (Офком, Міністерство культури, медіа та спорту) керівництво не має законних підстав для перегляду контенту громадського телебачення до його виходу в ефір. Офком здійснює загальний щорічний моніторинг відповідності якості програм встановленим стандартам. Згідно з Communications Act 2003 року, це висвітлення широкого кола тем; донесення інформації до якомога ширшої аудиторії в різні відрізки доби через різноманітні види програм; дотримання високих стандартів виробництва.

Останні моніторинги показали, що Бі-бі-сі тримає планку якості та робить оригінальні програми доступними, проте у період із 2005-го по 2009-й витрати на місцеві програми зменшилися на 32%. Хоча загальний обсяг таких програм залишається в межах квоти, регулятор указав на цю тенденцію як на таку, що викликає стурбованість.

Операційне керівництво Бі-бі-сі здійснює виконавча рада на чолі з генеральним директором. Раніше гендиректор майже завжди походив із службовців Бі-бі-сі, хоча в 90-х тенденцію змінили двоє топ-менеджерів, які раніше працювали на комерційному телебаченні – Джон Бірт та Грег Дайк. Теперішній голова Бі-бі-сі Марк Томпсон працює в корпорації з 1979-го, раніше очолював Channel 4.

У владної партії немає законодавчо встановлених способів змінити гендиректора Бі-бі-сі. Водночас те, що кандидатури членів Трасту подають урядові міністри, дає британській владі непрямий вплив на громадське телебачення. Яскравий приклад – у 1980-х Траст звільнив гендиректора Аласдера Мілна під тиском адміністрації Тетчер, яка звинуватила Бі-бі-сі в «лівацькій тенденційності» під час висвітлення війни за Фолклендські острови. У 2004-му Ґреґ Дайк пішов у відставку через скандал щодо висвітлення Бі-бі-сі зв’язку між заявами Лондона про зброю масового ураження та початком війни в Іраку. Проблема була не стільки в самих репортажах, скільки в їхніх наслідках – зокрема, самогубстві чиновника Міноборони, який нібито повідомив журналістам, що уряд Тоні Блера «прикрашав» війну.

Додатковим механізмом забезпечення прозорості та підзвітності Бі-бі-сі народу є ради аудиторії (аudience councils). Запроваджені в 2006 році, вони мають слугувати дорадчими органами корпорації у питаннях, пов’язаних із суспільними інтересами. Рад аудиторії чотири, за кількістю регіонів Сполученого Королівства. До їхньої компетенції входить підготовка щорічного звіту про те, наскільки Бі-бі-сі задовольняє потреби абонентів. Робота членів рад є волонтерською й не оплачується.

Дослідники зазначають, що незалежність Бі-бі-сі такою ж мірою, як і на законодавчих засадах, ґрунтується на високому рівні неформальної підтримки глядачів – «спроби політиків уплинути на корпорацію хоча і є досить частими, однак при цьому вони непевні і мають невеликий успіх – бо всі знають, що народ підтримує Бі-бі-сі значно більше, ніж будь-яку політичну партію чи команду, яка перебуває при владі сьогодні чи перебуватиме завтра».