1.3. Виховний потенціал екологічного туризму в умовах сучасного дошкільного навчального закладу

У дошкільному віці рухові навички розвиваються найбільш інтенсивно. Рухи є важливою складовою будь-якої діяльності та багатьох психічних процесів. Вони забезпечують розвиток центральної нервової системи і внутрішніх органів, збагачують дитину новими відчуттями, допомагають краще пізнати навколишній світ. Тому рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості. Наповнити рухову активність цікавим змістом допомагають туристичні походи.

Умови впровадження фізичної культури в навчально-виховний процес дошкільної установи аналізували С. Лайзане, О. Вікулов, І. Бутін, М. Єфименко, проблемою перспективного планування займались Е.Вільчковський, Л. Пензулаєва та інші. Питання туристичної діяльності в дитячих дошкільних закладах проаналізовані Т. Дмитренко, Н. Пангелова, Д. Мазоха; дитячий туризм як суспільне явище розглядав Ю. Кан, аспекти оптимізації рухової активностідітей старшого дошкільного віку в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності – Т. Круцевич [18, ст.46].

Сьогодні дитячий туризм «помолодшав»: до нього приєднуються і дошкільники. Туризм подобається дітям, оскільки під час походу на них чекає багато цікавих вражень, задовольняються їхні потреби у русі та фізичних навантаженнях. Але туристичний похід з дітьми дошкільного віку має свою специфіку і потребує великої уваги з боку дорослих.

Дитячий туризм дає змогу не тільки коригувати розвиток рухової сфери дошкільнят, а й формувати їхні особистісні якості, зокрема сприяє формування здатності прогнозувати результати власної діяльності та поведінки, створює умови для розвитку прагнення пізнавати навколишній світ, самих себе, свої можливості. Таким чином, туризм як форма роботи складається з трьох важливих аспектів: оздоровчого, виховного й пізнавального [12, с.65].

За Т. Дмитренко, туризм як нетрадиційна форма відпочинку та оздоровлення, формування життєвої компетентності набув сьогодні великого поширення. За твердженням учених, кожна людина для підтримки свого здоров’я має бувати на природі мінімум 200годин, тобто 36 днів на рік [10, с. 126].

Дитячий туризм - це, на сам перед, захоплююча форма активного відпочинку, а також оздоровлення, фізичного вдосконалення, рухової активності, живого пізнання навколишнього світу. Дослідження свідчать, що заняття туризмом сприяють гармонійному розвитку особистості дитини, адже під час туристичного походу розв'язуються оздоровчі, виховні та пізнавальні завдання [1, с. 24].

Екологічний туризм  — це форма роботи з фізичного виховання метою якої є знайомство з природою місцевості, рослинним та тваринним світом, місцевими звичаями та культурою [25, с. 2].

Основну мету екологічного туризму можна згрупувати в двох напрямах:

• екологічна освіта, підвищення культури відносин із природою, вироблення етичних норм поведінки у природної середовищі, виховання відчуття власної відповідальності кожного за долю природи й її окремих елементів;

• відновлення духовних і фізичних сил людини, забезпечення відпочинку за умов природного довкілля.

Дитячий туризм – не лише надійний засіб фізичного розвитку й оздоровлення дошкільнят, а й у поєднанні с краєзнавством – чудова можливість для закріплення знань про історію та особливості місцевості, проведення природоохоронної роботи [18, с.46].

Оскільки, краєзнавство є одним з напрямків патріотичного виховання, ми можемо розглядати його у контексті дитячого екологічного туризму.

Краєзнавство – це живе пізнання навколишнього світу, поглиблене ознайомлення з найближчим природним і соціальним середовищем, метою якого є пробудження у дітей ціннісного ставлення до природи, людей, минулого і сьогодення. [9, с. 9]

Туристично-краєзнавча діяльність у дошкільних навчальних закладах – не тільки цікава форма організації дозвілля, а й ефективний засіб розв’язання фізкультурно-оздоровчих, природоохоронних, пізнавальних та екологічних завдань виховання. [43, с. 25]

Т. Грицишина зазначає, що ця діяльність організовується в усіх групах дошкільного закладу. Освоєння довкілля відбувається поступово від споглядально-ознайомлювальних форм сприйняття навколишнього до глибокого його пізнання дітьми старшого віку. Це комплексний вплив на дитину,я кий дозволяє розвивати її шляхом максимального використання дарованих природою можливостей, задовольняючи потреби:

• у пізнанні довкілля («чомучки»);

• у самореалізації («я сам»);

• у самовираженні (відкриваючи світ, діти фантазують, формуючи свій «внутрішній світ», що є для них джерелом повноцінного життя);

• у русі (в процесі практичного пізнання довкілля).

Під час туристично-краєзнавчої діяльності відбувається зміна типу взаємодії вихователя з дітьми від позиції наставника до позиції співдружності, коли між дорослим і малюком встановлюються партнерські стосунки.

Саме ця діяльність, на мою думку, є найкращою формою пізнання кожного вихованця, тому що тут ми спостерігаємо дитину в діяльності, в природних умовах, коли вона розкута, коли між нею і педагогом немає бар’єра.

Та найважливіша суть краєзнавчо-туристичної діяльності – це нерозривний зразок вивчення наук з практикою, життям, довкіллям.

У походах та переходах, як правило, комплексно реалізуються екологічні, краєзнавчі, тренувальні, оздоровчі та власне туристичні завдання.

Завдання оздоровлення в туристичних походах розв’язуються через правильну побудову розпорядку дня, раціонально організоване проходження маршруту з дотриманням оптимального чергування фізичних навантажень та активного відпочинку, доцільне використання впливу природних чинників на всі системи організму, дотримання правил особистої та громадської гігієни.

О. Бардин зазначає, що добре себе зарекомендували такі форми і види туристичної діяльності, як переходи, прогулянки-походи, екскурсії, цільові прогулянки, походи вихідного дня разом з батьками тощо, під час яких діти ознайомлюються з правилами поведінки у природі, на маршруті, набувають початкових навичок орієнтування на місцевості, опановують основні елементи техніки туризму, освоюють основи топографії (план, карта місцевості, вивчають умовні знаки на карті, складають план спортзали, групової кімнати, території навчального дошкільного закладу тощо, беруть участь в іграх-пошуках, де потрібне вміння читати і креслити плани та карти місцевості [4, с.14].

Переходи поділяються на пішоходні, лижні, велосипеди. Вони, як правило, тренувального характеру. Сприяють:

• удосконаленню рухових навичок;

• розвитку фізичних якостей;

• опануванню туристичних навичок та вмінь.

Прогулянки-походи ознайомчого, пізнавального та розважального характеру. Метою їх насамперед є:

• ознайомлення з новими маршрутами, їх особливостями;

• закріплення знань про довкілля;

• ознайомлення із суспільними об’єктами;

• збагачення новими враженнями;

• організація суспільно корисної праці (розвішування годівниць, огороджування мурашників, збирання насіння для підгодівлі птахів взимку, природного матеріалу).

Екскурсії – основна форма краєзнавчої роботи, їх проводять за різноманітною тематикою та маршрутами.

За своїм змістом поділяються на оглядові та тематичні. Оглядові – показ об’єктів різних за формою та змістом. Це можуть бути і природні об'єкти, і пам'ятники та архітектурні споруди, будівлі, місця видатних подій.

Тематичні екскурсії присвяченні розкриттю певної теми і поділяються на:

• історичні;

• географічні (ландшафтні);

• військово-історичні;

• виробничі;

• природознавчі;

• архітектурні;

• мистецькі;

• літературні;

• музейні.

Екскурсії розв’язують навчальні завдання. Зміст екскурсії визначає її тема та об’єкти. Як правило, в історичних, виробничих екскурсіях цілком достатньо 1-2 об’єктів, а в географічних, природознавчих, архітктурних екскурсіях їх буде значно більше.

Усі названі тематичні екскурсії ми можемо застосувати у дошкільному закладі для ознайомлення дітей з рідним краєм, його історією, визначними місцями, видатними людьми тощо.

Природознавча екскурсія традиційно вирішує завдання знайомства з природою, тобто накопичення уявлень про різноманітність об'єктів живої природи та їх характерні особливості.

Екологічна екскурсія спрямована на освоєння дітьми різноманітних біоценологіческіх зв'язків у світі природи::

- між органами тварин і рослин та їх функціями;  - між середовищем існування живих істот і особливостями їх будови і способу життя;

 - між різними живими істотами в одній екосистемі; - між станом конкретних живих об'єктів та умовами їх існування. 

Цільові прогулянки – цілком присвячені ознайомленню з природою. Тут планується значно ширший матеріал, ніж під час спостережень на прогулянках-походах. Їх проводять, коли в природі відбуваються помітні зміни. Ознайомлення з природними об’єктами відбувається в природних зв’язках, у середовищі існування, що формує реалістичні уявлення. Особлива умова – це вибір сприятливого з екологічного погляду маршруту, цікавих об’єктів для спостередень. Бажано повторювати цільові пригулянки до одних і тих самих об'єктів у різні пори року, організовуючи тривалі спостереження з метою визначення характерних змін у довкіллі. Їх проводять не тільки з пізнавальною та естетичною метою, а й з пізнавально-практичною, вводять рухливі ігри, рухові завдання.

Походи вихідного дня за участю батьків – проводять з метою закріплення та вдосконалення туристичних навичок. Під час цих походів діти удосконалюють навички пересування по пересічній місцевості, правила поведінки в природі, вміння орієнтуватися на місцевості, ознайомлюють з етикою туриста. Діти, що беруть участь у походах вихідного дня, вміють долати перешкоди, орієнтуються у виборі місця для привалу, знають, як розкладати багаття, полюбляють туристські справи.

Під час туристично-краєзнавчої діяльності відбувається зміна типу взаємодії вихователя з дітьми від позиції наставника до позиції співдружності, коли між дорослим і малюком встановлюються партнерські стосунки.

Саме ця діяльність, на мою думку, є найкращою формою пізнання кожного вихованця, тому що тут ми спостерігаємо дитину в діяльності, в природних умовах, коли вона розкута, коли між нею і педагогом немає бар’єра.

Та найважливіша суть краєзнавчо-туристичної діяльності – це нерозривний зразок вивчення наук з практикою, життям, довкіллям.

Як вважає Т. Грицишина, під час екологічного туризму початкове пізнання дитиною навколишнього світу поволі розширюється. Діти замислюються над своїм родоводом, над професіями, пізнають народну мудрість, дізнаються про ще нерозгадані таємниці. За допомогою екскурсій, подорожей, походів вони краще й глибше пізнають рідний край, у якому народилися й живуть, пізнають його минуле і сучасне. Збільшується активність дітей, розширюється світогляд. Обов’язкове обговорення побаченого й почутого сприяє розвитку мовлення, інтелекту. І тому, краєзнавчо-туристська діяльність відповідає саме тим вимогам, які на сучасному етапі є головним у вихованні підростаючого покоління: забезпечення всебічного гармонійного розвитку малюків [35, с. 123-124].

Отже, сьогодні можна говорити про створення типової моделі туристичної діяльності з дітьми дошкільного віку, а на її основі будувати місцеві програми ознайомлення дітей з рідним краєм. Це і буде реальним кроком у роз’язанні проблеми безперервної освіти, найактуальнішої в сучасній педагогіці.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ РОЛІ ТА МІСЦЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ