72

ЛУЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Кафедра психолого-педагогічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з основ природознавства та методики ознайомлення дітей дошкільного віку з природою

на тему: «Виховання любові до рідного краю засобами екологічного туризму»

Студентки 41 групи

напряму підготовки 6.010101

спеціальності «Дошкільна освіта»

Циплюк В. В.

Керівник: завідувач

відділення «Дошкільна освіта»,

Кандидат філософських наук

Іванова Н. В.

Національна шкала_______

Кількість балів:____ Оцінка: ECTS____

Члени комісії:

___________ Іванова Н. В,

_________ Чигринюк Т. О.

__________ Боярчук С. І.

м. Луцьк – 2013

ЗМІСТ………………………………………………..…………………….2

ВСТУП…………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ І. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ…………………...…………………………………………………..6

1.1.Завдання і зміст екологічного виховання в дошкільних навчальних закладах……………………………………………………………………………6

1.2.Аналіз ефективності форм і методів екологічного виховання дітей дошкільного віку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

1.3.Виховний потенціал екологічного туризму в умовах сучасного дошкільного навчального закладу………………………...…………………....17

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ РОЛІ ТА МІСЦЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ…………………….................24

2.1. Вивчення рівня знань дітей про екологію рідного краю в старшій групі дошкільного навчального закладу…………………………………..…...24

2.2. Організація екологічного туризму в системі виховної роботи в старшій групі………………………………………..……………………………29

2.3. Аналіз проведеної роботи………………………………………….35

ВИСНОВОК……………………………………………………………….40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...43

ДОДАТКИ…………………………………………………………………46

ВСТУП

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну та загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи [19, с. 9].

Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого: О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковців та педагогів – практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Н. Лисенко, Н. Яришева, С. Ніколаєва, З. Плохій, В. Ніколаєнко та ін.

Вивчення літературних джерел виявило, що на роль та місце природи в процесі виховання підростаючих поколінь вказували такі педагоги минулого, як Я.-А.Коменський, Ж.Ж.Руссо, Г.Песталоцці, Ф.Гумбольд. Серед вітчизняних просвітителів вплив знань про природу на формування моральних якостей особистості та ставлення її до довкілля, відзначали В. Бєлінський, О. Герцен, М. Добролюбов, Д. Писарєв, М. Чернишевський, К. Ушинський. Н. Толицька закликала вихователів та педагогів діяти за таким принципом: «Виховати серцем, через серце для серця»[30, с. 35].

В Державних документах Закон України «Про дошкільну освіту», «Державна національна програма "Освіта», «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні», Базова програма навчання і виховання дітей дошкільного віку «Я у Світі», приділяється велика роль екологічному вихованню дітей дошкільного віку, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера "Природа" зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоційного - ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

Основною її метою в галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою.

У дослідженнях С. Веретенникової, З. Запорожан, Н. Яришевої підкреслюється, що екологічне виховання дітей слід розпочинати, ще в дитячому садку. Автори цих досліджень розкривають сутність процесу екологічного виховання, його основні завдання, методичні основи екологічного виховання дошкільників, екологічні закономірності живої природи, окремі форми і методи екологічного виховання в дошкільному закладі.

Основним способом виховання любові до рідної природи є знання про неї. «Ми можемо любити тільки те, що знаємо», писала С. Русова, зазначаючи, що потрібно дати можливість дітям побачити ближню місцевість, знати в ній кожну річку, ліс, озеро, острів, знати рослинність, тварин свого краю, знати чим люди займаються, де люди працюють. Вона вважала, що вихователі дошкільних закладів повинні добре знати рідну природу [27, с.39].

Тому, зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Виховання любові до рідного краю засобами екологічного туризму.»

Мета дослідження – формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального ставлення до навколишнього природного середовища, сприяють накопиченню екологічних знань, виховують любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формують вміння і навички діяльності в природі.

Об’єкт дослідження – виховання любові до рідного краю.

Предмет дослідження – екологічний туризм як засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Відповідно до поставленої мети були сформовані наступні завдання:

1. розкрити сутність екологічного виховання у дошкільному навчальному закладі;

2. розкрити форми та методи екологічного виховання учнів дошкільного віку;

3. визначити вплив екологічного туризму в системі виховної роботи в старшій групі.

Курсова робота складається із вступу, теоретичної та практичної частин, висновку, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 72 сторінки, основний зміст викладено на 39 сторінках, список використаних джерел становить 39 найменувань на 44, 45, 45 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

1.1. Завдання і зміст екологічного виховання в дошкільних навчальних закладах

У людей, що живуть у сучасному суспільстві, безліч проблем. Але проблема збереження навколишнього середовища є однією із найбільш гострих і насущних. Ми вже звикли до розмов про те, що світ стоїть на межі екологічної катастрофи, що щодня на Землі зникають все нові і нові види тварин і рослин; ми фізично страждаємо від забруднення ґрунту, повітря, води, і забуваємо, що світ живої і неживої природи не вічний, він не може нескінченно пручатися пагубному впливові людини. Ми добре володіємо культурою поведінки в суспільстві, але далеко не завжди вміємо правильно поводитись стосовно природи. Саме тому екологічну культуру потрібно формувати ще з молодшого дошкільного віку [35, с.165].

Усе починається з дитинства. І екологічне виховання слід починати змалечку, коли серце дитини найбільше відкрите для добра. Це тривала діяльність дорослих(батьків, вихователів вчителів) і постійна робота розуму, серця і рук вихованців [38, с. 3].

Учені М. Курик, Н. Лисенко, З. Плохій засвідчують, що формування основ екологічної культури слід розпочинати з раннього віку дитини.

Першооснови екологічного мислення закладаються в сім’ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середо вищі [5, с.12].

У тісному взаємозв’язку із сім’єю має працювати і дошкільний заклад. Його завдання — через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв’язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.

За Н. Лисенко, екологічна свідомість – це властивий людині стереотип ставлення до навколишньої природи через засвоєння виробленої системи знань. Рисами, які вирізняють екологічну свідомість, є відображення, відношення й управління, основою – чуттєво-предметна діяльність. Що забезпечується активною участю дітей у пізнавально-практичних діях природничого змісту. [16, с.23].

Екологічна освіта дітей дошкільного віку – це ознайомлення дітей з природою, в основу якого покладений екологічний підхід, при якому педагогічний процес спирається на основоположні ідеї та поняття екології [19, с.195].

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості [22, с. 6].

Екологічне виховання спрямоване на усвідомлення природної феноменальності людини, яка повною мірою відповідає за життя й умови життєдіяльності на Землі. Воно має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я; наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні наслідки природо-перетворювальної діяльності людини [25, с.3].

Оскільки екологічна освіта і виховання мають безпосередній зв’язок із процесами державотворення та національного відродження України, завдання вихователів полягає в тому, щоб формувати у підростаючого покоління вміння та навички мислити і діяти по-новому, з почуттям екологічної відповідальності. А це можливо лише за умови переорієнтації кожного вихованця на самопізнання і саморозвиток, самореалізацію й самостійність.

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності [21, с. 36].

Отже, зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

• світу природи – середовища перебування людини, яка має бути зацікавленою у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії;

• осмислення екологічних явищ і вміння робити висновки щодо організації як власної діяльності, так і колективу в природному середовищі;

• усвідомлення вихованцями необхідності екологічної безпеки України;

• формування моральних почуттів обов’язку і відповідальності за збереження краси природи та участі в її охороні;

• спонукання вихованців до природоохоронної діяльності тощо.

Мета екологічної освіти та виховання – формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою. При цьому основними її складовими є:

• усебічні глибокі знання дітей про навколишнє середовище;

• наявність в дошкільників світоглядних цінностей орієнтації по відношенню до природи;

• екологічний стиль мислення й відповідальне ставлення до природи та свого здоров’я;

• набуття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем місцевого та локального рівнів;

• безпосередня участь дітей у природоохоронній діяльності;

• сформованість передбачення можливих негативних наслідків природо-перетворюючої діяльності людини [26, с.120].

Як вважає Н. Лисенко екологічне виховання дошкільників має за мету не тільки подання відповідних знань, а й спрямованість на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Дошкільникам необхідно надавати знання у доступній для них формі, щоб спонукати подальше пізнання навколишнього, розвивати і виховувати дитину.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — вважав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності [11, с. 43].

Н. Горопаха визначила такі завдання екологічного виховання:

• Засвоєння провідних ідей, основних понять та наукових фактів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її законів. У дошкільників повинно сформуватися розуміння того, що у природі все взаємопов’язане і порушення будь-якого із зв’язків викликає інші зміни: відбувається «ланцюгова реакція».

• Розкриття дітям різнобічної цілісності природи як джерела матеріальних та духовних сил суспільства. У дошкільному віці, це, передусім, засвоєння системи знань про значення рослин та тварин у житті людини та природи.

• Оволодіння малюками прикладними знаннями, практичними вміннями та навичками раціонального природокористування. Включає формування початкових уявлень дітей щодо раціонального використання природних ресурсів на прикладі використання води, енергії у побуті, вміння оцінювати стан навколишнього середовища, передбачати можливі наслідки своїх дій та дій інших людей і не допускати негативних впливів на природу та екологічно грамотної поведінки у природі та побуті.

• Розвиток у дітей потреби спілкування з природою, прагнення якомога глибшого її пізнання. Систематичне, цілеспрямоване спілкування дошкільників з природою сприяє вихованню у них емоційно-позитивного, турботливого ставлення до неї.

• Активізація діяльності дітей, спрямованої на поліпшення навколишнього середовища (догляд за живими об’єктами природи, за рослинами на території дитячого садка тощо). Основним засобом реалізації цього завдання є включення малюків у спільну з дорослими природоохоронну діяльність.

Основні завдання екологічного виховання:

• нагромадження екологічних знань та їх усвідомлення;

• прищеплення любові до природи, бажання берегти та примножувати її;

• формування навичок і вмінь діяльності у природі [23, с.12].

Екологічне виховання в дошкільному навчальному закладі включає необхідні і бажані складові:

1) створення в дитячому саду умов для екологічного виховання:

• розвивального середовища;

• фонду методичних, наочно-ілюстративних матеріалів.

2) організація «екологічного простору» в приміщенні дитячого садка: групові куточки природи, зимовий сад, теплиця, кімната природи, акваріум (модель прісноводного водоймища, штучно створена міні-екосистема), живий куточок, в якому зберігається екологічний принцип утримання тварин, устаткування їх приміщень під природні умови життя, правильний догляд;

3) організація та обладнання «екологічних просторів» на ділянці дитячого садка: майданчика природи, мікроферми, «куточка незайманої природи» (лісу, лугу, пустиря), екологічної стежки, «лікарських грядок», городу;

4) створення умов для праці дітей і дорослих у природній зоні дитячого саду [31, с.80].

Мета, зміст і завдання екологічного виховання дітей великою мірою зумовлені наявністю у педагогічному процесі об’єктивних і суб’єктивних умов. При цьому до об’єктивних умов належать:

• екологічна спрямованість педагогічного процесу дитячого садка загалом і в кожній віковій групі зокрема (реальна можливість спілкування з об’єктами живої і неживої природи);

• єдність і взаємодія суспільного та сімейного виховання.

До суб’єктивних умов ми відносимо:

• готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння і засвоєння уявлень про природу (інтелектуальна сфера);

• готовність дітей до практичної реалізації знань у доступних видах діяльності;

• формування суспільно значимих мотивів їх поведінки (емоційно-чуттєва і дійово-вольова сфери).

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання, як вважає Н. Яришева, є створення еколого–розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Розкриваючи принципи організації і керівництва екологічним вихованням дітей з використанням спостережень, проведення пошуково-дослідницької діяльності дітей дошкільного віку, Н. Лисенко показує різні шляхи розвитку пізнавальних інтересів до природи.

Спеціальними дослідженнями Н. Лисенко порушує актуальну тему екологічного виховання дітей дошкільного віку, організації процесу формування уявлень і знань дошкільників про природу і людину через призму ціннісних орієнтацій [22, с.26].

Оскільки дошкільний вік - це період початкового становлення особистості, впродовж якого відбувається колосальне збагачення і впорядкування її чуттєвого досвіду, оволодіння нею специфічно людськими формами сприймання і мислення, то стає очевидним той факт, що рівень готовності дошкільнят до екологічної освіти і виховання в школі визначається саме системою виховання і навчання дитини у дитячому садку, тобто в період дошкільного дитинства.