Завдання цивільної оборони

• Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів внаслідок по­жеж та стихійного лиха;

• Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час та постійне його інформування про наявну обстановку;

• Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха;

• Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

• Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

• Створення систем управління, аналізу і прогнозування, оповіщення і зв'язку, спостере­ження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування під час надзвичайних ситуацій;

• Підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, обов’язкове навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Виконання завдань ЦО досягається плануванням, своєчасним і якісним втілен­ням комплексу організаційно-економічних, інженерно-технічних, оборонно-масових та соціальних заходів ЦО.

Система цивільної оборони

До системи цивільної оборони належать:

• Органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'я­зані з безпекою та захистом населення;

• Органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ, органі­зацій незалежно від форм власності і господарювання;

• Сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

• Фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС;

• Системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ НА ГОСПОДАРСЬКИХ ОБ’ЄКТАХ

Цивільна оборона організовується на всіх господарських об’єктах. Начальником ЦО об’єкта є його керівник. Начальник ЦО об’єкта підпорядковується начальнику ЦО відомства. На об’єктах створюються штаби ЦО, які комплектуються із штатних працівників, що виконують обов’язки за сумісництвом.

Формування цивільної оборони за призначенням поділяють на формування загального призначення, рятувальні та формування служб ЦО, які здійснюють спостереження, виконують спеціальні заходи при виконанні аварійно-рятувальних робіт.

3. ОСНОВИ СТІЙКОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ ОБ’ЄКТІВ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Зниження рівня ризику виникнення НС техногенно-екологічного характеру на об'єктах господарської діяльності (ОГД) досягається завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних та інших заходів. Ці заходи плануються і здійснюються начальником цивільної оборони об'єкта.

Заходи, що здійснюються для зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій:

• Систематичні перевірки посадовими особами району (об'єкта) і державними інспекторами стану будинків, споруд, технологічного обладнання, електрогос-подарства, газо- і нафтопроводів, теплових трас;

• Перевірка утримання та готовності системи виявлення витоку СДОР, оповіщення працюючого персоналу і населення;

• Перевірка ефективності вентиляційних, в тому числі і аварійних, систем, надійності герметизації ємностей, які працюють під тиском;

• Перевірка працездатності контрольно-вимірювальної, захисної та блокувальної апаратури;

• Створення безпечних умов праці для виробничого персоналу;

• Забезпечення працюючого персоналу правилами, стандартами, нормами, інструкці­ями та іншими нормативними документами з техніки безпеки та охорони праці;

• Здійснення профілактичних протипожежних заходів;

• Контроль за справністю пожежного зв'язку, сигналізації, початкових засобів пожежогасіння, стану шляхів і під'їздів до об'єктів, справністю джерел протипожежного водопостачання;

• Підготовка фонду захисних споруд, створення запасів засобів індивідуального захис­ту;

• Нанесення на виробниче обладнання і комунікацію розпізнавальних знаків безпеки відповідно до вимог;

• Перевірка відповідності технологічних процесів машин, механізмів, обладнання вимогам нормативних документів щодо безаварійної експлуатації, техніки безпеки та охоро­ни праці;

• Розробка і вдосконалення системи планів попереджувальних оглядів та ремонтів техніки;

• Розробка і впровадження формулярів на кожний агрегат для відображення технічного стану обладнання з метою вдосконалення профілактичних заходів;

• Розробка планів ліквідації аварійних ситуацій.

При визначені інженерно-технічних заходів необхідно враховувати особливості можливої НС на потенційно-небезпечних об'єктах.

При плануванні зниження небезпеки виникнення і розповсюдження особливо небезпечних інфекцій необхідно враховувати завчасне запровадження організаційних, санітарно-гігієнічних, лікувальних, евакуаційних та інші заходів.

При вивченні питання про технічний захист населення основну увагу потрібно зосереди­ти на вимогах Закону і Положення про ЦО України щодо технічного захисту та обов'язки посадових осіб.

Підготовка господарських об’єктів до стійкого функціонування в умовах надзвичайної ситуації є складним завданням, виконання якого залежить від видів загроз та характеру виробництва певного об’єкта.

Під стійкістю роботи об’єкта народного господарства розуміють можливість виконувати свої функції (випускати продукцію, надавати послуги тощо) в умовах надзвичайних ситуацій, а також пристосованість даного об’єкта до швидкого відновлення після пошкодження.

Для дослідження рівня стійкості об’єкта створюються робочі групи.

Фактори, що впливають на стійкість функціонування об’єкта в умовах надзвичайних ситуацій: