Хімічна зброя

Хімічна зброя — один з видів зброї масового ура­ження, дія якого ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тва­рин та рослинний світ. Хімічній зброї характерні такі бойові властивості:

• висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що спричиняє тяжкі та смертельні ураження;

• здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;

• тривала уражаюча дія отруйних речовин, які мо­жуть довго зберігати свої якості у повітрі, на міс­цевості та ін.;

• біохімічний механізм уражаючої дії на живий ор­ганізм;

• труднощі з визначенням факту застосування во­рогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;

— необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічна розвідка, індивідуальний та колективний захист, санітарна обробка, антидоти тощо).

Це

цікаво

знати

Уперше хімічну зброю застосували німецькі війська 22 квітня 1915 року на річці Іпр проти французів. На ділянці завширшки 6 км вони встановили 6000 балонів місткістю 180 тонн хлору. Використовуючи сприятливий напря­мок вітру, вони скерували отруйний газ на по­зиції противника. З цього трагічного факту і розпочалася історія застосування отруйних речовин, зокрема іприту. Втрати французів: з лав армії вибуло 15 тисяч осіб, з них померло 5 тисяч. Однак за свідченням німецького істори­ка Ганса Дельбрака, ще під час Кримської вій­ни англо-французьке військо намагалось отруї­ти газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння пра­вильно використовувати рух вітру.

Історія XX століття має також багато прикладів застосування різних видів отруй­них речовин. Скажімо, під час війни у В'єтнамі (1961—1975) СІЛА для дестабілізації природно­го середовища скинули 14 млн бомб і снарядів, розпорошивши 5700 тонн гербіцидів, "ейджент орандж", майже 23 000 тонн дефоліан­тів, 170 тонн сильнодіючої отруйної речовини діоксину. Хімічними речовинами було отруєно 202 тисячі га лісу та 1,11 млн га території.

Застосування хімічної зброї може спричинити сер­йозні екологічні та генетичні наслідки.

Екологічні наслідки пов'язані з впливом отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, а також на ґрунт, воду, повітря; вони спричиняють критичний стан навколишнього середовища, ускладнюють життє­діяльність людини.

Генетичні наслідки пов'язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

Біологічна зброя

Біологічна зброя — це боєприпаси й прилади із за­собами доставки, уражуюча дія яких ґрунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.

До біологічних речовин — збудників інфекційних хвороб — відносять різні мікроорганізми: бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військо­вого успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.

Це Армія Александра Македонського закидувала тіла померлих від цікаво інфекційних хвороб людей і тварин за допомогою катапульт при облозі

знати фортеці. Під час Другої світової війни японські вій­ська застосовували

бактеріологічну зброю в Ки­таї, внаслідок чого серед населення панували

масові захворювання чумою та іншими небез­печними інфекціями.

Характерні властивості бактеріологічної зброї:

• висока ефективність;

• здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараже­ними предметами;

• тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена мож­ливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;

• наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву за­хворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі — від однієї до трьох діб, при ботулізмі — 12—36 год;

• труднощі з визначенням окремих видів збудни­ків;

• здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди.

Основні інфекційні захворювання, викликані біоло­гічною зброєю, наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Основні інфекційні захворювання, спри­чинені біологічною зброєю

Хвороби	Шляхи передачі інфекції	Прихо­ваний період, діб	Тривалість втрати праце­здатності, діб
1	2	3	4
Чума	Повітряно-крапельний контакт з легеневими хворими, через укуси бліх, від хворих гризунів	3	7—14
Сибірка	Контакт із хворими тварина­ми, їх шерстю, шкурами, споживання зараженого м'яса, вдихання інфікованого пилу	2—3	7—14
Сап	Те саме	3	20—30
Туля­ремія	Вдихання пилу, інфікованого збудниками, контакт із хво­рими гризунами, споживання інфікованої води	3—6	40—60
Холера	Споживання зараженої води та їжі	3	530
Жовта лихо­манка	Через укуси комарів, від хворих тварин і людей	4—6	10—14
Натура­льна віспа	Повітряно-крапельний контакт, через інфіковані предмети	12	12—24
Плями­ста лихо­манка скеля­стих гір	Через укуси кліщів-переносників (від хворих гризунів)	4—8	90—180
Ботулізм	Споживання їжі, що містить токсини	0,5—1,5	40—80