11.4. Планування доходу (виручки) від реалізації продукції підприємства.

В Україні застосовується два методи визначення надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій:

• касовий метод, при якому дохід (виручка) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій визначають за коштами, що надійшли на рахунки у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, оприбуткованих матеріальних цінностей, а також від виконання інших операцій та фінансової діяльності;

• метод нарахування, при якому дохід (виручка) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій визначається за вартістю відвантажених (переданих) товарів (підписання документу про виконані роботи, надані послуги) на відповідну дату.

Застосування методів визначення доходу (виручки) від виконання господарських операцій та фінансової діяльності тісно пов’язане з чинним податковим законодавством, яке передбачає відповідальність будь-якої юридичної особи з моменту юридичного визнання дійсності проведених операцій.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку. За його використанням виручка від реалізації визначається множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручка від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

,

де В – виручка;

Р – кількість реалізованих виробів;

Ц – ціна реалізації кожного виробу;

Обсяг реалізації можна розрахувати укрупненим методом, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду.

Плановий обсяг реалізації обраховують за формулою:

,

де Р – обсяг реалізації в плановому періоді;

З₁– залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду;

Т – випуск товарної продукції в плановому періоді;

З₂– залишки кожного виду виробів на складі на кінець планового періоду.

Ціна реалізації в плановому періоді визначається на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді (в тому числі з урахуванням попиту і пропозиції).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) впливає не тільки на виробниче відшкодування витрат і формування прибутку, але і на своєчасне і повне виконання фінансових зобов’язань, як перед бюджетом, так і контрагентами.

11.5. Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності та інші доходи

Вільні фінансові ресурси, це потенційні інвестиції, які підприємство може ефективно використовувати на фінансових ринках, з метою отримання доходу.

Фінансові інвестиції– це вкладення фінансових ресурсів в інвестиційні (фондові) інструменти (акції, облігації та інше) шляхом емісій, або купівлі-продажу з метою отримання певного доходу.

Підприємство може одержувати додатковий дохід здійснюючи лізинг.

Лізинг– це форма довгострокової оренди, яка передбачає передання права користуванням майном на платній основі і на визначений угодою термін. Об’єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова компанія (підприємство-орендодавець) і орендар, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом певного часу. Лізингова плата залежить від об’єкта лізингу, термінів лізингу і інших умов передбачених у договорі. Розрізняють два основних види лізингу – фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг передбачає виплату лізинговій компанії протягом дії договору, суму, яка дорівнює сумі повної вартості амортизації і частки прибутку від використання устаткування, одержуючи при цьому, право викупу устаткування по залишковій вартості після закінчення терміну дії договору, повернення устаткування або продовження договору.

Оперативний лізинг – передбачає можливість багаторазової здачі устаткування в оренду, причому право власності не переходить до орендаря. Як правило, оперативний лізинг укладається на час менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об’єкт повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

Підприємство може одержувати додатковий дохід від здачі в оренду нерухомого майна. Оренда заснована на договорі, що укладається між орендодавцем і орендарем. У договорі передбачається склад і вартість майна, розмір і термін орендної плати, права та обов’язки сторін, умови і порядок призупинення дії оренди.

Розмір орендної плати визначається у договорі про оренду і містить в собі амортизаційні відрахування і частину прибутку від використання майна.

Орендна плата = Сума амортизаційних відрахувань + Оренднийвідсоток + Витрати на ремонт орендованого майна.

Підприємство може також одержувати додатковий дохід від вкладення тимчасово вільних грошових коштів на депозитні рахунки в банки під відсотки, також може отримувати додаткову курсову різницю на валютних рахунках – здійснюючи операції із іноземною валютою; коли на його користь сплачують штрафи, пені або відшкодовують збитки; коли підприємство отримує гранти, асигнування та субсидії.

На величину доходів (грошових надходжень) підприємства впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать: кон’юнктура товарного та фондового ринків, форми розрахунків; умови та порядок банківського кредитування; системи оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амортизаційна політика підприємства; коефіцієнт операційного левериджу і фінансова підготовка менеджерів підприємства.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно оптимізувати його доходи (грошові надходження). У короткостроковому періоді це досягається через використання «системи прискорення – уповільнення платіжного обороту». Підприємством розробляються заходи, спрямовані на прискорення грошових надходжень і уповільнення їх виплат. Особливу увагу необхідно приділити прискореному погашенню дебіторської заборгованості. На підприємствах України понад 80 % дебіторської заборгованості припадає лише на один її вид – дебіторську заборгованість за розрахунками за поставлену продукцію (наданий товарний кредит).