О.Т.Коваль, Ю.Б.Колупаєв, В.В.Пархоменко

Економіка і фінанси підприємства

Тема 4. Виробнича програма підприємства

1. Зміст, завдання і місце виробничої програми в системі господарських планів підприємства

2. Ресурсне обґрунтування виробничої програми

3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва

4. Контроль виконання виробничої програми підприємства

4.1. Зміст, завдання і місце виробничої програми в системі господарських планів підприємства

Найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), тобто конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років). Оскільки продукція завжди відтворюється в натуральній і вартісній формах, то виробнича програма підприємства має дві складові: перша – обсяг виробництва в натуральних вимірниках; друга – вартість обсягу виробництва продукції. З урахуванням цього здійснюються розробка і формування виробничої програми.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: вихідні дані про виявлений у процесі вивчення ринку попит; портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі господарські зв’язки; державні контракти (державне замовлення), які передбачають не лише конкретну їхню величину, а й гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Окрім видачі підприємству обґрунтованих державних контрактів (державного замовлення) на виготовлення і продаж суспільно важливих видів продукції, будь-яке інше пряме втручання держави в процеси господарювання, що базуються на ринкових відносинах, є недопустимим.

Виробнича програма містить три складові:

1. План виробництва продукції в натуральному виразі – встановлюється обсяг випуску продукції відповідної якості за номенклатурою й асортиментом у фізичних одиницях вимірювання (т, м, шт.). Він визначається, виходячи з повного і кращого задоволення попиту споживача і досягнення максимального використання виробничих потужностей;

2. План виробництва продукції у вартісному виразі в показниках валової, товарної, чистої і реалізованої продукції;

3. План реалізації продукції в натуральному і вартісному виразі. Він складається, виходячи з укладених договорів на постачання продукції, а також напівфабрикатів, вузлів і деталей за договорами кооперації з іншими підприємствами, а також власної оцінки місткості ринку.

Виробнича програма включає такі основні розділи:

1. виробництво продукції підприємства;

2. випуск продукції на експорт;

3. підвищення якості продукції;

4. реалізація продукції.

План з виробництва товарної (валової) продукціївключає формування показників обсягу випуску товарної і валової продукції. Головним завданням при складанні плану виробництва є підтвердження розрахунками, що виробництво спроможне реально випускати необхідну кількість товарів у потрібні терміни і з необхідною якістю. У плані зазначається склад устаткування, постачальники сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, умови постачання за ціною, кількістю і якістю.

План випуску продукції на експорт містить показники обсягів випуску продукції підприємства, що відповідає вимогам її постачань на експорт на умовах конкретних угод і договорів.

План з підвищення якості продукції включає показники оновлення асортименту і споживчих властивостей продукції, обумовлені вимогами міжнародних і вітчизняних стандартів якості, нововведеннями і динамікою розвитку виробництва.

План з реалізації продукції містить показники обсягів реалізації продукції підприємства конкретним покупцям, виявленим у процесі маркетингового дослідження ринку.

Ключовими завданнями розроблення виробничої програми є:

• підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу з урахуванням попиту, а також дій конкурентів підприємства;

• забезпечення високих і стійких темпів зростання випуску продукції як у вартісних, так і в натуральних показниках;

• найповніше використання виробничих потужностей та ресурсного потенціалу підприємства;

• формування номенклатури та асортименту виробів відповідно до стадій їх життєвого циклу.

Підприємства промисловості формують виробничу програму самостійно на основі: виявленого в процесі вивчення ринку споживчого попиту; портфеля замовлень (договорів) на продукцію і послуги; державних замовлень і власних потреб; прогнозу можливостей укладення нових угод та обсягу збуту; розрахунку виробничої потужності підприємства та прогнозу зростання ступеня її використання; даних про рівень забезпеченості потреб підприємства в основних ресурсах; показників обсягів і вартості аналогічної продукції підприємств-конкурентів; прогнозу собівартості та її відповідності ринковим цінам.

Вихідними даними для розроблення виробничої програми також є:

• профільні види діяльності підприємства з виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг);

• дані щодо попиту на продукцію (послуги) підприємства;

• результати фактичного виконання виробничої програми за попередні періоди;

• відомості про рекламації, зауваження за якість продукції за попередній період;

• частки продукції за рівнями якості в загальному обсязі її випуску за попередній період;

• дані щодо обсягу реалізації продукції за попередній період у розрізі за (місяцями, кварталами);

• розрахунки виробничої потужності підприємства;

• прогресивні техніко-економічні норми і нормативи;

• обґрунтовані рішення керівних органів управління підприємства про стратегічні перспективи його розвитку.

При формуванні виробничої програми необхідно орієнтуватися на потенційні і фактичні можливості підприємства щодо виробництва продукції. Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням балансового методу, що дає змогу приводити у відповідність обсяги запланованих робіт і потреби на них, а також здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетичними і трудовими ресурсами.

Розроблення виробничої програми здійснюється на більшості промислових підприємств у три етапи:

1. складання річного виробничого плану для всього підприємства;

2. визначення або уточнення на основі виробничої програми пріоритетних цілей на плановий період;

3. розподіл річного плану виробництва за окремими структурними підрозділами підприємства або виконавцями.

Особливістю етапу формування виробничої програми, порівняно з іншими етапами планування, є менша залежність від специфіки й організації виробництва на підприємстві. Разом з тим саме на цьому етапі використовується найбільший обсяг зовнішніх стосовно виробництва вихідних даних. Рівень обґрунтування портфеля замовлень (функція відділу збуту) буде впливати на рівень достовірності прогнозу щодо виробництва і збуту (відділ маркетингу, плановий відділ, виробничий відділ, відділ постачання) і чим більша частка реальних замовлень порівняно з прогнозами, тим вищий буде рівень організації виробництва щодо випуску продукції.

У спрощеному вигляді результат підготовки виробничої програми виявляється у відповідях на ряд ключових запитань, а саме:

• Які види продукції і в якій кількості виробляти?

• У які терміни повинна бути готова продукція для своєчасної відправки покупцеві?

• Якої якості має бути продукція?

• Скільки додатково підприємство може випустити продукції, якого виду і якості у разі виникнення термінових замовлень?

• Яка нижня межа обсягу випуску продукції, за якої слід перейти в режим консервації виробництва або зупинити його для модернізації?

• Які повинні бути обсяги споживаних ресурсів для виробництва продукції й альтернативні можливості щодо їх задоволення?

При формуванні виробничої програми необхідно враховувати низку важливих аспектів:

• основні положення річної виробничої програми базуються на перспективному плані виробництва продукції, розробленому відповідно до місії, цілей і стратегії розвитку підприємства;

• у рамках прийнятої стратегії слід уточнити галузеву спеціалізацію підприємства щодо виробництва певних видів продукції та послуг;

• на основі проведених маркетингових досліджень доцільно уточнити інформацію про основні ринки збуту і цільових споживачів продукції або послуг підприємства;

• номенклатуру та обсяг випуску продукції в натуральному і вартісному виразі на плановий період (місяць, квартал, рік) слід визначати з урахуванням таких чинників: максимально можливого обсягу випуску продукції; максимально допустимих витрат на виготовлення виробів; наявності платоспроможного попиту споживачів на кожну позицію номенклатури (асортименту);

• уточнити потребу в продукції підприємства на плановий період з урахуванням контрактів, що є у компанії, прямих зв’язків і попередніх угод із споживачами, а також обсяги держзамовлення тощо;

• на підставі потреби по кожній позиції прийнятої до виробництва номенклатури потрібно скласти попередній план виробництва і план збуту (реалізації) виробів у натуральному (кількісному) і вартісному виразі для формування первинного варіанта виробничої програми;

• на підставі запланованої виручки від реалізації продукції потрібно уточнити, наскільки оптимальним є розрахунковий обсяг виробництва.