7. Говори південно-західного наріччя

Південно-західне наріччя охоплює південні райони Волинської, Рівненської та Житомирської областей, Львівську, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Івано-Франківську, Чернівецьку і Закарпатську області. Деякі говірки південно-західного наріччя збереглися на території Польщі, лемківський говір поширений на території Чехо-Словаччини, окремі говірки південно-західного наріччя побутують на території Молдови та Румунії, а переселенські також у Югославії, Канаді, США, Австралії.

Волинські говірки поширені на півдні Волинської, Рівненської та Житомирської і на півночі Львівської, Хмельницької та Волинської областей, наддністрянський говір — на більшій частині Львівської, у південних районах Тернопільської та північно-західних районах Івано-Франківської областей, надсянські — у верхів'ї р. Сян на крайньому заході Львівської області та деяких населених пунктах у районі Перемишля — Ярослава (Польща). Бойківський говір охоплює гірські райони Львівської та північно-західні частини гірських районів Івано-Франківської (до р. Лімниці) областей, закарпатський діалект — Закарпатську область від р. Уж до р. Шопурка. Населення гірських районів Чернівецької та Івано-Франківської областей і Рахівського району на Закарпатті розмовляють гуцульським говором. Буковинський діалект поширений у Чернівецькій області (крім гірських районів). На Покутті (східна частина Івано-Франківської області) побутує покутський діалект. Подільські говірки охоплюють південь Хмельницької та Вінницької, північ Одеської та захід Кіровоградської областей.

Найголовніші ознаки південно-західних діалектів:

1. Приголосні втрачають дзвінкість перед глухими та наприкінці слів: вашко, зуп, солоткий.

2. Ненаголошений звук о наближається до у: тубі, субі, курова.

3. Немає подовження приголосних в іменниках середнього роду: зілє, житє, зіля, житя.

4. Дуже м'яка вимова приголосних ї, з',ц', дз' із домішкою шиплячого елемента: львівшький, зипоріжький.

5. Наявні звукосполучення ир, ил, ер, ел: кирвавий, кирниця, гирміти.

6. У деяких говірках м, д переходить у к'г' — кісто, гіло, гіти.

7. У давальному та місцевому відмінках іменників І і II відміни м'якої групи й іменників III відміни спостерігається закінчення -и: (на) земли, (на)кони, (на) соли.

8. Зберігаються давні форми давального і знахідного відмінків однини особових та зворотного займенників: ми, ти, си, тя, ся.

9. Фіксується давній минулий час дієслівних форм: була ходила, був казав, а також аналітичний конгломератний майбутній час: буду робила, будемо ходили.

8.Говори південно-східного наріччя

Воно охоплює південну частину Київської та Сумської областей і Черкаську, Полтавську, Харківську, Луганську, Кіровоградську, Дніпропетровську, Донецьку, Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку області. Говірки південно-східного наріччя української мови побутують на території суміжних районів Курської, Бєлгородської, Воронезької, Ростовської областей, а також Краснодарського й Ставропольського країв Росії, частково в Надволжі, південному Сибіру, на сході Казахстану, півночі Киргизії та на Далекому Сході.

Найхарактерніші ознаки південно-східних діалектів: 1. Ненаголошені звуки е, и у вимові зближуються 2. Дзвінкі приголосні в кінці слів і в середині перед глухими зберігають дзвінкість. 3. Послідовне розрізнення звуків р і р^//. 4. Пом'якшення звука л. 5. Уживання в багатьох говірках вставного н: мня-со, сімня, памнять. 6. Форми дієслів I дієвідміни в 1 ос. однини теперішнього часу: ходю, носю, крутю. 7. Форми дієслів І дієвідміни в 3 ос. однини теперішнього часу: зна, гра, співа. 8. В дієсловах II дієвідміни в 3 ос. однини теперішнього часу, якщо наголос падає не на закінчення, вживається флексія — е: ходе, носе, воде.

Однак діалекти та наріччя відрізняються одне від одного не лише рисами фонетичними й граматичними, а й рисами словниковими чи лексичними. Так, кожен говір здебільшого має лише йому притаманний словниковий склад. Наприклад, для говорів північного наріччя характерні слова: хмилиня, беття, гурковиння (огудиння огірків), оболок, пом'яг (хмара), милиці (чепіги), селех (селезень), ковеня (кочерга), билиця (білка), ненька (колиска),шитик (чоловічий пояс). Говорам південно-західного наріччя притаманна така лексика: вишки (горище), молочник (глечик), різє (хмиз), крадуємци(крадькома), бацул (торба), йойлик (дитина), літра (кварта на воду), печериці (гриби), мухариці (мурашки), пчолинець (пасіка), веремнє (погода),теметів (цвинтар). У говорах південно-східного наріччя натрапляємо на слова: накидка (скатерть), реміняка (пояс), мурав'я (мурашки), кобушка(глечик), верх, труба (димар), рептух, шанька (торба для годівлі коней), трина, збоїни (відходи після молотьби).