- •1.Предмет і завдання етнографії
- •2. Походження українського народу
- •3. Історико-етнографічне районування України та етнографічні групи
- •4. Антропологічні риси Українців
- •5. Говірки, говори, наріччя
- •6. Говори північного наріччя
- •7. Говори південно-західного наріччя
- •8.Говори південно-східного наріччя
- •9. Рільництво, городництво, обробіток грунту
- •10. Знаряддя для обробітку ґрунту та переробки харчових продуктів
- •11. Тваринництво та птахівництво
- •12. Бджільництво
- •13. Рибальство
- •14.Збиральництво
- •15. Мисливство
- •16. Транспорт і шляхи сполучення
- •17. Чумацтво і візникування
- •18.Лісорубство та лісосплав
- •19.Ткацтво
- •20. Килимарство
- •21.Вишивка
- •22. В’язання
- •23.Обробка шкіри
- •24. Деревообробництво
- •25. Художнє плетіння
- •26.Гончарство
- •27.Гутництво
- •28.Ковальство
- •29. Писанкарство
- •30. Народний господарський календар
- •31. Поселення
- •33.Житло
- •34.Інтер’єр
- •35.Традиції народного харчування
- •36. Регіональні особливості народного харчування
- •37. Вбрання України – Русі х – хііі ст.
- •38.Український одяг 14 – 18 ст.
- •39. Регіональні риси вбрання українців хіх – поч. Хх ст.
- •40.Історичні відомості про сім’ю
- •41.Вибір пари і шлюб.
- •42. Типи та структура сім’ї.
- •43.Внутрісімейні стосунки
- •44. Виховання дітей у сім’ї
- •45.Весільна обрядовість
- •46. Звичаї та обряди пов’язані з народженням дитини
- •47. Поминальні звичаї та обряди
- •48.Громадські релікти звичаєвого права у громадському побуті
- •49. Самоврядування
- •50.Громадські функції соціального захисту селян
- •52.Громадські стосунки у поза виробничій сфері
- •55. Народні знання у галузі медицини
- •56. Народна ботаніка і зоологія
- •57. Українська народна метрологія і календар
- •58. Зимова обрядовість
- •59. Весняний цикл свят
- •60.Літній цикл свят
- •61.Осінні звичаї та обряди
- •62. Передхристиянські вірування інших предків
- •63. Християнізація духовного життя українців
- •64.Етнічні архетипи у релігійному житті
- •65. Система заборон харчування
35.Традиції народного харчування
Найбільш поширеними в Україні стравами були ті, що виготовлені з рослинних складників. Загалом щоденну їжу можна розподілити га дві групи: страви з рослин, і страви з продуктів тваринного походження. Перші в свою чергу поділяються на страви з зернових і овочеві, другі на м’ясні, молочні й рибні. Українській кухні притаманне приготування страв переважно способом варіння й тушкування і меншою мірою смаження й печіння, що зумовлено конструкцією української печі. Серед рослинних страв більшу роль відігравали страви із зернових . каші виготовляли з проса, гречки,кукурудзи,ячменю,вівса,зрідка пшениці. Із печених страв найбільше цінувався хліб. В Україні хліб пекли з житнього борошна. Найбільш характерним способом виготовлення хліба був опарний. Хліб завдавали у дерев’яній діжі на залишкові речовини з минулої випічки, вимішували спочатку дерев’яною кописткою а з додаванням борошна рукою. Тісто підходило декілька годин у теплому місці. Випікали хліб у гарячій печі на капустяному або дубовому листі без форми. Хліб готували раз на тиждень в суботу. Цим займалися жінки, рідше дівчата. існувало три різновиди борщу. Найпоширенішим був борщ з капустою і квашеним буряком, морквою, цибулею. У ХІХ ст. до борщу додавали вже картоплю. На півдні й сході України борщ готували з квасолею. Заправляли його буряковим квасом, сироваткою. На свята готували борщ з м’ясом, а у будні заправляли салом. у піст в юшку клали сушену рибу або гриби і заправляли олією. Навесні готували зелений борщ із щавлем, молодою зеленню кропиви, лободи, кропу петрушки, заправляли яйцями. Дуже поширеною овочевою стравою був капусняк із квашеної капусти з пшоном. Цибуля,часник, червоний перець були популярним приправами. Із фруктів і ягід робили начинки для пирогів, вареників, використовували їх для узварів
36. Регіональні особливості народного харчування
Споконвічно Україна славилася Як край садівництва. Відповідно, у традиційному харчуванні українців чільне Місце посідали фрукти та ягоди. Найчастіше вживалися яблука, груші, сливи, вишні, черешні, порічки, з дикоростучих - калину, бузину, чорниці, маслини, терен. Влітку та Восени фрукти ї ягоди їли свіжими. На зиму їх сушили. Для цього використовували печі и спеціально обладнані у садах сушні. Іноді фрукти сушили на сонці, розклавши їх на чисті дерев'яні дошки або на Солом'яний дах.
У лісових, лісостепових та гірських районах суттєвім ДОПОВНЕННЯМ до раціону були гриби. їх змажемо, тушкували ,варили з картоплею, юшкою. На зиму гриби засушували у печі або на сонці, а також засолювали.
Основна маса населення м'ясні страви споживала рідко, здебільшого на свята. М'ясо, сало и рибу в бідних сім'ях використовували Лише Як приправу. Однак незважаючи на ці, до традиційної народної кулінарії входив значний асортимент ВИРОБІВ з м'яса. Найуживанішою Була свинина, менше - Баранина. Яловичина вживалися порівняно рідко. На свята також різали курей, гусей, качок. У Деяк регіонах розводили індиків. Свіже м'ясо споживали рідко, Як правило, коли забивали худобу. Основні Його Частину переробляли з метою тривалого Зберігання: взимку заморожували, навесні засолювали. Побутував и такий ефективного спосіб консервування,
На Східній Україні ковбаси переважно підсмажували або запікали у печі для тривалого Зберігання заливали смальцем. . З Товстих кишок, наповнених відвареною гречаною, ячмінною, вівсяною кашею, перемішаною з кров'ю, готували кров'янку. Варення вухами, язиком, легень, щоковини, підчеревиною начиняли вичіщений шлунок, Який потім відварювали у воді чі запікали у печі. Цю страву називаєся салтісон.Однією з Поширення на Україні страв БУВ холодець. Для Його пріготування впродовж тривалого часу відварювали м'ясо, ноги та голову. Відварене м'ясо відокремлювали від кісток, Розкладай у миски, заливали розсолом та ставили у холодного Місце, щоб страва затвердла. Їли холодець з ГОСТРИМИ приправами: хріном, гірчіцею, перцем, оцтом.
