- •Вступ. Основні стандарти мови
- •Директиви процесора
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Потоки введення-виведення
- •Індетифікатори і оператори
- •Адреси даних. Вказівники. Динамічна пам'ять
- •Int *nomer;
- •Void main()
- •Void main()
- •Розгалуження
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Int k, m; float cina;
Void main()
{
int I;
int J;
printf("M?\n");
scanf("%d",&I);
J = 100 * I;
printf("in %d M is &d cm", I, J);
}
Специфікація аргументів починається символом % і однієї букви, яка позначає тип даних
%U - ціле без знаку
%Ld - довге ціле число
%P - позначення вказівника
%f - з плаваючою комою
%e - число з плаваючою крапкою з експотенціалами
%c - для символу
%s - рядок
%x - 16-ове число
%6d - друк 10-го числа в 6 позицій
%8.4f - Вісім цифр за комою і 4 після
\n - перехід на новий рядок
\t - табуляція
Для виводу можна використовувати функцію puts або putchar
puts - будь-яке значення
putchar - один символ
#include <conio.h>
#include <stdio.h>
Void main()
{
char name [50];
printf("Enter your name");
gets(name);
printf("Hello, %S!\n", name);
getch();
}
Функція gets читає все, поки не натиснете Enter.
Потоки введення-виведення
Під потоками розуміється інформація введення-виведення по файлу.
<istream.h> - для введення
<ostream.h> - для виведення
<iostream.h> - для введення-виведення
Стандартні потоки використовують команду введення (>>) та для виведення (<<).
Дія виконання команди cin: програма зупиняється і переходить у режим очікування, користувач набирає з клавіатури значення і натискаємо Enter. В результаті змінній буде надане значення.
int a;
cin >> a;
cin >> x >> a >> z;
Команда виведення. Для виведення використовується команда cout. У списку виведення даних можуть бути сталі, змінні або вирази.
cout << x << a << 7;
Дія команди: сталі значення змінних та вирази виводяться на екран у вікно виведення.
Індетифікатори і оператори
Тип визначає допустимість виду даного операцій, які можна виконати над ним і обсяг оперативної пам'яті, який резервується на нього. Визначити, який обсяг пам'яті компілятор надає даному того чи іншого типу можна за допомогою команди sizeof.
sizeof(<>);
cout << sizeof(short int);
Назва типу |
Обсяг байтів |
Діапазон допустимих значень |
int |
2 – 4 |
-32768 … 32767 -2147483648 … 2147483647 |
short int |
2 |
-32768 … 32767 |
unsigned short int |
2 – 4 |
0 … 65536 0...4294967295 |
long int |
4 |
-2147483648 … 2147483647 |
unsigned short int |
4 |
0 … 4294967295 |
Константи позначаються
const int a = 145
const long int b = 365978
Назва типу |
Обсяг байтів |
Діапазон допустимих значень |
float |
4 |
±3,410-38 - ±3,41038 ; 0 |
double |
8 |
±1,710-308 - ±1,710308 ; 0 |
long double |
10 |
±1,810-4972 - ±1,8104972 ; 0 |
Символьний тип (char)
char c = 'A'; int n = c
char m1 = 'A', m2 = 0101, m3 = 65, m4 = 0x41
char a = 'A';
int b = a;
cout << b; //(65)
Логічний (булевий) тип (bool)
Логічний тип характеризується двома значеннями: true(істина) і false(хиба). Службове слово void _______функції, які не повертають значення точку виклику, або функцію без параметрів.
Типи даних користувача
typedef<опис типу><назва нового типу>
Операції інкременту(++) та декременту(--) бувають 2-х видів:
префіксні (++<змінна>)
постфіксні (<змінна>++)
Дія операції: Значення змінної збільшується на одиницю. Форма інкременту (декркменту) впливає на порядок виконання операції у виразах.
++a, a++ - a = a + 1
a = 4
b = 4 * ++a
