Вступ. Основні стандарти мови

На початку 70-х рр. була розроблена мова С++ Б'ярном Строуструпом на базі популярної серед професіоналів-програмістів мови С, яку розробив Денніс Рітчі. С++ є розширенням мови С, окрім стандартних команд сюди увійшли засоби для об'єктно-орієнтованого і загального програмування, суть якого полягає в об'єднанні даних і алгоритмів, їх опрацювання у єдине ціле. Оскільки С++ є розширенням мови С, то всі програми розроблені мовою С коректно транслюються компілятором С++, тому що бібліотеки, яуі є в С є і в С++.

Текст будь-якої програми складається з команд, описів змінних, сталих, підключень до бібліотек, тощо. Такий текст називається програмним кодом. Цей програмний код потрібно перекладати на внутрішню мову машини, і цим займається компілятор. Для комп'ютерів різних класів а також різних ОС створено багато компіляторів С++:

1. Для UNIX-подібних систем(AT Release)

2. Для MS-DOS(Turbo C++, Borland C++)

3. Для Windows(Borland C++ Builder, Microsoft Visual C++)

4. Для MacOS X(Symantec C++)

Переваги C++:

• Універсальність та компактність коду

• Швидкодія програм

• Гнучкість мови

• Висока продуктивність

• Мобільність програм

Для узгодження всіх реалізацій мови у 90-і році Американський національний інститут стандартизації (ANSI) створив комітет для прийняття стандарту мови С++, пізніше відповідна комісія у Міжнародній організації стандартизації (ISO), і у 1998 р. ці дві організації підібрали остаточний варіант.

Алфавіт С++ містить у собі:

• Всі латинські букви різних регістрів (A-Z, a-z)

• Цифри (0-9)

• Арифметичні операції (+, -, /, *, >, <, +=, *=, ...)

• Булеві операції (! - НЕ, && - І, || - АБО)

• Спецзнаки(#, $ ...)

Слова поділяються на індетифікатори і ключові слова. Індетифікатори - це слова, які задає програміст, а ключові слова вони включені в програму.

Директиви процесора

Препроцесор - це програма, яка опарцьовує директиви. Директиви препроцесора - це команди компілятора відповідного мові програмування, які виконуються на початку компіляції програми, і позначаються символом#. Директива include означає, що до програми необхідно приєднати програмний код після зазначеної назви файлу.

#include <назва файлу>

Файли, які приєднані директивою include називаються файлами заголовками(file header). У таких файлах запускають сталі, функції, зміні, тощо.

#include <назва файлу.розширення>

Директива define має подвійне значення і вона дає змогу описати короткі команди, чи записати функції.

#define N 25

#define D(a, b, c) ((b)*(b)-4*(a)*(c))

#undef D(a, b, c) (a*b*c)

Перша програма

У С++ програми складаються з набору функцій. Головна функція, яка має бути у кожній програмі є така:

main (void)

{

<тіло функції>

return 0;

}

деmain() - заголовок функції. Ключове слово void означає, що функція не залежить від параметрів. У тілі функції міститься команди та виклики інших функцій. Команди діляться знаком (;). Функція закінчується командою return.

#include <conio.h>

#include <stdio.h>

Void main()

{

printf("Hello world\n");

getch();

}

в conio.h міститься функція getch(), яка затримує екран. stdio.h містить команду для вводу-вивиоду.

//прогарма для перетворення метрів в сантиметри

#include <conio.h>

#include <stdio.h>