Органи травлення

 

Дослідження органів травлення у дітей складається з опитування і об’єктивного обстеження, яке включає огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію.

ОПИТУВАННЯ починається із з’ясування скарг батьків і дитини: чи немає у хворої

• дитини відригування, блювання,

• болю в животі, а при їх наявності уточнюються характер, локалізація, періодичність, зв’язок з прийманням їжі, фізичним навантаженням, психічними факторами.

• виясняють частоту і характер випорожнення.

• стан апетиту

• склад харчування дитини, які страви і продукти вона любить,

• якість і кількість їжі,

• режим харчування.

• з’ясувати давність і тривалість вказаних вище симптомів.

Необхідно встановити спадкову схильність до захворювань органів травлення, перенесені хвороби і соціально-побутові умови життя дитини.

Основними скаргами при захворюваннях органів травлення є

• біль в животі,

• диспепсичні розлади (нудота, блювання, відригання, печія

• зниження апетиту,

• закріп (запор),

• пронос.

Про апетит у дитини грудного віку роблять висновок на основі того, як вона бере грудь і ссе, а в більш старшому віці — при опитуванні.

Зниження апетиту як важливий симптом зустрічається при

• гастриті,

• виразковій хворобі,

• хронічних захворюваннях печінки,

• панкреатиті.

• (анорексія) може бути наслідком не тільки патологічного стану, але і неправильного виховання, нераціонально складеного режиму харчування.

• Нерідко виявляється вибіркова відраза дитини до окремих продуктів у зв’язку з невиносністю тих чи інших харчових інгредієнтів (білків, жирів, вуглеводів).

• при дисахаридазній недостатності (невиносність лактози, сахарози, фруктози) Дитина відмовляється від молочних продуктів, фруктів, солодощів.

• У хворих з ураженням печінки і жовчних шляхів може спостерігатися відраза до жирної їжі.

• При виразковій хворобі у дітей апетит знижується від страху, що після їжі появиться біль.

Посилення апетиту (поліфагія) спостерігається у хворих з

• формами мальабсорбції,

• хронічниому панкреатиті (внаслідок порушення резорбції їжі в тонкій кишці),

• цукровому діабеті

• у хворих, що одужують.

Відригування — вихід газу з шлунка в порожнину рота (це називається пустим відригуванням) або разом з їжею (відригування їжею) внаслідок слабкості кардії.

У грудних дітей часте відригування спостерігається при Проковтуванні повітря (аерофагія).

У дітей старшого віку подібне явище супроводжується

• езофагітом,

• квапливою їжею,

• відмічається у вегетативно лабільних осіб.

• відригування зумовлюється надмірним газоутворенням в шлунку внаслідок процесів бродіння їжі при її затримці.

• Тухле відригування виникає в результаті процесів гниття і є характерне для стенозу воротаря (пілоруса), гастриту.

• Відригування різко кислим спостерігається при підвищеній кислотності (виразкова хвороба, гастродуоденіт),

• з домішкою гіркоти — свідчить про закидання жовчі із дванадцятипалої кишки в шлунок (дуоденогастральний рефлюкс).

Печія (зага) за грудиною і надчеревній ділянці.

В генезі заги має значення підвищена чутливість зміненої слизової оболонки стравоходу до різних подразників, особливо до пептичної дії шлункового соку при підвищеному вмісті в ньому вільної соляної кислоти і до механічного розтягування стравоходу хвилею шлунково-стравохідного рефлюксу. Зага часто зустрічається при

• езофагіті,

• пептичній виразці стравоходу,

• гастриті, гастродуоденіті,

• виразковій хворобі,

• грижі стравохідного отвору діафрагми.

Нудота — неприємне відчуття в надчеревній ділянці, яке нерідко супроводжується слабкістю, блідістю шкіри, слинотечею, запамороченням і навіть напівнепритомним станом. Нудота звичайно передує блюванню, але нерідко може бути самостійним симптомом. Вона зустрічається при

• захворюваннях як органів травного каналу (гастродуоденіт, ураження жовчних шляхів),

• інших органів і нерідко носить умовнорефлекторний характер.

Блювання — частий симптом у дітей, і, чим молодша дитина, тим легше воно виникає. Це обумовлено слабким розвитком м’язів кардіального відділу шлунка і відносно сильними м’язами його пілоричного відділу, більш вертикальним положенням шлунка, більшою збудливістю блювотного центру й нервового апарату. В зв’язку з цим особливо часто в грудному віці буває відригування, яке є різновидністю блювання і виникає легко, без попередньої нудоти, безболісно, без зусилля, тобто без будь-якого натужування м’язів черевного пресу і без зміни загального стану (їжа просто виливається з ротової порожнини).

У дітей грудного віку буває так зване звичне блювання, появі якого сприяє схильність дитини (невропатична конституція) і деякі екзогенні фактори (неправильна техніка годування та ін.).

При захворюваннях травного каналу блюванню звичайно передують нудота, відчуття «переповнення» і воно, як правило, полегшує стан хворого. Блювання в даному випадку обумовлене подразненням інтерорецепторів внутрішніх органів (печінка, підшлункова залоза, кишки, шлунок).

• При гострому гастриті блювання часте, виникає після їжі;

• при хронічному гастриті — частіше натще, блювотні маси містять багато слизу і мають кислий запах;

• при виразковій хворобі — на фоні сильного болю в животі і, як правило, полегшує його;

• при захворюваннях підшлункової залози і жовчних шляхів блювання приносить полегшення.

Часте блювання невеликою кількістю їжі або шлункового соку буває у дітей грудного віку при пілороспазмі. При цьому воно має нервовий характер виникає на фоні різко підвищеної збудливості слизової оболонки шлунка.

Але у дітей грудного віку його потрібно відрізняти від блювання, що виникає при пілоростенозі, в основі якого лежить природжена гіпертрофія мускулатури воротаря. Для пілоростенозу характерне

• справжнє стенотичне блювання, яке настає відразу після годування (або через півгодини-годину),

• блювотні маси виливаються з ротової порожнини «фонтаном» на далеку відстань,

• мають гнилісний запах і містять залишки їжі.

Необхідно відзначити, що блювання спостерігається і при патології центральної нервової системи, інфекціях, інтоксикаціях внаслідок безпосереднього подразнення блювотного центру («мозкове блювання»), В цих випадках блювання виникає раптово, йому не передує прийом їжі і немає відчуття нудоти. Причому після такого «мозкового блювання» хворий майже не відчуває ніякого полегшення.

Біль в ділянці живота є кардинальним симптомом багатьох захворювань органів травлення. Механізм болю складний, неоднорідний і до теперішнього часу повністю не встановлений. У дітей молодшого віку еквівалентом болю є тривога, крик, відмова від ссання груді матері.

Больовий синдром слід вивчати у хворого за певною схемою.

• Спочатку потрібно уточнити локалізацію болю і його ірадіацію, оскільки це дозволить думати про втягнення в патологічний процес тих чи інших органів травлення.

• біль в надчеревній ділянці спостерігається при захворюваннях кардіального відділу стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози.

• Біль в правому підребер’ї з’являється здебільшого при захворюваннях печінки, жовчного міхура, жовчних шляхів, голівки підшлункової залози, дванадцятипалої кишки.

• Біль в середньому відділі живота найбільш типовий при захворюваннях шлунка.

• Біль в лівому підребер’ї характерний для ураження шлунка, підшлункової залози, лівої частки печінки.

• Оперізуючий біль характерний для ураження підшлункової залози;

• біль в безпосередньо пупковій ділянці виникає при захворюваннях дванадцятипалої, тонкої кишки і ураженні мезентеріальних лімфатичних вузлів.

• Біль в правій клубовій ямці (здухвинній ділянці) може вказувати на апендицит, ураження кінцевого відрізка висхідної кишки, ілеоцекального кута.

• В лівій клубовій ямці (здухвинній ділянці) біль частіше зумовлений патологічним процесом в сигмовидній кишці.

• Розлитий біль в животі може свідчити про перитоніт та непрохідність кишок.

Діагностичну значимість має уточнення іррадіації болю.

• При захворюваннях печінки та жовчних шляхів біль іррадіює в праве плече і лопатку (за Рахунок подразнення грудочеревного нерва — n.phrenicus),

• при дуоденіті і панкреатиті — в обидва підребер’я,

• при панкреатиті біль віддає в спину і поперек (подразнення сонячного сплетіння — plexus coeliacus).