
- •Дослідження механічних характеристик системи «Сервоперетворювач - вентильний двигун»
- •Мета роботи
- •Теоретичні відомості
- •Оптимізація контурів регулювання системи Розрахунок моменту інерції системи
- •Опис лабораторного стенду
- •Завдання
- •Запуск і порядок роботи з системою
- •Контрольні питання
- •Література
- •Вимірювач – регулятор двухканальний з rs485 овен трм 202
- •Сервоперетворювач tsta - 20c
Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» Інститут енергозбереження та енергоменеджменту Кафедра автоматизації управління електротехнічними комплексами
Методичні вказівки до лабораторної роботи
Дослідження механічних характеристик системи «Сервоперетворювач - вентильний двигун»
з курсу: «Теорія електроприводу» для студентів спеціальності 8.092203 «Електромеханічні системи автоматизації та електропривод»
ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри автоматизації управління електротехнічними комплексами Протокол № від «_28_» _серпня_ 2012 р.
КИЇВ 2012
ЗМІСТ
Мета роботи
Теоретичні відомості
Завдання
Запуск і порядок роботи з системою
Зміст звіту
Контрольні питання
Література
Додаток А Вимірювач – регулятор двухканальний з RS485 ОВЕН ТРМ 202
Додаток Б Сервоперетворювач TSTA - 20C
Мета роботи
Аналіз та практичне дослідження механічних характеристик системи «сервоперетворювач-вентильний двигун»у швидкісному режимі.
Теоретичні відомості
На сьогодні найбільш енергоефективними є системи електроприводу на базі перетворювачів напруги з широтно-імпульсною модуляцією та синхронними двигунами з постійними магнітами. У синхронних машинах даного типу постійно направлене поле збудження утворюється за допомогою постійних магнітів. Синхронні машини з постійними магнітами (СДПМ) (PMSM – Permanent Magnet Synchronous Motor) не потребують зовнішньої системи збудження а і завдяки відсутності втрат на збудження мають високий ККД. Також їх надійність істотно вища, ніж в звичайних синхронних машин, в яких обмотка збудження, що обертається, і щітковий пристрій достатньо часто пошкоджуються. Конструкція синхронного серводвигуна вказана на рисунку 1.
Рисунок 1 – Повздовжній розріз синхронного двигуна з постійними магнітами
СДПМ мають трифазну обмотку на статорі з кількістю полюсів 2р, яка є аналогічною обмотці асинхронного двигуна, та закріплені на роторі постійні магніти кількістю полюсів також 2р (по р кожній магнітній полярності). Матеріал постійних магнітів має магнітну проникність, близьку до магнітної проникності повітря, і їх наявність не впливає на індуктивність обмотки статора.
Існує 3 режими роботи синхронного двигуна з постійними магнітами:
кроковий режим;
синхронний режим.
вентильній режим.
Синхронний двигун, що має датчик зворотного зв’язку за положенням та працює в вентильному режимі іноді називають вентильним двигуном.
Відмінності та переваги синхронного серводвигуна:
Завдяки відсутності механічного колектора:
повна безконтактність;
висока надійність та відсутність в необхідності технічного обслуговування;
Підвищена перевантажувальна здатність, що практично не залежить від швидкості;
Висока допустима швидкість;
Менший момент інерції (в 1.5 … 4 рази);
Висока швидкодія;
Можливість підвищення значення номінальної напруги та виключення понижуючого трансформатора;
Менша вага (в 2 … 2.5 рази) та об’єм (1.2 … 2 рази);
Вищий ККД;
Завдяки оберненій конструкції електричної машини (обмотка на статорі, магніти на роторі) кращі умови теплообміну з навколишнім середовищем (втрати виділяються лише у статорі).
На рисунку 2 криві допустимого момента вентильного двигуна.
Рисунок 2 - Основні параметри і характеристики серводвигунів
На рис.2. крива (1)визначає область розмагнічування постійних магнітів;крива (2) – область нагріву обмоток.
В якості датчика зворотного зв’язку за швидкістю та положенням для вентильного двигуна, можуть використовуватись:
- інкрементальний енкодер, суміщений з датчиком Холла, що визначає абсолютне положення ротора;
- абсолютний синусно-косинусний енкодер;
- револьвер (синусно-косинусний трансформатор, що обертається).
У більшості випадків схема керування електроприводом з СДПМ є двоконтурною підлеглого регулювання: з внутрішніми контурами складових струму статора, та зовнішнім контуром швидкості. Поточне значення положення ротора при цьому визначається за допомогою датчика Холла чи абсолютного енкодера.
Для аналізу та налагодження регуляторів току і струму використовується математична модель СДПМ в координатах ротора, що обертається, d-q. При цьому здійснюється перехід від координат нерухомого статора а-b, який зображено на рис.3.
Рисунок.3 - Перетворення з системи координат статора a-b в систему координат ротора d-q
При цьому структурна схема системи керування вентильним двигуном приймає вигляд, зображений на рис.4.
Рисунок 4 –Структурна схема електропривода системи СД ПМ
На рис.4 введені наступні позначення:
a -b – нерухома система координат орієнтована по осі фази«a» обмотки статора;
d-q – система координат, що обертається синхронно зпотокощепленням ротората оріентована зайго напрямом;
(3) - цифровое позначення нижчевказаної системи рівнянь:
(3)
Окрім перетворювачів координат система має також і перетворювачі фаз (з двух в три і навпаки). Необхідність в таких елементах повязана з тим що вектор має дві проекції, а кількість фаз статорної обмотки- три.
СП- сервоперетворювач;
СДПМ – синхронний двигун з постійними магнітами;
ДПР – датчик положення ротора (абсолютний датчик положення та швидкості);
РШ – регулятор швидкості;
РС – регулятор струму.
Для регулювання швидкості та моменту серводвигуна використовують сервоперетворювач.