5. Виробництво і розподіл національного доходу

Виробництво  це не просто механічне поєднання його факторів, а складна взаємодія цих факторів через технологію та організацію виробництва.

Якщо обсяг національного продукту чи доходу позначити літерою Y, то сукупну виробничу функцію, тобто виробничу функцію для національної економіки, можна записати так:

Y = F(K, L).

Де: К - капітал, а праці  L.

Нев­довзі ма­те­ма­тик Чарлз Коб по­ка­зав, що ви­роб­ни­ча функція Y = AK^αL^1-α за­без­пе­чує сталі ча­ст­ки фа­к­торів ви­роб­ниц­тва в національ­но­му до­ході, як­що во­ни при­вл ас­ню­ють гра­ничні про­ду­к­ти. У цій функції α — ста­ла, що ко­ли­вається між ну­лем і оди­ни­цею та вимірює ча­ст­ку капіта­лу в до­ході; А — більший за нуль ко­ефіцієнт, який ха­ра­к­те­ри­зує про­ду­к­тивність на­яв­ної тех­но­логії.

Функцію Y = AK^αL^1-α на­зи­ва­ють функцією Ко­ба—Ду­гла­са.

Важливими показниками, що відображають ефективність використання основних факторів виробництва є, по-перше, продуктивність праці, яка характеризує ефективність фактора “праця”. Цей показник для національної економіки обчислюють як відношення валового внутрішнього продукту до чисельності зайнятих. Нерідко його називають виробітком на одного зайнятого. Продуктивність праці у національній економіці нерідко визначають як відношення національного доходу до чисельності зайнятих.

Ефективність використання капіталу (основних виробничих фондів) характеризують показники фондовіддачі (капіталовіддачі) та фондомісткості (капіталомісткості).

Фондовіддачу у національній економіці обчислюють як відношення валового внутрішнього продукту або національного доходу до вартості основних виробничих фондів. Отже, фондовіддача характеризує обсяг національного доходу, що припадає на 1 гривню діючих основних виробничих фондів.

Фондомісткість у національній економіці обчислюють як відношення вартості основних виробничих фондів до національного доходу або валового внутрішнього продукту. Отже, фондомісткість показує вартість основних виробничих фондів у розрахунку на 1 гривню національного доходу.

У економіці, яка прогресує, фондовіддача підвищується, фондомісткість  знижується. В останні роки у вітчизняній економіці простежувалася несприятлива динаміка обох цих показників ефективності.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначають як відношення витрат матеріальних ресурсів до виготовленої продукції (ВВП). Цей показник називають матеріаломісткістю виробництва. Часто також визначають енергомісткість  відношення кількості спожитої у виробництві енергії до виготовленої продукції (ВВП).

Функціональний розподіл національного доходу

Національний дохід у ринковій економіці розподіляється між власниками факторів виробництва відповідно до функції, яку виконує той або інший фактор виробництва. Заробітна плата виплачується за працю, рента і процент  ресурси, що перебувають у чиїсь власності, а прибутки належать власникам ділових підприємств. Розподіл національного доходу між власниками факторів виробництва називають функціональним розподілом доходів.

Ціна фа­к­то­ра — це су­ма, яку пла­тять за фа­к­тор ви­роб­ниц­тва — зар­пла­та най­ма­них працівників, рен­та зе­мель­них влас­ників то­що.

Ціну фа­к­то­ра ви­зна­ча­ють про­по­зиція і по­пит на цей фа­к­тор. При­пустімо, що в національній еко­номіці є пев­на незмінна кількість фа­к­торів. То­му кри­ва про­по­зиції фактора є вер­ти­каль­ною. В точці пе­ре­ти­ну спад­ної кри­вої по­пи­ту та вер­ти­каль­ної кри­вої про­по­зиції до­ся­гається рівно­важ­на ціна фа­к­то­ра.