Будова котловини і рельєф дна

океан Тетіс, що існував на місці сучасного моря 30­ - 40 млн років тому. З нього пізніше утворилися солоні моря Сарматське та Меотичне і прісне Понтичне. 500 тис. років тому, тут існував Давньоевксинський басейн, який мав зв’язок із Середземним морем. Вважають, що Чорне море є залишком цього басейну - «Понт Евксинський» - «море гостинне». Сучасному Чорному морю усього 7 тис. років - вік за геологічними мірками неве­ликий. Значного підняття в межах морського басейну давно не було, це стійко знижена ділянка земної кори колишнього океану.

Чорне море лежить у межах рухливої області альпійської складчас­тості і складене як материковою, так і океанічною земною корою. Під чорноморську западину занурені продовження складчастих споруд сусідніх гірських країн. Морська котловина майже плоскодонна і вкрита переважно вапняковим мулом і глинами. На шельфі перева­жають черепашкові відклади і мули. На материковому схилі «виходять на поверхню» (відслонюються) корінні породи, а біля його підніжжя спостерігаються відклади підводних зсувів.

Клімат і водні маси.

Особливості клімату - більша його частина в субтропічному кліматичному поясі, а північної частини - у помірному. Зима тепла і волога, літо сухе і жарке. Взимку бувають сильні штормові вітри, пов’язані з проходжен­ням циклонів. А влітку часто спостерігаються вигнуті стовпи смерчів.

Температура поверхневих вод = влітку +24...26 °С, а в мілководних затоках може під­німатися аж до +27...29 °С.

Температура поверхневих вод взимку +8...9 °С, крім північно-західних і північно-схід­них частин, де у суворі зими море замерзає.

Коливання температури спосте­рігається до глибини 150 м, нижче протягом року вона залишається майже незмінною (+8,6... 9,1 °С).

Чорне море - проточне, тому його солоність удвічі менша за середню солоність океанічної води. Солоність на поверхні становить 18 %₀, на дні підвищується до 20 %о.

На північному заході, де притік прісної води річок найбільший, солоність не перевищує 15 %о. Розпріснена, а отже, і легша вода з чорноморського басейну стікає у протоку Босфор, утворю­ючи потужну течію, протитечія, що рухається із Мармурового моря у Чорне через Босфор. Ця глибинна протитечія переносить соло­нішу і важку воду.

Водні маси Чорного моря мають ніби два поверхи.

Перший поверх утворюють поверхневі водні маси. З глибини 150-200 м і до дна другий поверх, складений шарами води зі значним вмістом отруйного газу сірководню. Дехто вважає, що саме тому море здавна й називали Чорним.

Хвильові процеси у Чорному морі пов’я­зані з циклонами. Восени і взим­ку під час штормів хвилі виростають до 6, а іноді до 10-14 м.

Життя в морі.

Наявність сірководню = життя в морі зосереджене у багатому на кисень поверхневому шарі води. Море бідне на планктон, тому не­великим є видовий склад риб.

Найчисленніші в морі хамса, ставрида, шпроти, скумбрія, кефаль, тунець, які мають промислове значення. З реліктових видів риби тут представлені білуга, осетер, севрюга та оселедці.

У зелених і бурих водоростях оселяються морські йоржі й мідії, а на прибережних донних пісках - раки, молюски, камбала.

У заростях морської трави зостери живуть креветки, морські голки і коники.

Глибше мешкають гребінці та устриці, ще нижче - губки, мідії і червоні водорості. Найближче до сірководневого шару занурю­ються особливі види молюсків.

У морі мешкають різні види дельфінів. Найпоширенішими з них є такі види: білобочок, завдовжки до 2 м і масою 40-60 кг, афаліна, зав­довжки до 3,3 м і масою до 350 кг, а також дельфін під назвою морсь­ка свиня, завдовжки до 1,2 м і масою до 20-30 кг.

У морі є й хижаки, зокрема акула-катран. Усього в чорноморському басейні налічують близько 180 видів морської фауни.

Використання й охорона морського басейну.

На шельфі Чорного моря знайдено поклади нафти і газу. На глибині 80-140 м біля західного уз­бережжя Кримського півострова заслуговують на увагу залізомарганцеві руди. В акваторії моря відкрито великі запаси будівельних пісків.

На мілководді невичерпними є поклади черепашнику, який можна використовувати у будівництві і для виробництва скла, а також багато вапна, яке використовують у виробництві цукру, у птахівництві

Азовське море

Географічне положення, розміри, берегова лінія.

Азовське море, як і Чорне, є внутрішнім морем Атлантичного океану.

Історична довідка

Перші відомості про море на карті Анакси­мандра (V ст. до н.е.), що підтверджує перебування Існує думка, що Азовське море - це залишок від колишньої систе­ми проток, що з’єднували Чорне і Каспійське моря.

Найменше у світі - 39 тис. км2. Найбільша глибина Азовського моря становить усього 15 м. Пересічна глибина моря 6-7 м. За такої незначної глибини і площі об’єм води також незначний — 256 км3.

Берегова лінія Азовського моря .

На півночі вишику­валися в ряд морські коси: Бирючий острів, Обитічна, Бердянська та ін. На заході море відокремлюється від затоки Сиваш піщаним баром, відомим під назвою Арабатська Стрілка, що тягнеться на 110 км з півночі на південь. Східні береги низькі, заболочені, південні - невисокі, урвисті.

Море має багато заток і лиманів. Най­більші з них: Таганрозька. Темрюцька, Бердянська, Обитічна, Арабатська, Казантипська. Найбільші лимани - Молочний та Утлюцький. В Азовське море в межах України несуть свої води невеликі річки, серед яких Лозуватка, Обитічна, Берда, Кальміус.

Будова котловини і рельєф дна.

на місці давнього морського басейну. Його улоговина нагадує блюдце з рівним плоским дном. Глибина рівномірно зростає до центру улоговини.

У геологічній будові моря виділяють три основні елементи: Північноазовський про­гин, Азовський вал, Південноазовський прогин.

Північноазовський прогин - це від’ємна структура, що утворилася на межі Східноєвропейської і Скіфської платформ.

Азовський вал є підняттям фундаменту Скіфської плити. Його вер­шинна частина занурена на глибину 500-1500 м.

Південноазовський прогин розміщений на більш давньому прогині, що має складки в осадових відкладах. Тут відомі також підводні грязьові вулкани.

У прибережній частині улоговина моря вкрита піском і черепашкою, на окремих ділянках поширені мули. У центральній частині Азовського моря серед відкладів гірських порід переважають глинисті мули. У западині Азовського моря знайде­но поклади нафти і природного газу, залізних руд. З ропи Сивашу одержують кухонну та інші солі.

Останнім часом море інтенсивно наступає на північну окраїну суходолу, з’їдаючи за рік до 10 м і цим самим завдаючи шкоди господарству. Водно­час річки виносять у море значну кількість наносів, що сприяє підняттю рівня води в ньому і забрудненню. Поясніть зв’язок між роботою річок і забрудненням моря. Спрогнозуйте наслідки наступу моря на суходіл і забруднення його вод. Запропонуйте способи подолання цієї проблеми.