ЗНО 8кл Пестушко Фізико географічне районування 10 01 2014

Фізико-географічним районування - територіальний поділ земної поверхні (материка, окремої держави) на природні комплекси різного рангу, сформовані в результаті дій географічної зональності й азональності.

У схему району­вання слід вносити природні комплекси з певними межами, які реаль­но існують. Враховувати фізико-географічну од­норідність комплексів і можливість включити природний комплекс нижчого рангу до природного комплексу вищого рангу, якщо вони однорідні за якісними і кількісними показниками, територіаль­ну єдність, а отже, цілісність і комплексність.

Уперше фізико-географічне районування території України здійснили 1922 року П.А. Тутковський та B.JI. Личков - ґрунту­валося на основних особливостях рельєфу та геологічної будови.

Карта фізико-географічного районування України.

Природні комплекси для складання схеми районування виділяли, ґрунтуючись на зональних і азональних чинниках.

Головні риси природних умов нашої країни визначаються тим, що майже вся її територія лежить у помірному географічному поясі, який є зональним комплексом.

Південний берег Криму та південні схили Кримських гір перебувають у субтропічному поясі.

Територія України розташована в межах трьох азональних комп­лексів - фізико-географічних країн, кожна з яких виділена на основі спільності тектонічної будови території та макрорельєфу.

І) Східноєвропейська рівнинна країна (її південно-західна частина),

ІІ) Карпатська гірська країна (її частина Українські Карпати)

ІІІ) Кримська гірська країна.

У рівнинній країні це природні зони, у гірських - висотні пояси.

Природні зони як зональні комплекси - на основі співвідношення тепла і вологи - показника, який характеризує коефіцієнт зволоження.

Кліматичні умови змінюються і в довгот­ному напрямку, тобто з заходу на схід, у межах природних зон виділяють рівнинні ландшафти, які називають краями. їхня кількість у кожній зоні чи підзоні визначається ступенем континентальності клімату, тобто віддаленістю території від морських басейнів.

У кожній гірській країні від підніжжя гір до вершини закономірно змінюються висотні пояси = набір і висотне розташування вздовж схилу залежить від висоти та географічного положення гір.

В гірських країнах виділяють природні фізико-географічні області, які відрізняються гірськими ландшафтами.

Розміри фацій можуть бути різними: від декількох м ² до 1-3 км ^2. однорідними геолого-геоморфологічними умовами, одним мікрокліматом, одним гідротопом, однієї грунтової різновидом, однієї рослинної асоціацією і єдиним зооценозу. Наприклад, в светлохвойной тайзі на схилі різні ділянки, які характеризуються різними гідротопамі, мають різні рослинні асоціації: лишайниковий, брусничний, чорничний бори.Наприклад, в светлохвойной тайзі на схилі різні ділянки, які характеризуються різними гідротопамі, мають різні рослинні асоціації: лишайниковий, брусничний, чорничний бори.

Уро́чище — будь-яка ділянка місцевості, що відрізняється від навколишнього оточення (наприклад, ділянка лісу серед степу,

Місце́вість (у фізичній географії) — найбільша морфологічна частина ландшафту, яка відповідає сукупності мезоформ одного генетичного типу рельєфу і вирізняється характерним сполученням урочищрізна морфологія зумовлює істотні відмінності між пасмами й улоговинами за гідрогеологічним режимом, четвертинними відкладами, ґрунтами та рослинністю. Таким чином, цей ландшафт складається з двох місцевостей, одна з яких відповідає пасмам, а друга — улоговинам між ними.

Ландшафт - дуже складний природний комплекс, який поділяєть­ся на типові для нього, але менші за розмірами ПТК. Так, дрібнішими ПТК ландшафтів Донецького кряжа є комплекс схилів різної орієнтації, комплекс дна балки чи яру та ін. Тобто дрібні ПТК ланд­шафту виділяють на основі не всієї крупної форми рельєфу, а з ураху­ванням окремих її елементів (схил, дно) та однакового складу гірсь­ких ґрунтоутворювальних порід.

їх упорядкувати, певним чином систематизувати (класифікувати), щоб швидко їх розпізнавати і наносити на карту.

Ландшафти поділяють на класи (підкласи ), типи (підтипи) і види (підвиди ).

Класи виділяють за переважаючою формою рельєфу = в Україні існує два класи ландшафтів - рівнинні й гірські.

Рівнинні ландшафти поділяють на

підкласи = низовинних і височинних ландшафтів,

гірські - на

під­класи передгірних, низькогірних, середньогірних та ін. ландшафтів.

Типи і підтипи виділяють на основі зонального розподілу насамперед кліматичних компонентів.

Клас рівнинних ландшафтів України об’єднує такі типи:

ландшафти мішаних лісів, широколис­тих лісів, лісостепові і степові.

А клас ландшафтів Українських Карпат і Кримських гір складається з гірських лучно-лісових комп­лексів з різноманітними підтипами, які утворюються залежно від особливостей рельєфу і клімату в конкретній частині гір - від підніжжя до вершини.

За особливостями природних процесів, скла­дом гірських порід виділяють види і підвиди ландшафтів. Видів ландшафтів у межах України налічують понад 35.

1 функція = будь-який ландшафт є середовищем життя людей, та гос­подарська - ландшафт є основою господарського освоєння території.

Важливими функціями ландшафту, крім природної, є життєва

Антропогенні ландшафти = сільськогоспо­дарські угіддя, водосховища, кар’єри, шахти тощо.

Швидкість перетворення природних ландшафтів на антропогенні в Укра­їні дуже висока. У лісостепу і степу ландшафти у природному вигляді існують лише в заповідниках.

В антропогенних ландшафтах значних змін зазнають рослинність і тваринний світ, ґрунти, мікрорельєф. Від­носно мало змінюється геологічний фундамент і клімат. Подумайте, чи можливо природні ландшафти відновити.

Карпати