§ 56. Складні іменники

< ^ •

Складні іменники пишуться разом або через дефіс-.' ' 1, Разом пишуться:

а) Складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких — дієслівного походження: вертоліт, картоплесаджалка, лісосплав, льодостав, мі­сяцехід, паровоз, пароплав, самокат, самохідка, силосонавантажу­вач, соломорізка.

б) Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та в поняття, виражене пояснюваним іменником, але при цьому при­кладка має виразне значення атрибутивності, бо співвідноситься з від­повідним прикметником: дівчина-красуня — дівчина красива; прикладка не втрачає свого атрибутивного значення й тоді, коли вона стоїть у препозиції до пояснюваного іменника: красуня дівчина;

2. зміст прикладки й зміст пояснюваного іменника не збігаються один з одним; при цьому прикладка та пояснюваний іменник можуть мінятися місцями: пояснюваний іменник може ставати прикладкоюй навпаки, наприклад: комсомолець-передовйк — передовик-комсомолгць, студент-відмінник — відмінник -студент; атрибутивне зна­чення має тут той іменник, що виступає на другому місці; так, іменник передовик у словосполученні комсомблець-передовйк служить додатковою характеристикою комсомольцеві; навпаки, у сполученні пергдовйК'Крмсомблець наголошена: на тому факті;» передовик є комсомольцем;

3. два узгоджувані іменники мають єдине значення: ні перший,ні другий складник не виконує атрибутивної ролі; взаємозалежність між ними зовсім інша, ніж у всіх попередніх прикладах: вона не синтаксична, а словотвірна; усунення одного з компонентів руйнує зміст складного слова, наприклад: генерал, майор і генерал-майор; До цього треба додати, що порядок компонентів у таких складних словах точно визначений, інверсія типу майдр-генерал неприпустима.

Цей тип узгоджуваних іменників належить не до синтаксичних, а-до-словотвірних явищ і розглянутий у § 56, п. 2.

У решті типів один з іменників є прикладкою. При поєднанні прикладки з пояснюваним словом можливі такі написання:

1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: ріка Москва, місто Київ, трава звіробій, зілля вітровій.

Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між озна­чуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: Москва-ріка, зві-робій-трава, вітровїй-зілля, Сапун-гора.

2. У тих випадках, коли один з узгоджуваних іменників спів відноситься з прикметником, він має лише атрибутивне (означальне)значення. Виступаючи в ролі прикладки в постпозиції, він відокрем­люється від пояснюваного іменника дефісом: дівчина-красуня, хлопець-богатйр, вовк-жаднюга. Виступаючи ж у препозиції до означу­ваного іменника, такий атрибут пишеться окремо: красуня дівчина,богатир хлопець, жаднюга вовк.

3. Якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції),між ними завжди ставиться дефіс: комсомдлець-передовйк і передовйк-комсомолець, дівчина-вірменка й вірменка-дівчина, учйтель-хімік і хімік-учйтель, худбжник-пейзажйст і пейзажйст-художник.

4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення в складний іменник без сполучного звука; за загальними правилами такі імен­ники пишуться через дефіс: гриб-паразйт, жук-короїд, жук-плавунець, заєць-русак, комаха-опйлювач, льон-довгунець, льон-кудряш.