Розділ 3 сучасний стан та перспективи розвитку інтернет-маркетингу в умовах поширення електронної комерції

У третьому розділі дипломного дослідження проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку інтернет-маркетингу в умовах поширення електронної комерції. Досліджено основні проблеми та недоліки функціонування інтернет-маркетингу. Також визначено основні переваги інтернет-маркетингу.

Ключові слова: «інтернет-проект», «інтрент-маркетинг», «електронна комерція».

3.1. Аналіз маркетингових досліджень вітчизняних інтернет-проектів

Мережевий бізнес передбачає три складові: комунікації, що забезпечують фізичний зв’язок; сервери та маршрутизатори провайдерів, що надають транспортні послуги; власно інформаційні масиви та комунікаційні простори, доступ до яких забезпечують мережі. Інвестора і підприємця, які хотіли б вийти на ринок мережевих послуг, цікавить вертикальний аналіз цього ринку з погляду прибутковості кожної з цих складових. Споживача цікавить горизонтальний аналіз ринку з точки зору досяжності та цін подібних послуг [40, с. 34].

В Україні через інтернет теоретично можна продавати все. На практиці успішно (порівняно з іншими товарами) реалізуються книжки, компакт-диски, комп’ютерне комплектування, витратні матеріали і периферія. Комп’ютери, наприклад, продавати в мережі набагато складніше ніж принтери. По-перше, у ПК маса індивідуальних особливостей, його покупець у майбутньому сильно прив’язується до продавця (якщо це не бренд). Конкретна модель принтера, навпаки, володіє набором чітких певних технічних характеристик і властивостей, до того ж, гарантія забезпечується виробником, а не продавцем [40, с. 34].

Практично всі експерти на перше місце в цьому списку ставлять продукти і послуги інформаційних технологій. Найбільшу ж популярність мають ті, які допомагають людям зручніше та ефективніше використати можливості кіберпростору: модеми; програми пошуку, читання та обробки інформації; апаратні засоби і технології збільшення пропускної спроможності каналів зв’язку; інструменти, що полегшують включення мережевої інформації в приватні і корпоративні бази даних; засоби ведення телефонних переговорів і передачі факсів по інтернет тощо.

Перші онлайнові магазини і вітрини з’явилися в українській частині мережі шість-сім років тому. Сьогодні їх число явно більше за 200, але виділити серед них хоч би декілька показових проектів практично неможливо. Спільна думка – Web-магазин в Україні сьогодні може існувати лише як продовження реального бізнесу, що вже існує.

Як правило, такі проекти поки не окупаються, створюються для маркетингу і виходу на перспективний в майбутньому ринок інтернет-торгівлі. Отже, говорити про рентабельність подібних проектів ще зарано.

Вихід онлайнових магазинів хоча б на рівень самоокупності багато в чому залежить від добробуту громадян і позиції держави щодо електронної комерції. Але роздрібна торгівля тут поки ще збиткова. До інтернет магазину необхідно ставитися, як до комерційного підприємства, в якого мають бути і бізнес-план, і термін окупності, і фінансування тощо, хоча зараз вони займаються інформуванням відвідувачів (про товари і послуги компанії, маркетингові акції), а також реалізують механізм псевдоонлайнового продажу – коли рішення про купівлю приймається в інтернеті, а придбання здійснюється звичайним способом [40, с. 35].

Одне з основних правил онлайнового продажу – вартість товару в інтернеті має бути нижчою (принаймні не вищою), чого дотримуються не всі вітчизняні Web-магазини. За статистикою власників, велика частина їх клієнтів до моменту купівлі вже точно знала всі характеристики товару, провела власне маркетингове дослідження, порівняла ціни. Ознайомившися з товаром у реальних магазинах, вони потім замовили його у віртуальному, тому що тут виявилося дешевше і з доставкою.

Взагалі, якщо говорити про клієнтів е-магазинів, то серед них є багато людей, які додатково до всіх зручностей онлайнового шопінгу (економія часу і коштів) цінять у ньому ще одну якість – можливість здійснювати купівлю, не вступаючи при цьому в «особистий контакт» з продавцем. Правда, в Україні інтернет магазинами користуються переважно співробітники різних фірм, прямо з робочих місць замовляючи товари, які потім доставляються до них в офіси. Ті, що здійснюють купівлі з дому, не завжди бажають пускати у свої будинки службу доставки продавця, інші прагнуть пересвідчитися в солідності фірми [40, с. 35].

В Україні найбільш відомі такі магазини: «БАМБУК» (www. bambook.com), створений для відпрацювання технології Системи інтернет-комерції компанії INT (відкритий на початку 1998 р.); Web-магазин Azbooka (www.azbooka.com), MegaMart (www.megamart.kiev.ua); Web-магазин Matrix (www.matrix.com.ua); Web-магазин з продажу настільних і портативних ПК, периферійних пристроїв та ПЗ E.STOM (www.stor.e-com.ua); «Мега-телеком» – магазин засобів телекомунікацій та радіозв’язку (www.megatc. kiev.ua); «Дукат» – магазин канцтоварів (www. dukatshop.com); магазин ексклюзивних товарів «ШАТЕЛЬ» (www.chatel.kharkov.com); інтернет магазин «ФУРШЕТ» (www. furshet.com.ua), розроблений студією Art-S, – один з небагатьох представників супермаркетів в українській мережі [40, с. 35].

Оскільки поява нових торгових точок в українській частині інтернет відбувається майже кожного дня, то став потрібний каталог таких магазинів «Український торговий ряд» (www.webshop. kiev.ua). Він складається з 15 розділів («Автомобілі», «Комп’ютери», «Книги» тощо), де представлено близько 200 вітчизняних онлайнових магазинів.

Нещодавно до інтернетt-магазинів в Україні додався інтернет-аукціон «Український молоток» (www://molotok.com.ua) з продажу різноманітних товарів. Його відкрила компанія netBridgeUkraine, яка вже має подібні аукціони в Росії (www.molotok.ru), Болгарії (www.okazion.bg) та Румунії (www.okazii.ro) [58].

Багато які власники магазинів одним з головних факторів, що стримують розвиток інтернет-торгівлі, вважають менталітет вітчизняних покупців, недовіру до продавців, відсутність зручних і надійних засобів платежу. Водночас процент клієнтів, що здійснюють онлайнові купівлі повторно, досить високий – 60-70 %. Проте перспективи онлайнових магазинів в Україні є. Для цього є майже все: користувачі інтернет, кількість яких щорічно збільшується і досягає сьогодні 70%; платіжні системи і банки, зацікавлені в підтримці інтернет-розрахунків; торговці, що вже інвестують створення Web-магазинів; міжнародний та український досвід розроблення та експлуатації систем електронної торгівлі [58].

Факсимільний зв’язок через інтернет працює і в Україні, де найбільш розвиненою телекомунікаційною інфраструктурою є телефонна, а доступ до ресурсів глобальних комп’ютерних мереж істотно обмежений. Отже, використання факсимільного зв’язку для передавання інформації в документальному вигляді уявляється найбільш раціональним підходом. Проблема високих тарифів на послуги українських постачальників телефонного зв’язку порушує питання про застосування складних факсимільних систем, здатних не тільки звільнити персонал від виконання рутинної роботи, а й підвищити ефективність використання телефонних ліній, а також скоротити витрати, пов’язані з їх експлуатацією [58].

Для розвитку інтернет бізнесу в Україні необхідно насичити ринок інформаційних продуктів і послуг, орієнтованих на роботу з інтернету, які підвищують надійність, безпеку, гнучкість, масштабованість інтернет-послуг. Це продукти, які прискорюють операції e-commerce, для побудови віртуальних приватних мереж, сервери для створення хостинг-центрів, спеціалізовані serverappliances.

Тенденції на українському ринку: зростає кількість проектів передавання голосу і даних у єдиній інформаційній інфраструктурі, ІР-телефонії, уніфікованих сховищ повідомлень, інтерактивних автоматизованих операторів (IVR) і CallCenter.

Зараз іде обговорення основ державної політики в царині інтернет. Державні органи вважають, що насамперед потрібно вкладати кошти в модернізацію вже існуючої інфраструктури, в забезпечення доступу до мережі всім бажаючим, а потім уже в підтримку робіт над новим поколінням технологій і служб. Однак, ураховуючи зарубіжний досвід розвитку інтернет, необхідно діяти навпаки [58].

У нас нові технології розвиваються не тому, що вони перспективні, а просто тому, що на створення мережевого інформаційного середовища для науки і освіти виділено певні кошти. У Державному комітеті зв’язку та інформатизації розуміють складність ситуації, але підтримати всі перспективні проекти він не в змозі, тому фінансується лише розроблення фундаменту. Необхідно встановлювати тісні контакти між комерційними компаніями, що працюють на ринку високих технологій, дослідними установами та університетами.

Крім того, участь вітчизняних фахівців у цікавих міжнародних проектах у режимі мережевого доступу дала б змогу хоча б частково вирішити проблему відпливу інтелекту, не розгубити фахівців у цій галузі, виростити нових спеціалістів, об’єднати їх для вирішення цікавих завдань. Якщо ми збережемо свій інтелектуальний капітал, то зможемо в майбутньому залучити значні інвестиції у вітчизняну економіку [58].

Проведені у мережі інтернет маркетингові дослідження дозволяють комерційним структурам здійснювати регулювання товарної, цінової та фінансової політики, ефективно формувати асортимент, проводити рекламні заходи. Водночас такі дослідження можуть бути продуктивними лише у випадку високої якості представництва комерційної структури в мережі інтернет.

Найчастіше під представництвом фірми розуміють її власний Web-сайт. Аналіз якості виконання та функціонування Web-сайта проводиться з метою визначення його основних характеристик і конкурентних переваг та виявлення можливостей для удосконалення цих характеристик, що сприятиме позитивному сприйняттю користувачами даного ресурсу.

Інтернет як канал маркетингових комунікацій є частиною так званих «нових ЗМІ». Крім Всесвітньої мережі туди також входять: цифрове телебачення, стільникова телефонія, компакт-диски й т.д. Термін «нові ЗМІ» використається з метою розмежування традиційних способів доставки інформації споживачам і методів, заснованих на використанні новітніх цифрових технологій [65].

У цей час фахівцями виділяються наступні п’ять специфічних особливостей інтернету як одного з «нових ЗМІ»:

• у більшості випадків покупець є ініціатором контакту з організацією;

• покупець сам шукає його інформацію, що цікавить;

• висока утягнутість (залучення уваги) покупця при перегляді web-сайту;

• в організації є широкі можливості для збору й класифікації інформації про покупців;

• ураховуються індивідуальні запити покупця, які приймаються в розрахунок при майбутніх контактах [65].

Крім великого потенціалу застосування моделі комунікації «один відправник – один одержувач» (метод персональних продажів), інтернет надає також широкі можливості для використання моделі «багато відправників – багато одержувачів». Дана концепція розглядає властиво мережі інтернет як рівноправний учасник процесу обміну інформацією нарівні з організаціями й споживачами. Модель «багато відправників – багато одержувачів» досить характерна саме для інтернету у зв’язку з інтерактивною природою Всесвітньої мережі [65].

У реаліях інтернет ринку інтереси споживача стають більше значимими для фірми. Споживач не тільки здійснює функції по закупівлі продуктів в організації, але й допомагає їй удосконалювати свою діяльність. Компанії, що діють в інтернеті, повинні розуміти цю специфічну особливість мережного бізнесу й заохочувати споживачів вести конструктивний діалог з організацією. Це, у свою чергу, означає більшу відповідальність фірми перед своїми клієнтами, адже незадоволеним споживачам у мережі набагато простіше зіпсувати імідж компанії, чим у випадку «традиційного» ринку. Таким чином, виходить «замкнуте коло», у якому споживач і фірма взаємозалежні й взаємозалежні [65].