Лекція 1. Географія світового господарства як складова суспільної географії. Світове господарство та його структура.

1. Географія світового господарства як складова суспільної географії. Об'єкт та предмет дослідження ГСГ.

2. Поняття «світове господарство».

3. Міжнародний поділ праці.

4. Формування світового господарства.

5. Галузева, функціональна і територіальна структура світового господарства.

6. Закони, закономірності і принципи розвитку та розміщення світового господарства.

Література:

1. Алисов Н.В. География мирового хозяйства / Н.В. Алисов, Б.С. Хорев. – М., 2000. – 668 с.

2. Алисов Н.В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): учебник / Н.В. Алисов, Б.С. Хорев. – М., 2001. – 704 с.

3. Воронин В.П. Мировое хозяйство и экономика стран мира: учеб. пособие / Воронин В.П., Кандакова Г.В., Подмолодина И.М. – М.: Финасы и статистика, 2007. – 236 с.

4. Голиков А.П. Вступ до економічної і соціальної географії / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. – К.: Либідь, 1997. – С.88-130

5. Голиков А.П., Грицак Ю.П., Казакова Н.А., Сидоров В.И. География мирового хозяйства: Учебное пособие. – К.: Центр учеб. литературы, 2008. – 192 с.

6. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред.. Кузика С. П. – Львів: Світ, 2003. – 672 с.

7. Липец Ю.Г. и др. География мирового хозяйства: учеб. пособие. – М., 1999. – 400 с.

1. Географія світового господарства як складова суспільної географії. Об'єкт та предмет дослідження гсг.

Географія світового господарства – це галузь суспільної географії, що вивчає особливості та територіальні закономірності функціонування і розвитку світового господарства.

Географія світового господарства є складовою економічної географії, яка в свою чергу належить до блоку основних дисциплін в складі суспільної географії.

Обʼєктом дослідження в рамках географії світового господарства є світове господарство як складна та ієрархічна система.

Предметом дослідження географії світового господарства виступають особливості та територіальні закономірності функціонування і розвитку світового господарства.

Завдання географії світового господарства:

• вивчення світового господарства як складової глобальної соціально-економічної системи;

• дослідження структури, законів, закономірностей та принципів розвитку і розміщення світового господарства;

• вивчення особливостей міжнародного поділу праці;

• дослідження впливу глобалізацій них процесів на світове господарство на сучасному етапі;

• дослідження факторів виробництва та їх впливу на світове господарство;

• дослідження галузевої та територіальної структури різних галузей світового господарства (промисловості, сільського господарства, транспорту, туризму, інфраструктури тощо).

2. Поняття «світове господарство»

У науковій літературі широко використовуються поняття «світове господарство», «світова економіка», «міжнародна економіка» тощо. Однак єдиного визначення цих термінів в наукових колах не існує.

У визначеннях сутності світового господарства простежується три підходи:

1. Світова економіка трактується як міжнародні економічні звʼязки, як універсальний звʼязок між національними господарствами. В даному випадку з поля зору випадає виробництво, яке переважно і визначає міжнародні економічні взаємозвʼязки. Тому систему міжнародних економічних відносин краще називати міжнародною економікою, а під світовою економікою мати на увазі світове (глобальне) господарство в цілому.

2. Більш широке трактування відносить до світового господарства «інтернаціоналізовані», тобто ті, які безпосередньо беруть участь у МПП, сектори національного господарства – без врахування ступеня їх світогосподарської «відкритості»; це породжує складнощі кількісної оцінки системи у цілому та її складових зокрема.

3. Підсумовуючий підхід, за яким світове господарство розуміють як просту сукупність всіх національних економік; один з головних його недоліків – недоврахування величезних розмірів винесених за межі держав, тобто транснаціоналізованих, виробничих сил, з одного боку, та ігнорування ступеня «відкритості» господарства країни, з іншого.

В географії світового господарства більш поширеним є останній підхід, тому найчастіше користуються таким визначенням:

Світове господарство – це історично сформована сукупність національних господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою системою міжнародного поділу праці (МПП), а також економічними та політичними відносинами, які підкоряються обʼєктивним законам ринкової економіки..

Світове господарство належить до числа складних відкритих систем і виступає підсистемою єдиної глобальної соціально-економічної системи світу. Воно багаторівневе, має ієрархічну структуру та складається з множини складових елементів.

У системно-структурному відношенні елементами світового господарства виступають:

• територія;

• природно-ресурсний потенціал;

• робочу силу;

• капітал;

• інфраструктуру;

• технологію.

Світове господарство – це не лише політико-економічна, а й економіко-географічна система, яка характеризується розвитком і територіальним розміщенням планетарного господарства, його галузей, а також господарств окремих країні і регіонів.

Рівень розвитку світового господарства, пропорції його галузевої, функціональної та територіальної структур відображаються системою національних рахунків, прийнятою ООН.

Система національних рахунків (СНС) – статистична система обліку різних видів економічної діяльності. Вона відображає обʼєми реального виробництва за певний період.

Найважливішими показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП) та його різновиди – валовий національний продукт (ВНП), національний дохід (НД) тощо.

ВВП – сумарна вартість товарів і послуг, вироблених за рік в певній країні (або регіоні) всіма субʼєктами господарської діяльності незалежно від їх національної приналежності.

ВНП – сумарна вартість товарів і послуг, вироблених національними субʼєктами за рік незалежно від того, на території якої держави вони розташовані.

Сучасне світове господарство, хоч і є єдиною системою, дуже неоднорідне. Складається воно з надто різних за рівнем розвитку та галузевою структурою національних господарств, які розвиваються за своїми законами, але не ізольовано одне від одного.

Основу сучасного світового господарства становлять кілька його осередків. Колись це був єдиний такий центр – Європа. Згодом додався ще один центр США.

Тепер світова економіка стала поліцентричною. Так, В. П. Максаковський виділяє в світі 10 соціально-економічних центрів:

1. Північна Америка (США, Канада дають 25 ВВП світу)

2. Західна Європа (раніше давала 40 % ВВП світу, нині втратила лідерство і дає близько 20 % світового ВВП)

3. Японія (10 % ВВП світу)

4. Китай

5. Країни Центрально-Східної Європи (в тому числі Україна, яка дає 4 % ВВП світу)

6. Індія

7. Австралія

8. Бразилія

9. Південно-Західна Азія (в першу чергу країни Перської затоки)

10. Південно-Східна Азія

І все ж головними центрами сьогоднішнього світового господарства є:

• Північна Америка;

• Західна Європа;

• Азіатсько-Тихоокеанський регіон, який загалом виробляє майже 20 % ВВП світу.

Щоправда, межі останнього дуже нечіткі. На Азіатсько-Тихоокеанський регіон покладають великі надії у XXI ст. За прогнозами фахівців його роль у світовій економіці швидко зростатиме. Саме цей регіон у XX ст. став відомий своїми «економічними дивами». Перше з них — Японія, на яку припадає 10 % ВВП світу, далі — «далекосхідні тигри», нині швидких обертів набирає Китай — вже 6 % світового ВВП.

Проявами цілісності світового господарства є:

• міжнародний поділ праці,;

• спеціалізація господарства;

• формування єдиного світового ринку.